218. Місцеві органи виконавчої влади - це місцеві державні адміністрації, які здійснюють виконавчу владу в областях і районах, та інших містах, передбачених статусом. Правовою основою організації та діяльності місцевих державних адміністрацій є Конституція України, Закон України "Про місцеві державні адміністрації".

219. Місцева держадміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. У межах своїх повноважень вона здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

220. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України на строк повноважень Президента України. Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій Прем'єр-міністру України вносяться головами відповідних обласних державних адміністрацій. На кожну посаду вноситься одна кандидатура.

221. Президент України може доручити Прем'єр-міністру України внести подання про призначення головою місцевої державної адміністрації іншої кандидатури. Голови місцевих державних адміністрацій набувають повноважень з моменту призначення.

222. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій у межах бюджетних асигнувань, а також визначають структуру місцевих державних адміністрацій. Рекомендаційний перелік управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а також типові положення про них затверджуються урядом.

223. Перший заступник, заступники голови обласної держадміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Перший заступник, заступники голови районної держадміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації.

224. Перші заступники та заступники голів місцевих держадміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих держадміністрацій у день їх призначення. Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих держадміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

225. У разі обрання нового Президента України голови місцевих держадміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення нових голів місцевих держадміністрацій.

226. Обласна та районна ради можуть висловити недовіру голові відповідної місцевої держадміністрації, на підставі чого, з урахуванням пропозицій органу виконавчої влади вищого рівня, Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обґрунтовану відповідь.

227. Якщо недовіру голові обласної чи районної держадміністрації висловили дві третини від складу відповідної ради, Президент України приймає відставку голови відповідної місцевої державної адміністрації.

228. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Місцеві держадміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

229. Місцеві держадміністрації на відповідній території забезпечують:

230. 1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів влади;

231. 2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

232. 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання національних меншин і корінних народів - програм їх національно-культурного розвитку;

233. 4) підготовку та виконання відповідних місцевих бюджетів;

234. 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

235. 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

236. 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

238. 19. Особливості адміністративно-правового статусу органів місцевого самоврядування

239. Правове становище органів місцевого самоврядування визначається муніципальним правом. Особливість адміністративно -правового статусу названих органів , в основному , визначається тим , що вони , здійснюючи місцеве самоврядування , одночасно здійснюють державне управління в межах повноважень , делегованих органами виконавчої влади. Іншими словами , будучи органами місцевого самоврядування , вони одночасно є органами державного управління . Саме з цієї позиції і розглядатиметься їх адміністративно-правовий статус

241. Якщо проаналізувати чинне законодавство України, стає очевидним, що органи місцевого самоврядування виконують ряд повноважень , які притаманні органам державної влади.

242. Проаналізувавши Закон "Про місцеве самоврядування в Україні", можна виділити наступні групи повноважень органів місцевого самоврядування в сфері публічного адміністрування.

243. Контрольні повноваження:

244. - заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною;

245. - здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів;

246. - здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

247. Організаційні повноваження:

248. - прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування;

249. - сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території;

250. - координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

251. - створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їх діяльності;

252. - забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов'язань України;

253. здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через Державний кордон України;

254. Забезпечувальні повноваження:

255. у сфері захисту прав і свобод людини:

256. - забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти та медичного обслуговування на відповідній території, можливості навчання в школах державною та рідною мовою, вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурні товариства;

257. - забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання;

258. - вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов'язаних з охороною материнства і дитинства;

259. - здійснення згідно із законодавством заходів соціального патронажу щодо осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк тощо;

260. у сфері забезпечення законності, громадської, національної безпеки та оборони:

261. - організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі;

262. - сприяння адміністрації Державної прикордонної служби України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні;

263. - звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

264. - вжиття у разі надзвичайних ситуацій необхідних заходів відповідно до закону щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, рятування життя людей, захисту їх здоров'я, збереження матеріальних цінностей;

265. Дозвільно-реєстраційні повноваження:

266. - розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;

267. - видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій тощо.

