1.2. Загальні положення про систему спортивно-оздоровчої роботи в школі

Відомо, що здоровий спосіб життя, позитивне ставлення до занять спортом і фізичною культурою закладається в шкільні роки. Сім'я разом із загальноосвітньою школою грає в цьому важливу роль.

Однією з головних задач школи є зміцнення здоров'я та правильне фізичний розвиток учнів. З цією метою використовуються різні форми: урок фізичної культури, фізкультхвилинки, спортивні секції, рухливі зміни, година здоров'я, спортивні свята, дні здоров'я та спорту і т.д. Ведеться спільна робота вчителів фізичної культури і медичного працівника з відстеження стану здоров'я. Складаються графіки та діаграми стану здоров'я учнів, їх аналіз, враховується охоплення учнів займаються спортом, проводиться анкетування учнів.

Завдання навчального предмета фізична культура: формування навичок здорового способу життя через систему фізкультурно-оздоровчих заходів.

Аналіз документів показав, що нормативно-правовим забезпеченням уроків фізичної культури та здорового способу життя в Україні є базові документи галузі фізичної культури і спорту: Конституція, Закон України «Про освіту» (1996), Закон України «Про загальну середню освіту» (1999), Закон України «Про фізичну культуру і спорт» (1994), Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту (2004 – 2016), Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007 – 2011 рр., Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах» (2010), Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2007 – 2011 роки», Концепція виховання дітей і молоді в національній системі освіти, затверджена колегією Міністерства освіти і науки України 28 лютого 1996 року, Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді, Інструкції з техніки безпеки.

Система представляє собою комплекс заходів, покликаних забезпечити вирішення основних завдань у сфері спортивно-оздоровчої роботи з дітьми середнього шкільного віку.

Метою даної системи є вдосконалення процесу фізичного виховання і пропаганди здорового способу життя в школі.

Завданнями є:

• виховання відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточення як до вищої індивідуальної і суспільної цінності;

• створення в школі умов, які сприяють збереженню і зміцненню фізичного та психічного здоров'я учнів засобами фізичної культури і спорту;

• забезпечення взаємодії навчального та позанавчального процесів фізичного виховання для освоєння цінностей фізичної культури, задоволення потреб учнів у заняттях фізичними вправами і спортом;

• формування фізичної культури особистості учня з урахуванням його індивідуальних здібностей, стану здоров'я та мотивації;

• оптимізації режиму навчально-виховного процесу;

• подальший розвиток системи спортивних секцій, об'єднань і гуртків;

• постійне поліпшення умов для організації спортивно-масової роботи; оснащення навчально-тренувального процесу спортивним обладнанням та інвентарем [8].

До обов’язкових фізкультурно-оздоровчих заходів в школі відносяться:

• урок (заняття) з фізичної культури;

• фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи під час навчального процесу;

• «години фізичної культури» в групах подовженого дня ;

• заняття з дітьми, віднесеними за станом здоров'я до спеціальної медичної групи;

• заняття з плавання (навчальні заклади, що мають відповідні умови);

• «дні здоров'я і фізичної культури»;

• спартакіади школярів [8].

Вчителі зобов'язані активно використовувати фізичну культуру і спорт для розвитку дитини. Відомо, що фізичне виховання тісно пов'язане з трудовою та естетичною, моральною і розумовою сторонами діяльності.

Всі оздоровчі, фізкультурно-масові та спортивні заходи потрібно проводити з урахуванням віку дітей (7 – 9 років, 10 – 13 років, 14 – 15 років, 16 – 17 років).

Особливістю урочних форм занять з дітьми середнього шкільного віку виступають углублення навчання базовим видам рухових дій.

У підлітковому віці збільшуються індивідуальні відмінності дітей, що необхідно враховувати в навчанні рухів і при розвитку рухових дій. У цьому зв'язку для групи школярів і окремих учнів необхідно диференціювати задачі, зміст, темп засвоєння програмним матеріалом.

При виборі методів і засобів, які використовуються на занняттях, необхідно у великій мірі, чим у молодшому шкільному віці, враховувати статеві особливості школярів.