Тестові завдання для самоконтролю.

1. Як називається природно-соціальна самодостатня спільність людей?

а) соціум,

б) аскрипція,

в) стратифікація,

г) досягнення.

2. Які елементи складають основу соціальної структури су­спільства?

а) досягнення,

б) стратифікація,

в) аскрипція,

г) соціальні відносини.

3. Особистість, колектив, сім'я, соціальна група, що існує в різноманітних формах: класи, страти, верстви, професійні та вікові угруповання відносять до:

а) соціальних відносин,

б) стратифікації,

в) аскрипції,

г) компонентів соціу­му.

4. Як називається історично визначена сукупність відносно стій­ких, стабільних соціальних спільнот, груп і певний поря­док їх взаємозв'язку та взаємодії?

а) соціальні відносини,

б) стратифікація,

в) соціальна структура суспільства,

г) компоненти соціу­му.

5. Як соціологи називають структуровані нерівності між різними групами людей (стратами)?

а) соціальні відносини,

б) стратифікація,

в) соціальна структура суспільства,

г) компоненти соціу­му.

6. Як називається просування соціальними «сходинками» завдяки зовнішнім, незалежним від індивіда, групи, властивостям?

а) соціум,

б) аскрипція,

в) стратифікація,

г) досягнення.

7. Як називається здобуття індивідом, групою певного статусу завдяки безпосередньо власним успіхам?

а) соціум,

б) аскрипція,

в) стратифікація,

г) досягнення.

8. Хто запропонував тривимірну концепцію стратифікації?

а) М. Вебер,

б) Г. Зіммель,

в) Томас,

г) Кілменн.

9. На які групи поділяє суспільство М.Вебер за економічним критерієм?

а) на класи,

б) на статуси,

в) на партії,

г) на загони.

10. На які групи поділяє суспільство М.Вебер за престижем?

а) на класи,

б) на статуси,

в) на партії,

г) на загони.

6. Соціальна мобільність.

6.1. Поняття соціальної мобільності. Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму. Поняття комунікації та комунікативності. Участь у житті суспільства.

Соціáльна мобі́льність — перехід індивіда, або соціального об'єкта, або цінності, створеної або модифікованої завдяки людській діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої.

Вертикальна соціальна мобільність — сукупність взаємодій, що сприяють переходу індивіда або соціального об'єкта з одного соціального прошарку в іншій.

Горизонтальна соціальна мобільність означає, що при змінах у житті людини її соціальний статус не змінюється, вона ніби переміщається в тій самій площині, що й раніше (горизонтально), наприклад, при зміні місця роботи залишається на тій же посаді.

Основні елементи механізму соціальної мобільності та їх взаємозв’язки зображено на схемі:

Механізм соціальної мобільності:

 

В сучасній науці існують такі категорії працівників за їх ставленням до мобільності: 1) фактично мобільні - ті, що змінили місце праці, посаду, місце проживання безпосередньо в період дослідження; 2) потенційно мобільні - ті, що не змінили робочого місця, але мають відповідні наміри і плани; 3) фактично стабільні - ті, що довго працюють на одному місці і не налаштовані на мобільність; 4) потенційно стабільні - ті, що порівняно недавно прийшли на місце праці і поки що не планують його змінювати.

За готовністю „вписатися” в ринкові відносини та здійснити реальні кроки щодо мобільності В. Подшивалкіна виокремлює чотири групи: 1) активний тип - ті, хто психологічно готовий до ринку, почав змінювати свій життєвий уклад, вже „вписався” в ринкові відносини; 2) потенційний тип - психологічно до ринку готові, але поки що не почали будувати життя за ринковими законами; 3) вимушений тип - ті, хто внутрішньо до ринку не готовий, але змушений змінювати життєвий уклад, щоб якось вижити в нових умовах; 4) „консерватори” - ті, хто не готовий до ринку психологічно і нічого не робить, щоби змінити щось у своєму житті.

Interaktyvnyy̆ rivenʹ - tse spilkuvannya, shcho vrakhovuye osobysto ¬ stnye kharakterystyky lyudey̆. Vono pryzvodytʹ do pevnykh vza ¬ imootnosheniyam mizh lyudʹmy. Pertseptyvnyy̆ rivenʹ daye mozh ¬ lyvistʹ vzayemnoho piznannya i zblyzhennya lyudey̆ na tsiy̆ ratsi ¬ onalʹnoy̆ osnovi.Словарь - Открыть словарную статьюКомуніка́ція— це обмін між людьми або іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо, обумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві. Спілкування відбувається на трьох рівнях: комунікативному, інтерактивному і перцептивному. Комунікативний рівень представляє собою спілкування за допомогою мови і культурних традицій, характерних для тієї чи іншої спільності людей. Результатом цього рівня взаємодії є взаєморозуміння між людьми. Інтерактивний рівень - це спілкування, що враховує особистісні характеристики людей. Воно призводить до певних взаємовідношень між людьми. Перцептивний рівень дає можливість взаємного пізнання і зближення людей на цій раціональній основі. Він являє собою процес сприйняття партнерами один одного, визначення контексту зустрічі. Перцептивні навички виявляється в умінні керувати своїм сприйняттям, «читати» настрій партнерів по вербальним і невербальним характеристикам, розуміти психологічні ефекти сприйняття і враховувати їх для зниження його спотворення.

Комунікативність— це спрямованість висловлювання на слухача, яка виражається за допомогою інтонації (підвищення й пониження тону, інтонаційне виділення окремих слів тощо), вставних слів на зразок чуєте, знаєте, майте на увазі, уявіть собі, підсилювальних часток, звертань тощо. Той, хто гово­рить, хоче, щоб його слухали й реагували на його мову.

Прослушать