5.1.5 Операції керування файлами

Файли у ОС Linux організовано в каталоги. Всі каталоги з’єднуються один з одним, утворюючи ієрархічну деревовидну структуру. При звертанні до файлів необхідно вказувати не тільки ім’я, але й місце, яке він займає в цій файловій структурі. Ім’я файлу може містити які завгодно букви, знаки підкреслювання і цифри. Можна включати в імена крапки, коми, спеціальні і керуючі символи. Максимальна довжина імені файлу - 255 символів. Ім’я файлу може включати в себе розширення, причому не одне. Для відокремлення розширення від імені служить крапка. Існують спеціальні файли ініціалізації, які використовуються для зберігання параметрів конфігурації різноманітних програм, в тому числі й самого командного інтерпретатора. Як правило, це сховані файли, імена яких починаються з крапки.

Як вже говорилось, всі файли в ОС Linux мають один і той же формат - байтовий потік. Байтовий потік представляє собою просто послідовність байтів. Це дозволяє системі Linux розповсюджувати файлову концепцію на всі компоненти даних и навіть на апаратні засоби. Розглядаючи всі ці об’єкти (файли, каталоги, пристрої та ін.) як файли, Linux дозволяє спростити організацію даних і обмін ними. Кількість типів файлів залежить від конкретної реалізації ОС, однак існує чотири стандартних типи файлів: звичайні, файли-каталоги, байт-орієнтовані файли пристроїв і блок-орієнтовані файли пристроїв. Існують файли-символічні посилання, іменовані канали та ін.

Як відзначалось вище, файли мають один формат (байтовий потік), але можуть використовуватися по-різному. Найбільш суттєва різниця має місце між двійковими і текстовими файлами. Приклад двійкового файлу - програмний код після його компіляції. Команда file допомагає визначити, чим є той чи інший файл:

$ file monday report hello.c

monday: ASCII text

report: directory

hello.c: C source file

В багатьох випадках виникає необхідність продивлятися вміст файлу. Команди cat і more виводять вміст файлу на екран (more здійснює посторінковий вивід):

$ more mydata

Linux, DOS, Win95 - good, bad and ugly:-)

Команда touch змінює час останньої модифікації файлу на поточний. Якщо до цього файлу не існувало, то буде створено порожній файл.

5.1.6 Керування каталогами

Користувач може створювати і видаляти власні каталоги, а також змінювати свій робочий каталог. Каталоги створюються і видаляються відповідно командою mkdir і командою rmdir:

$ mkdir reports

$ mkdir /home/chris/letters

$ rmdir reports

$ rmdir /home/chris/letters

З опцією -r команда rm рекурсивно видаляє вкладені каталоги.

Для того щоб розрізняти файли і каталоги щодо отримання лістингу директорії (результат роботи команди ls), використовується опція -F:

$ ls

weather reports letters

$ ls -F

weather reports/ letters/

Для того щоб визначити поточний каталог, необхідно дати команду pwd, результат якої - абсолютне (с повним шляхом) ім’я поточного робочого каталогу:

$ pwd

/home/dylan/bin

Перехід з одного каталогу в інший здійснюється по команді cd. В якості аргументу команда cd використовує ім’я каталогу, в який ви хочете перейти:

$ cd /home/chris/letters

$ cd props

$ cd ..

cd без параметрів повертає користувача в домашній каталог. Дві крапки (..) є посиланням на батьківський каталог. Одна крапка (.) позначає поточний каталог. Таким чином, обидва імені myfile і ./myfile вказують на один і той же файл в поточному каталозі.