5. Громадські організації і рухи

Специфічною формою виразу політичної активності громадян є суспільно-політичні організації та рухи, з яких виростають політичні партії. У середовищі суспільних організацій та рухів діють політичні партії, суспільні організації та рухи перешкоджають узурпації державної влади політичними партіями, діючи як групи тиску.

Згідно з Законом України “Про об’єднання громадян” об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Ці об'єднання, незалежно від їх назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнаються політичною партією або громадською організацією.

Різниця між громадською організацією і громадським рухом – відносна. Як правило, вважається, що різниця полягає у фіксованому членстві у громадській організації та відсутності такого членства у громадському рухові.Кожна масова організація функціонує як суспільний рух. Наприклад, профспілковий, жіночий, молодіжний тощо.

Характерною особливістю сучасних масових суспільних рухів і організацій є те, що вони, як правило, пов`язані безпосередньо з політикою, або побічно впливають на якість діяльності політичних інститутів. Тому деякі політологи називають їх суспільно-політичними організаціями та рухами.

Проте суспільно - політичними організаціями можна вважати тільки ті із багаточисельних обєднань і груп за інтересами, які здійснюють тиск на центри влади. В західній політології їх так і називають - групи тиску або групи інтересів.

Типовими засобами тиску суспільних обєднань на органи влади є:

 безпосереднє висування своїх членів до складу представницьких і законодавчих органів влади, а також в якості функціонерів адміністративного апарату;

 участь членів організації в роботі парламентських комісій;

 підтримка особистих контактів з членами парламенту, уряду, чиновниками державного апарату.

Причинами виникнення масових демократичних рухів і громадських організацій як правило є

• зростання кризових явищ в різних сферах суспільного життя,

• загроза війни та використання хімічної зброї,

• зростання загрози економічної катастрофи,

• необхідність захисту прав, свободи та життєвого рівня людини,

• подолання регіональних військових та міжнаціональних конфліктів,

• зростання освітнього та культурного рівня різних прошарків населення.

Класифікація суспільно-політичних організацій та рухів, як і класифікація політичних партій, доволі різноманітна.

В залежності від зв`язку суспільно-політичних організацій та рухів з політичною системою виділяють:

– інституціональні (формальні),

– неінституціональні (неформальні) організації.

Формальні організації (їх ще називають масовими) визнані політичною системою в якості її складової частини і функціонують за комплексом формальних правил.

Для них характерна стійка структура, здійснення діяльності відповідно до статуту, офіційна реєстрація у державних органах, діяльність в інтересах суспільства та власний апарат управління.

Неформальні організації діють поза політичною системою, за правилами, що не передписані нею.

Для них характерне насамперед соціальне (а не політичне) спрямування, відсутність офіційної державної реєстрації та статуту, більша незалежні від держави.

Масові громадські організації і рухи та велика кількість дрібних організацій і груп діють на різних рівнях:

• міжнародному,

• релігійному,

• в межах політичної системи тієї чи іншої країни,

• на місцевому рівні.

Організації розрізняються за професійними ознаками (обєднання письменників, юристів, акторів, тощо).

Але найбільш поширеною є класифікація за цілями і напрямами діяльності, на підставі якої можна виділити такі організації:

• професійні,

• економічні,

• конфесійні (релігійні),

• культурологічні та освітянські,

• екологічні,

• спортивні та туристичні,

• наукові,

• науково-технічні,

• оборонні,

• національні.

Закон виділяє також об'єднання громадян з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом.

До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї країни і які мають місцеві осередки у більшості її областей.

До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян.

Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.

Найбільш масовою громадською організацією на даний час є профспілки,які діють у більшості демократичних країн світу та діяльність яких регулюється спеціальним законодавством. В сучасні часи профспілки активно заявляють про себе твердою позицією в захисті трудових і соціально - економічних прав і інтересів своїх членів. Велика кількість страйків, що суттєво впливають на політичний процес в суспільстві, тому доказ.

Профспілки в більшості своїй залежать від тих чи інших політичних партій, виражаючи інтереси своїх членів профспілки керуються позицією тих політичних сил, при яких вони діють. Так, найбільший у Великобританії профспілковий центр – Британський союз тред-юніонів діє при Лейбористській партії, а члени цього профспілкового об’єднання є членами Лейбористської партії. В Італії найбільшими профспілковими об’єднаннями є Італійська спілка праці, яка перебуває під впливом Італійської республіканської партії; Італійська конфедерація профспілок працівників, де великий вплив має Народна партія та Всезагальна італійська конфедерація праці, що перебуває під контролем Демократичної партії лівих сил. Така ж політизованість характерна і для міжнародних організацій профспілок. Так, у Всесвітній конфедерації праці великий вплив мають конфесійні партії (католицькі або протестантські), у Міжнародній конфедерації вільних профспілок – партії соціалістичної орієнтації, а у Всесвітній федерації профспілок – комуністичні партії.

Що ж до видів суспільно-політичних рухів, то такими, зокрема, є:

• трансформаційні рухи, спрямовані на радикальні зміни в суспільстві;

• реформаторські рухи, пов’язані з модифікацією існуючих порядків;

• рухи порятунку, зокрема, релігійні;

• альтернативні рухи, які зосереджуються на усуненні негативних рис, звичок.

Суспільно-політичні організації і рухи виконують дві головні функції:

 висловлюють й реалізують групові інтереси;

 забезпечують участь своїх членів в управлінні.

Таким чином, суспільно - політичні організації і рухи в демократичних країнах є невід`ємним компонентом політичного життя. Вони доповнюють раціональний плюралізм, посилюють ефективність багатопартійності, конкуренцію в середовищі різних політичних сил. Політичні партії, уряд, законодавці не можуть не рахуватися з суспільно - політичними організаціями і повинні постійно шукати шляхи взаємодії та діалогу з ними. Але особливістю громадських організацій є те, що вони не ставлять собі за мету завоювати державну владу, що є характерним для політичних партій. Вони створюють системи груп тиску, під впливом яких формується державна політика.