269. 20.Адміністративно-правовий статус інших державних органів

270. Суб'єктами адміністративного права є, крім органів виконавчої влади, інші державні органи. Вони вступають у адміністративно-правові відносини з приводу виконання покладених на них обов'язків і реалізації належних їм прав у сфері державного управління.

271. За загальним правилом, серед державних органів, які не належать до виконавчої гілки влади, переважна більшість бере участь в адміністративно-правових відносинах не безпосередньо, а через свій апарат. Це стосується насамперед органів законодавчої і судової влади, а також органів прокуратури.

272. Водночас існує низка специфічних державних органів, які тією чи іншою мірою здійснюють права й обов'язки у сфері адміністративно-правового регулювання не тільки через свій апарат, а й безпосередньо, тобто як власне органи. Це викликано наступними їх спільними рисами:

273. а) вони наділені правом приймати рішення, які обов'язкові для виконання певними органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадовими особами, суб'єктами підприємницької діяльності, громадянами;

274. б) вони є носіями певних обов'язків у сфері державного управління.

275. До таких органів належать Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Рада національної безпеки і оборони України, Центральна виборча комісія, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Вища Рада юстиції, деякі інші органи.

276. адміністративно-правовий статус інших державних органів треба характеризувати, маючи на увазі дві групи суб'єктів адміністративного права, які представлені:

277. по-перше, апаратом певних державних органів;

278. по-друге, безпосередньо самими державними органами, не розмежовуючи адміністративну правосуб'єктність власне органу та його апарату.

282. 21. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим

283. Конституція України визначає Автономну Республіку Крим як невід'ємну складову України, яка діє згідно з визначеними повноваженнями і вирішує питання, віднесені до її відання.

284. Урядом автономії є Рада міністрів АРК. Голова Ради міністрів АРК призначається на посаду та звільняється з посади Верховною радою

285. АРК за погодженням з Президентом України. Повноваження, порядок формування і діяльності Ради міністрів АРК визначаються Конституцією України та законами України, а також нормативно-правовими актами Верховної ради АРК в питаннях, що віднесені до її компетенції.

286. Згідно зі ст. 137 Конституції України АРК наділена повноваженнями здійснювати нормативне регулювання з питань: сільського господарства і лісів; меліорації і кар'єрів; громадських робіт, ремесел і промислів; благодійництва; містобудування і житлового господарства; туризму, готельної справи, ярмарків; музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історико-культурних заповідників; транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів; мисливства, рибальства; санітарної і лікарняної служб.

287. Наразі чинне законодавство України може делегувати АРК також інші повноваження.

289. 22. Адміністративно-правовий статус громадських об’єднань.

290. Поняття громадського об'єднання.

291. Адміністративно-правовий статус громадських об'єднань — статус, що характеризує їх як суб'єктів адміністративних правовідносин. Особливість цього статусу визначається його зв'язком з управлінням як суб'єкта чи об'єкта управлінського впливу. Адміністративна правосуб’єктність має первинний характер, її легалізація є передумовою для виникнення цивільно-правової, фінансової та інших видів галузевої правосуб'єктності.

292. «Громадським об'єднанням є добровільна, самоврядні, некомерційне формування, створене з ініціативи громадян, що об'єдналися на основі спільності інтересів для реалізації цілей, зазначених у статуті громадського об'єднання», - йдеться в ст. 5 Федерального закону від 19 травня 1995 р., «Про громадські об'єднання». Цим Законом передбачені різні форми реалізації громадянами конституційного права на об'єднання. Громадяни вправі об'єднаються в політичні партії, професійні спілки, благодійні та інші організації. Діяльність таких об'єднань регламентується не тільки згаданим Законом, а й спеціальним федеральним законодавством. 

293. Громадською організацією є засноване на членстві громадське об'єднання, створене на основі спільної діяльності для захисту спільних інтересів і досягнення встановлених цілей об'єдналися громадян.

294. Членами громадської організації відповідно до її статуту можуть бути фізичні особи та юридичні особи - громадські об'єднання, якщо інше не встановлено федеральним законом і законами про окремі види громадських об'єднань.

