Розділ 4

v =	vx	ax		+ 0,145	.	(4.49)
0	0,48		d

Оскільки v0 матиме різні значення для різних умов роботи, то

підбирають вентилятор за максимальним значенням початкової швидкості v0. Для забезпечення універсальності застосування пе-

редбачають можливість регулювання швидкості повітряного потоку зміною частоти обертання колеса вентилятора або зміною кута встановлення лопаток.

4.3.Технологічний розрахунок робочих органів протруювачів

Визначальним параметром для розрахунку робочих органів про- труювача є його продуктивність з обробки насіння, що виражається у тоннах на годину (т/год). На цю продуктивність розраховують па- раметри завантажувальних, змішувальних та вивантажувальних шнеків, дозатора насіння.

Продуктивність шнека, т/год, визначають за формулою

W = 3600Fпvпγ,

(4.50)

де Fп — площа поперечного перерізу шару насіння, м2; vп — швид-

кість поздовжнього переміщення матеріалу, м/с; γ — об’ємна маса матеріалу, т/м3.

Площа поперечного перерізу шару насіння, яке подає шнек, ста- новить

F	=	πd2	η ν,	(4.51)
п		4	п

де d — діаметр шнека, м; ηп — коефіцієнт заповнення жолоба шне-

ка; ν — коефіцієнт, що враховує зниження продуктивності шнека внаслідок його похилу до горизонту.

Швидкість поздовжнього переміщення насіння визначають за формулою

v	=	Sn	,	(4.52)
п		60

де S — крок витка шнека, м; n — частота обертання шнека, хв–1. Середня швидкість руху зерна пшениці становить від 0,017 до

0,027 м/с.

Щоб вибрати тип насоса і його подачу, потрібно знати максима- льну продуктивність протруювача, який обробляє насіння, і норму витрати робочої рідини на 1 т насіння. При цьому слід зауважити,

192

Основи теорії та розрахунку машин для захисту рослин

що ця норма має бути такою, щоб вологість зерна не підвищувалася більше ніж на 1 %. Тобто норма витрати робочої рідини не повинна перевищувати 10 л/т.

Витрату робочої рідини за 1 хв, л/хв, при протруюванні насіння визначають за формулою

q =	WQ	,	(4.53)
	60

де W — продуктивність протруювача, т/год; Q — норма витрати ро- бочої рідини, л/т.

За підрахованою витратою робочої рідини за 1 хв для протрую- вання підбирають тип насоса і його конструктивні параметри. По- дача насоса має бути дещо більшою, ніж підрахована, оскільки час- тина рідини може використовуватися на її перемішування за допо- могою гідромішалки, а також можуть бути втрати подачі насоса че- рез гідравлічний опір гідросистеми.

Параметри розпилювальних пристроїв робочої рідини для про- труювачів розраховують так само, як і для обприскувачів.

4.4.Технологічний розрахунок робочих органів обпилювачів

Основним робочим органом обпилювача, який забезпечує потріб- ну подачу порошку у вентиляторний розпилювальний пристрій, є живильник. Продуктивність живильника регулюють залежно від технологічних параметрів обпилювача (ширини робочого захвату і швидкості руху) і норми витрати порошку на 1 га. Від заданих мак- симальних параметрів залежить максимальна витрата порошку за 1 хв, кг/хв, яку визначають за формулою

q	=	BmaxvmaxQп	,	(4.54)
пmax	600

де Bmax — максимальна ширина робочого захвату, на яку розрахо- вують роботу обпилювача, м; vmax — максимальна робоча швидкість агрегату, км/год; Qп — норма витрати порошку, кг/га.

Підрахована максимальна витрата порошку за 1 хв є вихідною величиною для розрахунку параметрів живильника, який має за-

безпечити регулювання витрати порошку від 0 до qпmax . Продуктивність шнекового живильника знаходять за виразом

q	=	πd2 snk γ,		(4.55)
ж		4	н

193

Розділ 4

де qж = qпmax

продуктивність живильника, кг/хв; d — діаметр витка

шнека, дм; S — крок витка шнека, дм; n — частота обертання шне- ка, хв–1; kн — коефіцієнт наповнення (для порошку kн = 0,7…0,8);

γ — об’ємна маса порошку, кг/дм3.

Продуктивність дискового живильника, кг/хв, обчислюють за фор- мулою

qж = 600F0ukнf γ,

(4.56)

де F0 — площа кільцевої щілини між площиною диска і нижнім

обрізом дозувальної кільцевої заслінки, дм2; и — колова швидкість диска, м/с; kн — коефіцієнт наповнення порошком дозувальної кіль-

цевої щілини; f — коефіцієнт тертя порошку об площину диска; γ — об’ємна маса порошку, кг/дм3.

Ступінь покриття рослин часточками порошку (кількість пили- нок на 1 мм2 листка) є функцією кута атаки:

K = K1(1 + Kб sin α),

(4.57)

де K — ступінь обпилюваності рослини, 1/мм2; K1 — ступінь обпи-

люваності зворотного боку листка, що не залежить від кута атаки, 1/мм2; Kб — безрозмірний коефіцієнт, що визначається концентра-

цією порошку в повітрі; α — кут атаки (кут між віссю потоку і пло- щиною обпилюваного об’єкта).

Абсолютну швидкість пилового повітряного потоку, який виходить із розпилювального пристрою обпилювача, визначають за виразом

v =	v2	+v2	+ 2v v cosβ,	(4.58)
a	в	м	в м

де va — абсолютна швидкість пилового повітряного потоку на виході із сопла, м/с; vв — відносна швидкість повітряного потоку, м/с; vм — робоча швидкість машини, м/с; β — кут між швидкостями vв і vм.

Якщо швидкість пересування машини становить 1,1 м/с, то мак- симальна обпилюваність відбуватиметься при β = 75°.

За сприятливих умов обпилювання з боковим дуттям розпилю- вальні наконечники мають бути від куща на відстані

l = h ctg	α	,	(4.59)
2	2

де h — висота куща, м; α — кут розширення конуса розпилу у вер- тикальній площині.

Відстань l обмежується протилежним (з іншого боку міжрядь) рядком кущів:

l ≤ b −	bк	,	(4.60)
2

де b — ширина міжрядь, м; bк — ширина куща, м.

194