Тема 5.1 Загальні відомості про експлуатацію металорізальних верстатів
Основні завдання раціональної експлуатації металорізальних верстатів – забезпечення тривалої і безвідмовної обробки на них заготовок із заданою точністю, якістю поверхні і продуктивністю.
Вимоги експлуатації верстатів включають в собі: правильну їх упаковку і транспортування, обладнання приміщень для них, правильну установку і кріплення їх на фундаменті, додержання правил роботи і догляду за верстатами, своєчасний ремонт.
1 Пакування і транспортування верстатів
Для попередження механічних пошкоджень в процесі транспортування верстатів із заводу-виробника до користувача, а також для того, щоб запобігти попаданню вологи і пилу, верстати пакують в дерев'яні ящики, які забезпечують надійну нерухому їх установку. Верстат всередині ящика закривається пергаментом або поліетиленовою плівкою. Всі оброблені поверхні верстата покривають захисною змазкою від корозії. На ящик наносять всі попереджувальні знаки і написи, наприклад, «Верх», «Не кантовать» і ін. Навантаження і розвантаження ящика із верстатом здійснюють за допомогою вантажопідйомних механізмів. Обводку канатом слід виконувати по вказаним на ящику місцям.
Транспортування верстатів провадиться залізничним, річковим, морським і автомобільним транспортом.
При транспортуванні верстатів річковим і морським транспортом вони повинні бути вкриті в ящику поліетиленовими чохлами із речовиною-силікагелем всередині чохла для поглинання вологи.
В ящик із упакованим верстатом повинна бути вкладена вся необхідна документація, така як паспорт верстата, керівництво по експлуатації і ін.
Транспортування верстатів на короткі відстані може проводиться автомобільним транспортом без упаковки.
2 Способи встановлення верстатів на фундаментах
Установка верстатів на фундаментах є однією із необхідних умов для забезпечення необхідної точності роботи верстата і його працездатності.
Найбільш поширена установка верстатів на фундаментах наступних видів (рис. 118): а - бетонна підлога першого поверху (загальна плита цеху);
б - стрічкові фундаменти; в - масивні фундаменти, що проектуються спеціально індивідуальні або групові); г - свайні фундаменти; д - фундаменти на резинових килимках; е - фундаменти на пружинах.
Рис 118 Фундаменти під верстати
Установка верстатів на бетонній плиті цеху: на бетонну плиту встановлюють легкі і середні по масі верстати – до 10 т, нормальної точності, з жорсткою і середньої жорсткості станиною і працюючими без ударних динамічних навантажень До таких верстатів відносяться: токарні, свердлильні, фрезерувальні, зубообробні, протяжні і ін. верстати. Перевстановленням верстата в бетонній плиті вирубають гнізда під фундаментні болти. Після встановлення і виведення верстата за рівнем, фундаментні болти заливають цементним розчином і після його затвердіння верстат закріплюється (рис. 119, а. б). В деяких випадках встановлюють на бетонну плиту без закріплення болтами. Верстат, встановлений на бетонну плиту, вивіряється за необхідними параметрами, і його опорні поверхні заливають цементним розчином (рис.119, в).
Використовується також установка верстатів на бетонну плиту на жорстких регульованих і гумово-металічних опорах без кріплення болтами і заливання цементним розчином (рис. 119 г, д).
Рисунок 119 - Установка і закріплення верстатів на бетонній плиті
- Установка верстатів на окремих фундаментах.
Важкі верстати масою вище 10 т, точні верстати і верстати, які працюють з ударними динамічними навантаженнями, встановлюють на окремі фундаменти, виготовлені із бетона, бутобетона або цеглі (рис. 118, в…г). До таких верстатів можно віднести: верстати довбальні, продольно- і поперечнострогальні, координатно- і алмазнорозточні верстати, верстати з ЧПК і ін.
Індивідуальні бетонні фундаменти мають меншу чутливість до коливань грунту від поруч працюючих верстатів, забезпечує точність обробки цих верстатів і підвищує довгостроковість їх роботи.
3 Прийомні випробування верстатів
Кожний верстат після його виготовлення або ремонту має задовольняти певним технічним умовам. У відповідності з технічними умовами при прийомці верстатів після їх виготовлення або ремонту проводяться наступні види випробувань з тим, щоб виявити окремі дефекти у верстаті:
Зовнішня перевірка верстата, при якій перевіряється якість виготовлення або ремонту верстата шляхом зовнішнього огляду: всі рукоятки переключень швидкостей і подач, перемикання муфт повинні надійно фіксуватися в своїх положеннях; допустимі крані зусилля на рукоятках не повинні перевищувати при переключенні Р< 50 Н, а на тих, що часто перемикається Р < 19 Н; мертвий хід гвинтів допускається до кута 15º пороту рукояток; ковзання пересувних деталей по шліцевим валам і шпонкам повинно бути плавним і без затикань; рухаючи і поворотні механізми верстата – супорти, повзуни, столи повинні переміщуватись плавно, без рвучких рухів і заїдань.