295. Громадським рухом є що складається з учасників і не має членства масове громадське об'єднання, що ставить соціальні, політичні та інші суспільно корисні цілі, підтримувані учасниками громадського руху. Вищий керівний орган громадського руху - з'їзд (конференція) або загальні збори. Постійно діючим керівним органом громадського руху виступає виборний колегіальний орган, підзвітний з'їзд (конференція) або загальних зборів.

296. Громадський фонд - один із видів некомерційних фондів, що представляє собою не має членства громадське об'єднання, мета якого полягає у формуванні майна на основі добровільних внесків, інших не заборонених законом надходжень і використання даного майна на суспільно корисні цілі. Засновники та керуючі майном громадського фонду не має права використовувати зазначене майно у власних інтересах.

297. Громадська інституція - не має членства громадське об'єднання, що ставить своєю метою надання конкретного виду послуг, що відповідають інтересам учасників та відповідних статутним цілям зазначеного об'єднання. Управління громадською установою та її майном здійснюється особами, призначеними засновником (засновниками). Відповідно до установчих документів у громадському закладі може створюватися колегіальний орган, що обирається учасниками, які не є засновниками даної установи та споживачами його послуг. 

298. Громадські об'єднання можуть добровільно об'єднуватися в асоціації (союзи). Члени асоціації (союзу) зберігають свою самостійність і права юридичної особи, Найменування асоціації (союзу) повинно містити вказівку на основний предмет діяльності її членів з включенням слова «асоціація» і «союз». 

305. 23. Адміністративно-правовий статус підприємств, установ, організацій

306. Відповідно до чинного законодавства України суб'єктами управління підприємством можуть виступати:    - власник майна підприємства: приватна особа; загальні збори кооперативу, трудового колективу як колективу власників, акціонерного товариства, іншого господарського товариства тощо;    - уповноважені власником органи — правління кооперативу, підприємства, заснованого на власності трудового колективу; рада акціонерного товариства (спостережна рада); директор і правління інших господарських товариств з обмеженою (додатковою) відповідальністю; органи управління державним майном, органи управління комунальним майном;    - адміністрація (орган управління), очолювана керівником підприємства;    - органи, що реалізують повноваження трудового колективу. Окрім зазначених, суб'єктом управління підприємством можуть бути органи, яким право управління підприємством надано власником чи уповноваженим ним органом в порядку делегування

307.    Адміністративно-правовий статус керівника підприємства охоплює:     1) визначення його місця і ролі в системі управління підприємством, які характеризують організаційно-правові способи заміщення посади, підпорядкування, способи реалізації єдиноначальності, співвідношення єдиноначальності керівника із самоврядуванням трудового колективу;    2) визначення змісту компетенції керівника. Необхідність її використання як елемента адміністративно-правового статусу підприємства зумовлена тим, що це поняття притаманне лише діяльності органів управління та посадових осіб;

308.    3) обов'язок керівника нести адміністративну відповідальність (в чому виражається так звана адміністративна деліктоздатність) у передбачених законом випадках за неналежне виконання повноважень чи перебільшення їх обсягу Місце керівника підприємства в системі управління характеризує і його підпорядкованість. 

309.    Єдиноначальність полягає в одноосібному розпорядництві та персональній відповідальності керівника за результати роботи підприємства. Способами її реалізації є:    а) право керівника підприємства самостійно — шляхом призначення на посаду чи звільнення з неї — формувати управлінський персонал адміністрації;    б) встановлення обов'язковості управлінських рішень керівника підприємства для всіх працівників;    в) право одноосібного здійснення поточного управління підприємством. При цьому власник майна не має права втручатись у таку діяльність керівника підприємства.      Єдиноначальність керівника підприємства реалізується насамперед через його компетенцію. Елементами компетенції керівника підприємства виступають:    1) загальні право і обов'язок здійснювати управлінські функції щодо певних керованих об'єктів — адміністративно-управлінського персоналу та в цілому трудового колективу;    2) конкретні права і обов'язки керівництва відповідним підприємством;    3) право видавати так звані локальні акти управління, що є обов'язковими для виконання в межах даного підприємства.

311. 24. Поняття, основні принципи,правове регулювання державної служби.

312. Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті для практичного виконання завдань і функцій держави, заробітну плату вони одержують за рахунок державних коштів.

