Тема 4. Річки, річкові басейни та їх типи.

Визначення поняття річка (характеристики річки, витік, гирло, притоки), гідрографічна сітка, річкові системи і їх типи.

Кожна річка – це природний водний потік, що протікає в сформованому руслі. Правда, до недавнього часу не існувало точного розмежування між поняттями ріка, річка і струмок. Нині, за розміром, водні потоки поділяються на:

- „великі” – площа басейну > 50 000 км²; довжина (понад 1000 км);

- „середні” - площа басейну - (2000-50 000 км²); довжина - (200-1000 км);

- „малі” - площа басейну - < 2000 км²(3000 км²); довжина - (до 200 км);

- „струмки” - площа басейну - до 50 км²; довжина - (менше 10 км).

За умовами протікання: 1) рівнинні, 2) напіврівнинні, 3) гірські.

За видами живлення: 1) снігового, 2) дощового, 3) льодовикового, 4) підземного.

За ступенем стійкості русла: стійкі та нестійкі.

За льодовим режимом: замерзаючі та незамерзаючі.

При характеристиці річок необхідно встановити:

- походження її назви (при можливості);

- порядок (головна, першого, другого та ін. порядків);

- кількість приток;

- витік – місце де річка бере свій початок (джерело – Волга, Дністер; болото – Амазонка, Дніпро, Прип’ять; озеро – Ніл, Нева, Ніагара);

- верхів’я – верхня течія, яка досить часто утворюється внаслідок злиття кількох потоків і має швидкість течії більшу за середню;

- середня течія – швидкість водного потоку і кількість приток менша ніж у верхів’ї, а розміри меандр значно більші. Долина добре сформована з чітко вираженим руслом, заплавою і терасами.

- нижня течія – тут найменший ухил потоку; найнижча швидкість течії; найчастіше, найменша кількість приток; найбільша ширина долини; велика кількість алювію; чітко виражене русло; як правило, широка заплава і тераси.

- русло – постійно заповнена водою частина дна річкової долини.

- заплава - частина дна річкової долини, яка періодично покривається водою (під час повеней і паводків). Поверхня заплав, як правило, рівна і складена молодими алювіальними відкладами.

- тераси – східцеподібні уступи різної ширини, які тягнуться вздовж схилів прилеглої місцевості. Вони формуються при заглиблення русел, внаслідок зниження базису ерозії. Рахунок терас ведуть від сучасної заплави – перша, друга і т.д., кожна вища заплава є старшою за віком.

- гирло – місце впадіння річки в океан, море, озеро або іншу річку. За будовою розрізняють три типи гирл: дельти, естуарії та сліпі. Дельта - назва походить від грецької літери – (Δ, δ), форма якої відповідає формі гирла в плані. Дельти утворюються в ріках, що приносять у гирла велику кількість піску та мулу. Дельти деяких річок досягають величезних розмірів (Міссісіпі – 150 000 км², Лєна -45 000 км², Волга – 18 000 км², Дунай – 5640 км²).

Естуарії (лат. – кипіння, хвилювання) часто утворюються внаслідок затоплення і розширення русел річок. Могутні естуарії сформувались в гирлах Амазонки, Ла-Плати, Єнісею, Обі, Хатанги та інших річок. Різновидом естуаріїв є лимани (гр. порт), які утворюються внаслідок опускання суші і проникнення в гирла морських вод. Так виникли, зокрема, добре відомі причорноморські лимани Куяльницький, Хаджибейський, Бережанський та ін.

Сліпі – виникають в умовах сухого клімату, коли річкова вода витрачається на випаровування, фільтрацію, зрошення і обводнення, а самі річки часто губляться в пісках (Тарім, Салгир, Зеравшан).