45). Колективізація сільського господарства: причини, зміст, етапи, наслідки.

Планувалося в галузі с/г здійснити кооперацію - добровільне поступове об’єднання селянських господарств, але внаслідок кризи хлібозаготівель (1927-1928) була здійснена колективізація - насильницьке суспільне об’єднання селянських господарств. Основними завданнями колективізації були: - прискорення процесу індустріалізації за рахунок пограбування села; - забезпечення промисловості дешевою робочою силою; - вирішення хлібної проблеми в країні; - повне одержавлення сільського господарства. Основними заходами колективізації стали: - насильницьке створення колгоспів; - «розкуркулення»; - обмеження з боку влади процесу переселення селян до міст. Основними наслідками колективізації сільського господарства стали: - встановлення повного контролю комуністичного режиму над сільським господарством; - державне закріпачення селян; - підпорядкування сільського господарства командно-адміністративній системі управління; - Голодомор 1932-1933 pp. і страшні людські втрати; - постійне відставання сільськогосподарського виробництва; - фізичне знищення найбільш кваліфікованих і працьовитих господарів; - руйнування продуктивних сил на селі.

46). Голодомор 1932-1933рр. В Україні: причини та наслідки.

Голод 1932-1933рр. в Україні війшов в історію під назвою - Голодомор- масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод, що призвів до багатомільйоних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Головні причини: - природні умови: зауха, суховії, не урожай - злочинна політика Сталінського режиму по відношенню до населення голодуючих регіонів - наслідки насильницької суспільної колективізації Найбільшим наслідком голодомору стала кількість смертей, мінімальна оцінка втрат населення України складає 8,075 млн. осіб , або чверть усього населення республіки у 1926 році

47). Порівняйте становище західноукраїнських земель у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини між двома світовими війнами.

Західно-укр. землі знаходились у складі 3х Європейсьих держав: Польщі, Чеехословаччини та Румунії. - Польська влада грунтувалась на конституційних засадах, це давало змогу нац. меншинам отстоювати власні інтереси.Важливим чинником сус-го життя була греко-католицька церква, очолював її митрополіт Андрій Шептицький - він засуджував колонізаційну політику поляків.У цей період посил. роб.рух, збільшується к-ть страйків, виступають селяни.Відповіддю польського уряду стала компанія "пацифікації"(умиротворення) - придушення виступів за допомогою поліції та військ.Відповіддю укр. населення стала активна протидія на асиміляторський держ.курс. - у листопаді 1918 р. румунські війська окопували Буковину, у счні 1919р. тут був введений воєнний стан, що продовжувався до 1928р. Політика Букореста базувалась на нехтуванні інтересів укр. населення, колоніальна експлуатація укр.земель вела до деградації гос-ва. З 1922-1929рр. було закрито 85 підприємств і майстерень, демонтовано і вивезено до Румунії обладнання трамвайних майстерень.У перші роки окупації, третину працездатного населення становили безробітні.Будь-який виступ проти влади жорстоко придушувався. Йшла активна румунізація краю. - Закарпаття опинилось під владою Чехоловаччини. 12 листопада 1918р. на засіданні американської народної ради карпатських русичів у Скрентоні, було вирішено приєднати Закарпаття до Ч-с республіки - "Підкарпатська Русь". Це було закріплено Тріанонським мирним договором 1920р. Позиція Ч-С влади у сус-но-пол. та культурній сферах була поміркованішою ніж у Польщі та Румунії, збільшалась к-ть початкових шкіл, в яких існувал дозвіл обирати мову. Вільно діяли укр. громадянські організації: "Просвіта", "Ассоціація укр. вчителів", "Пласт"