1) Формувати громадську думку

2) Викликати зміни або консервувати в суспільній свідомості критерії та оцінки соціальних подій.

Публіцист не просто описує чи констатує факти, повідомляє про сучасні проблеми, — він роз'яснює й переконує, полемізує й викриває, закликає до дії, агітує й пропагує. У публіцистичних творах поєднують­ся лексико-стилістичні особливості наукового дослідження і ораторсь­кого мовлення, невимушена жвавість розмовної говірки і чітка впоряд­кованість літературної мови.

Щонайважливішою властивістю сучасної публіцистики є її на­уковість. Сплав науки і публіцистики виражається в прагненні жур­налістів всебічно осмислити підняту проблему, дати зважену й точну оцінку висвітленому явищу, довести до кожного реципієнта свою пра­воту, переконати його не вибухом емоцій, не почуттєвими доказами, а цифрами, фактами, логічними аргументами, посиланнями на першод­жерела своєї інформації. Поважний і глибокий аналіз соціальних про­блем, свіжість думки і слова, міцна й надійна, а головне — достовірна, арґументаційна база — ось ознаки, що дозволяють говорити сьогодні про публіцистику як різновид наукової діяльності.

Питання 6. Журналистика як сфера массово-інформаційної діяльності.

Масово-інформаційна діяльність задовольняє ряд життєво важливих потреб сучасного суспільства. Основною серед них є потреба у формуванні масової свідомості. Під свідомістю розуміється сукупність уявлень різних соціальних груп про явища навколишньої дійсності, які зачіпають їх інтереси.

Цю провідну потребу задовольняють публікації, що зачіпають глобальні, загальні питання політичного, економічного, морального характеру. При відсутності таких масова свідомість буде формуватися під впливом інших текстів - бульварної, нігілістичної, екстремістської журналістики.

Для того, щоб їх досягти, існують певні правила. Вони формулюються у відповідності з трьома етапами інформаційного процесу: фіксацією дійсності та її первинним відображенням; створенням журналістського тексту і освоєнням тексту аудиторією.

Журналістика є активним учасником і творцем масових інформаційних потоків. Під масовими інформаційними потоками розуміються тексти, створені різними .видами діяльності: наукової, художньої та власне журналістської, включені в чітко виражену структуру газет, журналів, радіо і телепередач.

Масові інформаційні потоки несуть в собі суспільнозначиму і загальнодоступну інформацію: відомості, що стосуються більшості населення. Масова інформація, що надається в журналістських текстах, є тільки частиною інформаційних потоків, що складають інформаційне поле, в якому крім неї функціонують спеціальна інформація, доступна фахівцям; інформація, представлена знаками культури давно минулих років, і індивідуальна інформація, характерна для традиційних культур, що передається з уст в уста, породжує чутки, бувальщина і небилиці..

Масово-інформаційні потоки - це форма актуального існування масової інформації, яка створюється інституційно, тобто відповідними соціальними інститутами, що виникли з потреб соціальних верств в тій чи іншій інформації. У її створенні задіяна вся інформаційна інфраструктура: система агентств друку та аудіовізуальної інформації, прес-центрів та прес-бюро, служби зв'язків з громадськістю та рекламні служби.

Масова інформація не може не носити масовий характер у розумінні спрямованості її на суспільство, клас, націю, професію тощо. Вона не може не відповідати на потреби мас у виробленні загальної соціальної позиції по життєво важливих проблемах на базі загальнолюдських норм.

Таким чином, журналістика як масово-інформаційна діяльність покликана об'єктивно відображати картину світу, що відкривається людському розуму. Вона сама по собі є частиною цієї картини, і, як така, теж являє собою систему. Журналісти повинні забезпечити відображення найбільш повної картини суспільного та особистого життя, тримати руку на  пульсі життя, своєчасно повідомляючи про збої її ритму, розгортати широкі громадські дискусії з приводу проблем, що виникають, з метою вироблення оптимальних рішень, що забезпечують суспільству і людині життєздатність і розвиток.

Отже, журналістика, формує і направляє інформаційні потоки, постає як найбільш оперативний і масовий механізм управління суспільним і особистісним розвитком.

Питання 24. Робота з фактом: методологія створення журналістського твору.

Методологія створення журналістського твору передбачає такі етапи: задум, тема, концепція, ідея твору . У журналістиці задум і тема є результатом роботи не тільки одного автора, а й працівників редакції, насамперед її керівництва. Тому визрівання журналістського задуму можна поділити на два головні види: редакційне замовлення і вільне зародження задуму. Незалежно від способу зародження задуму журналіст повинен бути зацікавлений темою. Адже він із задоволенням працюватиме над близькою темою чи задумом. Тема має бути ретельно продумана та сформульована. Ситуація, факт, явище чи деталь дійсності являють собою об'єкт аналізу, оцінки, і цей процес дослідження є композиційною основою. Композиційна побудова журналістського твору передбачає чітку структурну організацію. В окремих жанрах публіцистики, як, наприклад, в есе чи нарисі, матеріал будується за допомогою засобів асоціативної композиції: різні плани розповіді, епізоди, авторські ремарки. В інформаційних та аналітичних жанрах, де основними функціональними цілями публікації є або повідомлення, або аналіз, жорстке структурування матеріалу – творча необхідність. Обумовлено це також і особливостями читацького сприйняття: краще і легше читаються ті матеріали, які мають чітку структурну організацію, оскільки дозволяють орієнтуватись у тексті, дають змогу повернутися до вже прочитаного. Нарешті, ідея журналістського твору. Ідея – це головна думка. Способи її вираження залежать від природи твору. Так, у художньому творі вона випливає із системи образів, тобто з самого твору. Ідея наукового твору виражається у формі висновку, визначення тощо. Ідея публіцистичного твору формується логічно чітко і недвозначно. Але перше, на що звертає увагу читач, – це заголовок. Адже завдання заголовка – привернути увагу читача до статті. Отже, автор при створенні свого публіцистичного твору повинен ретельно продумати не тільки задум, тему та ідею твору, але й заголовок. Бо саме від заголовка залежить успіх будь-якого публіцистичного твору.

Питаняя 34. Ефективність як міра результативності впливу на масову аудиторію…

Ефективність - це форма результативності журналістики при її зверненні до масової аудиторії, виконання журналістикою її ідеологічних, культурно-розважальних, гносеологічних та ін. функцій; це міра задоволення потреб аудиторії в масовій інформації. Поняття ефективності більш об'ємне й широке, ніж поняття дієвості. З ефективністю пов'язується передусім сталий вплив преси на людину й суспільство. Йдеться про результат, який не можна виміряти прийнятою державною установою ухвалою, а який пролягає в площині цілої суспільної свідомості й соціальної практики і оцінка якого можлива в погляду історичного процесу.

Ефективність завжди передбачає цілепокладення і щоденний, постійний і наполегливий рух у напрямку досягнення визначеної мети. Вона і є мірою, ступенем досягнення визначених цілей на базі використання більших чи менших витрат (не лише матеріальних, але й духовних, творчих) засобів і ресурсів.