314. Принципи державної служби вперше були сформульовані в Законі України "Про державну службу":

315. - служіння народу України;

316. - гуманізму і соціальної справедливості;

317. - професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

318. - дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

319. - демократизму і законності;

320. - пріоритету прав людину і громадянина;

321. - персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;

322. - дотримання прав підприємств, установ і організацій та об'єднань громадян;

323. - загальнодоступність державної служби;

324. - рівність прав громадян на державну службу;

325. - змінюваність державних службовців.

327. 25. Управління державною службою. Функції керівника державної служби в державному органі, органі влади державної служби арк або їх апараті.

328. Стаття 7. Орган управління державною службою

329. Органом управління державною службою в державних органах та їх апараті є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної служби.

330. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної служби: прогнозує і планує потребу державних органів та їх апарату в кадрах;

331. забезпечує разом з іншими державними органами реалізацію загальних напрямів політики у сфері державної служби в державних органах та їх апараті;

332. розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативних актів з питань державної служби в державних органах та їх апараті;

333. розробляє, координує і контролює здійснення заходів щодо підвищення ефективності державної служби в державних органах та їх апараті;

334. здійснює методичне керівництво проведенням конкурсного відбору державних службовців в державних органах та їх апараті;

335. організує навчання і професійну підготовку державних службовців державних органів та їх апарату;

336. контролює дотримання визначених цим Законом умов реалізації громадянами права на державну службу;

337. організує, координує та забезпечує умови для розвитку наукових досліджень з питань державної служби.

339. 26. Поняття посади та класифікація посад державної служби.

340. Поняття посади Згідно із ст. 2 Закону України “Про державну службу” посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених пунктом 2 цієї частини; Посади державної служби залежно від характеру та обсягу посадових обов'язків поділяються на п'ять груп:

341. група I - посади керівника, заступників керівника державного органу, членів державного колегіального органу, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх апарату, органу влади Автономної Республіки Крим та його апарату; голови, заступників голови місцевої державної адміністрації;

342. група II - посади керівників, заступників керівників самостійних структурних підрозділів державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апарату, органу влади Автономної Республіки Крим та його апарату, місцевої державної адміністрації; керівників, заступників керівників державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію однієї чи кількох адміністративно-територіальних одиниць, та його апарату;

343. група III - посади керівників, заступників керівників структурних підрозділів державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апарату, органу влади Автономної Республіки Крим та його апарату, місцевої державної адміністрації; керівників, заступників керівників структурних підрозділів державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію однієї чи кількох адміністративно-територіальних одиниць, та його апарату;

344. група IV - посади в державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, органі влади Автономної Республіки Крим та їх апараті, які передбачають здійснення функцій з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, розроблення, експертизи та/або редагування проектів нормативно-правових актів та не передбачають здійснення керівних функцій;

345. група V - посади в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим та їх апараті, які не передбачають здійснення керівних функцій та функцій з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, розроблення, експертизи та/або редагування проектів нормативно-правових актів.

346. Групи посад державної служби поділяються на підгрупи.

347. До підгруп I-1, II-1, III-1, IV-1, V-1 належать посади державної служби в Адміністрації Президента України, Раді національної безпеки і оборони України, Апараті Верховної Ради України, Секретаріаті Кабінету Міністрів України, Центральній виборчій комісії, Рахунковій палаті, Вищій раді юстиції, посади представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, посади державної служби в секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також посади державної служби в Національному інституті стратегічних досліджень та Державному управлінні справами, визначені законодавством.

348. До підгруп I-2, II-2, III-2, IV-2, V-2 належать посади державної служби в державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх апараті, консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах, створених Президентом України (крім зазначених в абзаці другому цієї частини), Національному банку України, а також посади державної служби в Національній академії державного управління при Президентові України та Інституті законодавства Верховної Ради України, визначені законодавством.

349. До підгруп I-3, II-3, III-3, IV-3, V-3 належать посади державної служби в органі влади Автономної Республіки Крим та його апараті, державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя, та його апараті.

350. До підгруп I-4, II-4, III-4, V-4 належать посади державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, та їх апараті.

