Тема 2 трудові ресурси

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ, ПОКАЗНИКИ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИМІРЮВАННЯ

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Управління персоналом передбачає:

а) визначення потреби в певних категоріях персоналу;

б) планування росту продуктивності праці;

в) набір та відбір персоналу;

г) забезпечення процесу навчання персоналу;

д) нормування праці;

е) оцінка результатів діяльності;

є) переміщення на посадах або звільнення.

2. Продуктивність праці - це:

а) показник, що характеризує ефективність праці;

б) здатність праці випускати певну кількість продукції за одиницю часу;

в) сукупність властивостей людини як робочої сили;

г) затрати живої праці.

3. Рівень продуктивності праці можна охарактеризувати показником:

а) економія часу;

б) виробіток;

в) темпи росту продуктивності праці;

г) випередження росту продуктивності праці відносно росту заробітної плати;

д) норма часу.

4. Рівень продуктивності праці можна визначити в таких вимірниках:

а) натуральних;

б) вартісних;

в) умовно-натуральних;

г) подетальних;

д) сумарних;

е) трудових.

5. Недоліком натуральних вимірників продуктивності праці є:

а) різнорідність продукції, що випускається більшістю галузей промислового виробництва;

б) незначні обсяги випуску продукції кожного виду;

в) неможливість точного визначення затрат часу на одиницю продукції.

6. Умовно-натуральні вимірники продуктивності праці використовуються у випадках, коли:

а) підприємство виготовляє різний асортимент продукції в межах встановленої номенклатури;

б) продукція відрізняється окремими характеристиками;

в) продукція належать до трудомісткої;

г) продукція є матеріаломісткою.

7. Найчастіше плановий рівень продуктивності праці визначають такими методами:

а) прямого рахунку;

б) нормативним;

в) пофакторним;

г) прогнозним;

д) сукупним.

8. Ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників - це:

а) натуральний метод визначення виробітку;

б) вартісний метод визначення виробітку;

в) трудовий метод визначення виробітку.

9. Натуральний метод визначення виробітку:

а) ділення обсягу виробленої продукції у фізичних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах;

б) ділення обсягу виробленої продукції в гривнях до затрат часу, вираженого в середньосписковій чисельності робітників, або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин;

в) ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників.

10. Техніко-економічні чинники, що впливають на зміну продуктивності праці, об'єднані в такі групи:

а) структурні зрушення у виробництві;

б) підвищення технічного рівня;

в) вплив зовнішніх умов, в яких функціонує підприємство;

г) державний вплив на підприємство;

д) вдосконалення управління, організації виробництва і праці;

е) зміна обсягу виробництва;

є) поліпшення умов праці;

ж) галузеві фактори;

з) введення в дію і освоєння нових потужностей.

11. Мотивація високопродуктивної діяльності визначається як:

а) місія і підпорядковані їй цілі підприємства;

б) сукупність прогресивних норм праці;

в) зниження показників трудомісткості продукції;

г) сукупність заходів, що стимулюють працівників до досягнення певних цілей.

12. Моделі мотивації можуть базуватись на теорії:

а) ієрархічного ланцюга;

б) потреб;

в) очікування;

г) трудової вартості;

д) справедливості.

13. Методи мотивації можуть бути:

а) прямі економічні;

б) непрямі економічні;

в) моральні;

г) фінансові;

д) негрошові;

е) ситуаційні.

14. До прямих економічних методів мотивації відносяться:

а) пільгове харчування;

б) гнучкі робочі графіки;

в) відрядна оплата;

г) участь у прибутках;

д) доплати за стаж роботи;

е) охорона праці.

15. До непрямих економічних методів мотивації відносяться:

а) пільгове користування житлом, транспортом;

б) гнучкі робочі графіки;

в) відрядна оплата;

г) участь у прибутках;

д) доплати за стаж роботи;

е) просування по службі.

16. До негрошових методів мотивації відносяться:

а) пільгове харчування;

б) гнучкі робочі графіки;

в) погодинна оплата;

г) оплата навчання;

д) доплати за стаж роботи;

е) просування по службі.

17. До непрямих економічних методів мотивації не відносяться:

а) пільгове користування житлом, транспортом;

б) гнучкі робочі графіки;

в) відрядна оплата;

г) участь у прибутках;

д) доплати за стаж роботи;

е) просування по службі.

18. До негрошових методів мотивації не відносяться:

а) пільгове харчування;

б) гнучкі робочі графіки;

в) погодинна оплата;

г) оплата навчання;

д) доплати за стаж роботи;

е) просування по службі.