2. Загальні тенденції пренатального розвитку.

• Відбувається переважно в напрямку від голови до ніг.

• Від центру тіла до його периферії. Ця тенденція виявляється в розвитку координації рухів і фізичних навичок у немовлят і дошкільників. Спочатку немовлята вчаться керувати рухами очей і голови, потім – руки, а потім – ніг.

Спершу плід реагує на будь-які натискання на шкіру неспецифічними, генералізованими (загальними) рухами. В яких бере участь усе тіло. Рухові реакції новонар. і немовляти стають більш локалізованими і специфічними.

Ця тенденція відображає ще один напрям розвитку – від загального до специфічного (навчаючись писати, діти часто допомагають рухам руки всіма частинами тіла, навіть язиком, і тільки через певний час обмежують рухи до роботи кисті і незначних переміщень руки).

Найнебезпечнішими для організму зародка є такі основні періоди:

1. Спермогенез:

• вихід яйцеклітини із фолікули яєчника,

• запліднення,

• занурення заплідненого яйця у слизовий шар матки (7-8 доба запліднення).

2. Період формування окремих органів плода і плаценти (3-8-й тиждень).

3. Диференціація функцій органів і систем плода (20-24-й тиждень).

4. Момент народження.

5. Період адаптації новонародженої дитини.

Протягом пренатального періоду всі життєві потреби плода забезпечує організм матері, який здійснює його зв'язок із зовнішнім середовищем. Уже на цьому етапі розвитку дитячого організму проявляються рефлекторні акти і рухи плода. Спеціальними дослідженнями виявлено наявність у нього зачатків тактильної, температурної, больової, звукової, смакової, нюхової чутливості. При повторенні одного й того самого подразника реакції плода згасають, що свідчить про рефлекторну їх природу, виникнення явищ внутрішнього гальмування у корі головного мозку.    В останні місяці утробного існування плід може не тільки реагувати на різні зміни середовища, а й переживати перші відчуття, в яких поєднуються сенсорні (чуттєві) й емоційні аспекти.

Першою кризою людини є криза народження, під час якої відбувається серйозна її конфронтація зі смертю. Ясна річ, людина нічого про це випробування не пам'ятає, але перебіг вагітності, характер пологів суттєво позначаються на її подальшому житті.    Якщо пологи відбулися без патології, а догляд за дитиною після них був чуйним, людина має майже “клітинну”  впевненість у собі, віру в особисту здатність долати перешкоди. - Люди, які народилися за допомогою кесаревого розтину, виявляються не зовсім готовими до змін у житті, часто їм не вистачає витривалості, а народжені під анестезією, при мануальному втручанні, застосуванні щипців, як правило, енергійно починають справи, але невдовзі втрачають енергію, віру в себе і змушені шукати допомоги в оточуючих.

Оскільки для подальшого життя людини має значення кожна деталь, що забезпечує пологову активність, тому психологічна підтримка матері на цьому відповідальному етапі є особливо важливою.

3. Початок психічного життя.

• Найпростіші психічні явища починають виникати ще у внутріутробному періоді розвитку дитини.

• Спочатку прості психічні явища (виникають до народження у процесі взаємодії її задатків і перших зовнішніх впливів, нп. звукових)

• потім прості зовнішні дії (форм після народження і керуються уже тими психічними явищами, що виникли раніше. Розвив на основі складніших сенсорних контактів із зовнішнім світом, перших практичних дій із предметами тощо).

• Усе це свідчить, що загальний психічний розвиток в онтогенезі відбувається не від зовнішнього до внутрішнього, а завжди на основі безперервної взаємодії зовнішнього і внутрішнього.

• Оскільки елементарні психічні (сенсорні) явища починають формуватись у людини наприкінці її пренатального розвитку, психіка майбутнього новонародженого є найпростішою, але вже нерозривною єдністю природного і соціального:

• майбутній новонароджений уже при зачатті за своєю природою є специфічно людським і не потребує олюднення;

• у ньому закладені необхідні спадкові (генетичні) і вроджені (внутрічеревні) основи для розвитку саме людини, а не тварини.

Досить виразно це виявляється , нп, при формуванні у пренатальному і постнатальному періодах специфічних якостей кори головного мозку, які забезпечують єдність природного і соціального у складному процесі оволодіння мовою. Такими є нейрони слів – нервові клітини, що вибірково активізуються у відповідь на деякі особливості звуків мови, певних слів тощо.

Якщо на плід впливають шкідливі фактори, то передусім страждають його органи та системи, які в цей момент перебувають у так званому критичному періоді – у стані підвищеного поділу клітин і формування органів.

   У двомісячному віці зародок, маючи кілька сантиметрів, уже реагує на дотики.

До третього місяця вагітності у плода вже в основному розвинені органи, які відповідають за сприймання різних відчуттів і їх представленість у мозку. Удосконалення і спеціалізація цих органів продовжується до родів і після них.    До кінця другого місяця вагітності появляються смакові відчуття, незабаром розвиваються нюх, слух, відчуття рівноваги.

В останню чергу появляються зорові відчуття.

Наприкінці шостого місяця всі органи чуттів більш-менш добре функціонують, здатні повідомляти плоду про те, що відбувається в оточуючому середовищі, наскільки воно сприятливе чи несприятливе.    З. Фройд свого часу висунув припущення, що, перебуваючи в лоні матері, плід відчуває жах. Так вважають і деякі інші вчені, доводячи, що організм вагітної жінки і плід спрямовані на знищення одне одного. Кіссінджер С. і Фанті С. вважають пренатальний період розвитку дитини її внутрішньоутробною війною з матірю, що супроводжується боротьбою двох організмів через неспівпадання імунних систем. Фанті стверджує, що доказом є те, що періоди інтенсивного росту дитини викликають депресивні симптоми матері.

Їх опоненти стверджують, що внутріутробний період є найщасливішим у житті людини, наводячи аргументи, що в житті кожної людини бувають ситуації, коли внаслідок фізичного чи душевного неблагополуччя виникає потреба в захисті. Прийнявши “позу ембріона”, вона заспокоюється, починає відчувати себе комфортно. Така поведінка, на їхній погляд, спричинена неусвідомленою потребою повернутися до внутріутробного стану, коли відчуття спокою було найстабільнішим.    Гроф С. вважав зростання дитини в утробі матері безпроблемним раєм, що спирається на їх фізичний та емоційний симбіоз. Грехем Дж. говорить про переживання плодом безпеки, захищеності та глибокої задоволеності.

На 13-14-му тижнях вагітності добре вираженими стають рухові реакції плода на зміни емоційного стану матері.

   Чути звуки плід починає приблизно наприкінці п'ятого—на початку шостого місяця вагітності. При різкому звуці він здригається. Якщо звуки повторюються тривалий час, плід звикає до них і здригання не відбувається. Результатом повторюваного поєднання дзвінка з різким звуком буде те, що через певний час на дзвінок плід реагуватиме відповідним рухом. Це свідчить про його здатність запам'ятовувати звуки, виробляти умовний рефлекс.    Дитина у пренатальному періоді постійно чує шум току крові в черевній аорті, биття серця матері. Як відомо, щоб заспокоїти новонародженого, мати бере його на руки і притискає до грудей.

Експериментально доведено, що новонароджені швидко перестають плакати, коли чують звукове відтворення биття серця. Прослуховування новонародженими дітьми аудіозаписів внутріутробних звуків, як свідчать дослідження японських учених, супроводжується появою на їхніх обличчях ознак позитивних емоцій.