Випробування на холостому ходу і перевірка паспортних даних
Верстат випробують поступовим включенням всіх частот обертання шпинделя і подач (супорта, столу), вмикаючи мінімальні частоти обертання шпинделя і подач до максимальних. На невеликій швидкості обертання шпинделя верстат повинен безперервно працювати на місці не менш 1,5 … 2 годин для встановлення температури в підшипниках шпинделя, яка не повинна перевищувати 60 ºС. Пускова апаратура, кнопки управління, блокуючи пристрої, важелі переключень повинні працювати надійно, без заїдання і самовільного зміщення. Перевіряються механізми затискання головок, працездатність системи змазки, робота охолоджувача, електрообладнання і гідро обладнання, а також надійність дії захисних пристроїв техніки безпеки.
випробування верстатів під навантаженням.
Для перевірки якості роботи верстата, правильності функціонування і взаємодії всіх його механізмів в умовах нормальної експлуатації на верстаті обробляють зразки на протязі 30 хв на середніх швидкостях з перевантаженням до 25 %. Зверх номінальної потужності на чорновому і чистовому режимах. При цьому всі механізми верстата повинні працювати добре. Не повинно бути вібрацій, різкого шуму, нерівномірності рухів. Особливу увагу звертають на надійність і безпеку дії запобіжних пристроїв, гальмі, фрикційних муфт і ін.
Випробування верстатів на геометричну точність обробки
Включає в собі перевірку точності роботи механізмів верстату: точність обертання шпинделя, геометричну форму посадочних поверхонь, відхилень від прямолінійності і площинних направляючих поверхонь станін, стійок, колон; відхилення від прямолінійності переміщення супортів, точність ходових гвинтів і ін.
Випробування верстатів на шорсткість виконують для верстатів, призначених для доводочних робіт – шліфувальних, хонінгувальних, притир очних і суперфініш них верстатів. Параметр шорсткості поверхні обробленої деталі порівнюють з параметром шорсткості еталонної деталі. Для більш точної оцінки параметра шорсткості поверхні застосовують різноманітні прилади: профілометри, профілографи, інтерфолометри і ін.
Контрольні запитання на тему 23
Призначення упаковки верстатів і вимоги до неї.
Транспорт, який використовується для транспортування верстатів від заводу-виробника до заводу-споживача.
Назвати види фундаментів для верстатів і їх призначення.
Які верстати встановлюють на бетонній плиті цеху. Пояснити способи їх закріплення на плиті.
Які верстати встановлюють на окремий (індивідуальний) фундамент і чому.
Прийомні випробування верстатів, їх призначення і види.
Що перевіряється при зовнішній перевірці верстата.
Поясніть сутність випробувань верстатів на холостому ходу і що при цьому перевіряється.
Поясніть сутність випробування верстатів на геометричну точність і що при цьому перевіряється.
Випробування верстатів на шероховатість поверхні; які верстати перевіряють на шероховатість.
Список літератури
Н.Н. Чернов Металлорежущие станки. М. Машиностроение, 1988.
А.И. Лисовой. Устройство, наладка и эксплуатация металлообрабатывающих станков и автоматических линий, 1971.
К.Е. Трондин. Металлорежущие станки, 1975.
С.Е. Локтева. Станки с программным управлением и промышленные роботы. М. Машиностроение, 1986
Список літератури
Локтева С.Е. Станки с программным управлением и промышленные роботы. – М.: Машиностроение, 1986.
Чернов Н.Н. Металлорежущие станки. – М.: Машиностроение, 1988.
Трондин К.Е. Металлорежущие стаанки. – Издательство «Высшая школа», 1975.
Лисовой А.И. Устройство, наладка и эксплуатация металлообрабатывающих станков и автоматических линий. – М.: Машиностроение, 1971.
Колев Н.С., Кравченко А.В,, Черпаков Б.И. Металлорежущие станки. – М.: Машиностроение, 1980.
Власов С.Н., Горович Г.М., Черпаков Б.И. Устройство, наладка и эксплуатация металлообрабатывающих станков и автоматических линий. – М.: Машиностроение, 1988.
Лещенко В.А., Богданов Н.А и др.. Станки с числовым программным управленим. – М: Машиностроение, 1988.
Маеров А.Г. Устройство, основы конструирования и расчет металлообрабатывающих станков и автоматических лииний. – М.: Машиностроение, 1986.
Тепенкичиев В.К. и др.. Металлорежущие станки. –М,: Машиностроение, 1970.
Кучер А.М, Металлорежущие станки (альбом общин видов и кинематические схемы). – М.: Машиностроение, 1972.
Каев П.Г. Орработка протягиванием.- М.: Машиностроение, 1986.
Калашников С.Н., Калашников А.С. Шевингование зубчатих колес. – М.: «Высшая школа», 1985.