Визначення дефектів зовнішнього вигляду та сорту тканин

Мета роботи: навчитися визначати дефекти зовнішнього вигляду тканин та встановлювати причини їх виникнення. Придбати навички визначення сорту тканин за допомогою бальної оцінки якості

Основні теоретичні відомості

Вироблена тканина повинна мати рівну поверхню з чітким і правильним рисунком і структуру полотна без порушень. Дефекти погіршують зовнішній вигляд тканин, спричиняють зниження їхньої механічної міцності, ускладнюють оброблення (відбілювання, фарбування та ін.).

За характером виникнення дефекти зовнішнього вигляду тканин поділяються на три групи: дефекти сировини, дефекти ткацтва, дефекти опорядження.

За розташуванням дефекти зовнішнього вигляду діляться на дві групи:

1. Поширені - дефекти по всьому полотну тканини в даному шматку (наприклад, закошлаченість внаслідок поганого обпалювання, засміченість, різні відтінки пряжі).

2. Місцеві - дефекти, розташовані на обмеженій ділянці тканини (наприклад, пляма, діра, товста поперечна нитка і т. ін.).

Поширеними дефектами будуть і ті місцеві дефекти, які поширені по всьому шматку (блізни, зльоти і т. ін.). Дефекти зовнішнього вигляду утворюються на різних стадіях виробничо-технологічного процесу виготовлення тканин. Розрізняють дефекти сировинні, крутіння, прядіння, ткацтва, друку, обробки.

Дефекти виявляються при перегляді лицьової поверхні тканини на бракувальних столах.

При встановленні сортності тканини поділяються на 4 групи:

1. Тканини ситцеві, набивні бязі, сатини, пістрявоткані, меблево-декоративні, а також тканини з гребінної пряжі (міткаль, молескін, одежні, платтяні.

2. Білизняні тканини - бязь, грінсбон, полотно, фланель, байка.

3. Гладкофарбовані бязі, підкладкові, наволочних , матрацні тканини і тканини з низьких сортів бавовни, а також товарні сурові тканини з бавовни низьких сортів типу матрацних, наволкових.

4. Тканини з розрізним ворсом. Ця група має невелику питому вагу, і оцінка якості таких тканин проводиться окремо.

Пороки зовнішнього вигляду і відхилення від фізико-механічних показників оцінюються в балах, встановлених стандартами. Сорт тканини визначається сумою балів на умовну довжину шматка.

Пороки виявляються при перегляді лицьової поверхні тканини на бракувальних столах. Для підвищення об'єктивності при визначенні пороків використовують спеціальні еталони пороків. Еталони повинні затверджуватися одночасно зі стандартом за визначенням сортності тканин, іноді вони узгоджуються між постачальником і споживачем і затверджуються в установленому порядку. Пороки поділяються на дві групи: поширені (по всьому шматку тканини) (засміченість, смугастість, різновідтінковість та ін.) і місцеві (блізни, забоїни, недосіки та ін.). Кожний поширений порок оцінюється в 11 балів.

Сумарна кількість балів на умовну довжину шматка тканини залежно від якості встановлюється :

для якісних тканин - не більше 10 балів;

для тканин , якість яких знижено на 2 % , - не більше 30 балів.

Умовна довжина шматка залежить від ширини тканини:

- для тканин шириною 80 см умовна довжина шматка дорівнює 40 м;

- для тканин шириною від 80 до 100 см - 30 см;

- для тканин завширшки понад 100 см - 23 м.

При відхиленні фактичної довжини шматка від умовної допустиму суму балів місцевих дефектів зовнішнього вигляду перераховують на умовну довжину шматка. Бали по поширених дефектів зовнішнього вигляду і за фізико-механічними показниками сумують без урахування фактичної довжини шматка.

Підлягає вирізу тканина з грубими місцевими дефектами, такими, як: діри, підплетини і відриви основи - більше 1 см; плями поодинокі - більше 2 см; масляний качок по довжині тканини - більш 1 см; недосік - більше 5 ниток на 1 см; місця з відсутністю ворсу і начісування по довжині і ширині тканини - більше 5 см; порушення ткацького малюнка - більше 5 см; відтиск від шва; шви; смуги від зупину фарбувальних і друкарських машин; зарубки фарбувальні та друковані.