352. 27. Характеристика посадових осіб, на яких не поширюється дія зу “Про державну службу”.

353. Дія цього Закону не поширюється на:

354. 1) Президента України (одноособовий виборний глава держави в країнах із республіканською формою правління, який обирається її громадянами або парламентом на 4-7 років), членів Кабінету Міністрів України Вищим (вищий орган у системі органів виконавчої влади України), перших заступників та заступників міністрів;

355. 2) народних депутатів України (обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України).;

356. 3) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини(Діяльність Уповноваженого з прав людини спрямована на реалізацію прогресивних ідей у сфері забезпечення прав людини і громадянина, встановлення ділових і конструктивних відносин громадян України з органами державної влади.);

357. 4) депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, крім обраних на посади у Верховній Раді Автономної Республіки Крим, на яких вони працюють на постійній основі;

358. 5) суддів;

359. 6) працівників прокуратури, яким присвоюються класні чини;

360. 7) працівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та їх апарату, які виконують функції з обслуговування;

361. 8) працівників державних підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів господарювання державної форми власності, працівників підприємств, установ та організацій, що знаходяться у власності Автономної Республіки Крим, крім осіб, які займають визначені законодавством посади державної служби у центрах зайнятості Державної служби зайнятості, Національній академії державного управління при Президентові України, Національному інституті стратегічних досліджень та Інституті законодавства Верховної Ради України;

362. 9) військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

363. 28. Поняття державного службовця та загальні умови вступу на державну службу. Обмеження щодо вступу на державну службу. Характеристика осіб, які не можуть вступити на державну службу.

364. Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

365. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

366. Прийняття на державну службу

367. Прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

368. Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

369. Дані про вакансії посад державних службовців підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніш як за один місяць до проведення конкурсу.

370. Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України.

371. Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється відповідними органами.

372. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції". У разі прийняття на державну службу на конкурсній основі спеціальна перевірка проводиться після проведення конкурсу стосовно осіб, які рекомендовані для призначення на посаду.

373. Стаття 18. Випробування при прийнятті на державну службу

374. При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.

375. Стаття 19. Стажування державних службовців

376. З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

378. Обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу

379. Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

380. визнані у встановленому порядку недієздатними(Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.);

381. мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину або на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;

382. у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані близьким їм особам.

384. 29. Правовий статус державного службовця.

385. Права державного службовця

386. Державний службовець має право на:

1. повагу до своєї особистості, гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників та інших осіб;

2. чітке визначення своїх посадових обов'язків та матеріально-технічне забезпечення їх виконання;

3. доступ до необхідної для виконання посадових обов'язків інформації;

4. оплату праці залежно від займаної посади державної служби, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу державного службовця;

5. підвищення рівня професійної компетентності за рахунок державних коштів;

6. просування по службі;

7. відпустку, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону;

8. безпечні умови праці;

9. проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри;

10. безперешкодне ознайомлення з документами щодо проходження ним державної служби.

387. Обов'язки державного службовця

388. Державний службовець зобов'язаний:

1. діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України;

2. додержуватися принципів державної служби;

3. з повагою ставитися до державних символів України;

4. сумлінно виконувати свої посадові обов'язки;

5. виконувати в межах посадових обов'язків рішення державних органів та/або органів влади Автономної Республіки Крим, а також накази, розпорядження та доручення керівників, надані в межах їх повноважень;

6. додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

7. додержуватися встановлених законодавством правил професійної етики державного службовця;

8. запобігати виникненню конфлікту інтересів під час проходження державної служби;

9. додержуватися правил внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату;

10. підвищувати рівень своєї професійної компетентності.

389. Обмеження державних службовців

390. Право на державну службу з урахуванням вимог щодо рівня професійної компетентності, напряму підготовки (спеціальності) та обмежень, установлених Законом України «Про державну службу», мають громадяни України, яким виповнилося 18 років, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які вільно володіють державною мовою.

391. На державну службу не може вступити особа, яка:

1. за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

2. має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;

3. відповідно до вироку суду позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або обіймати відповідні посади;

4. набрання відповідним рішенням суду законної сили;

5. має громадянство іншої держави.