3.Становлення етичної свідомості в Стародавньому Киаї

Етика Конфуція – це раціоналізована старокитайська релігійна мораль. В основу цієї моралі покладені принципи: 1) людяність (жень); 2) справедливість і обов'язок (і); 3) ритуальність (лі); 4) знання (чжи); 5) довіра (сінь).Центральним принципом морялі Конфуція є гуманність, яка й становить основу доброчесності. Бути "гуманнним" – означає любити не стільки себе, скільки інших, на несправедливість відповідати справедливістю, за добро платити добром. Бути гуманним – означає вміти вчасно пожертвувати своїми інтересами.

Таким чином, (філософія Конфуція – це яскраве відбиття тендеції до стабілізації в людських відносинах. Ця стабілізація досягається за рахунок ієрархії в пануванні і підкоренні, що здійснюється із вічного плину законів неба.

Білет№9

1. Іслам як світова релігія

ІСЛАМ є однією з трьох світових релігій. Він виник в західній частині Аравійського півострова у період розпаду родоплемінного ладу, в умовах, коли намітилась тенденція до об'єднання арабських земель. Мусульманство зазнало суттєвого впливу з боку двох сусідніх релігій — іудаїзму та християнства, від яких нова релігія сприйняла шерег догматичних та обрядових положень. Водночас, сформувавшись в умовах менш розвинутого суспільства, іслам і за своєю догматикою, і за ритуалом набагато простіший, доступніший для простих людей. Нескладні й етичні норми ісламу. На відміну від християнства і тим більше іудаїзму, в ньому відсутні моральні норми, які складно виконувати.

У VI ст. у Південній Аравії поширився рух ханіфів. пророків-проповідників, які закликали відмовитись від язичництва на користь єдиного Бога, Кожен з ханіфів називав себе довіреною особою нового Бога, але проповідь жодного з них не мала успіху. Він випав на долю Мухаммеда — великого і головного пророка в історії ісламу.

В результаті проповідницької діяльності Мухаммеда кількість його послідовників в Мецці зростала. Це викликало незадоволення з боку багатих купців, найбільш впливових мешканців міста. Смерть Хадіджи та Абуталіба залишила

Коран — не священна книга, що вшановується прихильниками всіх напрямів, послідовниками всіх мусульманських течій. Вона е основою мусульманського законодавства, як релігійного, так і громадянського. Назва її походить від слова «кара а», що в перекладі з арабської означає «читати». Відповідно до мусульманської традиції Коран був переданий Аллахом пророку Мухаммеду через архангела Джебраїла (Гавриїла). Відтоді він Існує в незмінному вигляді. Коран поділений не 114 глав (суд). Кожна сура складається з віршів (аятів) і передає ціле одкровення. Четвертий догмат становить віра в загробне життя (в безсмертя душі, страшний суд, рай, пекло тощо).

2.Український романтизм 19 ст.

У XIX ст. різні галузі культури Європи очопив романтизм, ставши реакцією на обмеженість класицизму, раціоналіст и чного просвітництва, протиставляючи їм культ почуттів, творчого екстазу, які знайшли місце в художній творчості, релігійності переживань, п роголошенні свобод и життя, ідеї щастя тощо. Засновниками руху романт и зму стали діячі ієнського гуртка філологи Ф. та А. Шлегелі, поети Л. Тік, Ф. Гарденберг (Новаліс), філософ Ф. Шеллінг. проповідник і філолог Ф. Шлейєрмахср. На формування романтизму вплинули німецькі письменники і поети Гердер, Лессінг, Шіллер, Гете.

Романтизм, сприяючи пробудженню української національної самосвідомості, вп л инув на творчість таких українських діячів культури, як В. АНТОНОВИЧ, М. ДРАГОМАНОВ, П. ЧУБИНСЬКИЙ, О. ПОТЕБНЯ, а згодом - Л. УКРАЇНКА, В. ВИННИЧЕНКО, В. ЛИПИНСЬКИЙ, І. ОГІЄНКО.

Знайшовши д л я себе спр и ятливий г р унт в Укра ї ні, переломлюючись через специфічні особливості її соціокультурного буття, романтизм спр и яє становленню нової української літератур и , пробудженню національної самосвідомості, виявленню національної ідентичності, в и робленню історіософських, соціально-політичних концепцій та ідей, орієнтованих на збереження народної пам'яті, мови, культур и , на подальший розвиток у відповідності до нових історичних реалі й .

Таким чином, філософія в Україні розвивалася як невід'ємна частина історичної свідомості нашого народу, відображала процеси, що відбувалися в суспільному житті нації. Як особлива форма самоусвідомлення національної культури філософія в Україні існувала в тісному взаємозв'язку з суспіль н о-громадською, політичною, науковою, художньою та релігійною думкою. Всупереч несприятлив и м історичним обставинам українська освіта, наука та філософія належать до найдавніших: з часів Київської Русі відомі художні твори, літописи тощо, в яких зді й снювалось осм и слення історії, світу, пошуки сенсу б утт я. Нитка укра ї нського філософського м и слення ніко л и не переривалася, формуючи духовність народу, нації, особистості.