2. Генеральні і галузеві угоди

У конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці закріплено принцип багаторівневої співпраці (територіальної, галузевої, професійної). З огляду на це, за територіально-галузевою ознакою можна виокремити такі рівні системи соціального партнерства: а) загальнодержавний, що об´єднує Генеральну й галузеві угоди, які становлять підвалини регламентування відносин у сфері праці в Україні; б) регіональний, що становить регіональні угоди, які впорядковують відносини у сфері праці певних територіальних утворень; в) локальний — це колективні договори, що регулюють виробничі, трудові й соціально-економічні відносини й узгоджують інтереси працівників і роботодавців.

Генеральна й регіональна угоди встановлюють загальні принципи регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин на певному рівні соціального партнерства. На відміну від них, галузева угода встановлює загальні не принципи, а умови праці, гарантії й пільги працівникам на галузевому рівні. Зміст угод залежить від їх виду, сторін і компетенції.

Велике значення для регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин мають угоди, укладені на галузевому рівні. Нині в Україні такі угоди діють в освіті та науці, атомній енергетиці й промисловості, житлово-комунальному господарстві, місцевій промисловості, побутовому обслуговуванні населення України, телебаченні та радіомовленні, космічному та загальному машинобудуванні, хімічній і нафтохімічній галузях промисловості, автомобільному транспорті та дорожньому господарстві, будівництві та промисловості будівельних матеріалів, агропромисловому комплексі тощо.

Сторони вільні у виборі і включенні в угоду кола питань для обговорення, примірний перелік яких встановлено у ст. 8 Закону України «Про колективні договори і угоди», де, зокрема, вказується, що угодою на галузевому рівні регулюються галузеві питання щодо: а) нормування й оплати праці, встановлення для підприємств галузі мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на підставі єдиної тарифної сітки з мінімальною межею та мінімальними розмірами доплат і надбавок з урахуванням специфіки умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі; б) встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці й зайнятості; в) трудових відносин; г) умов та охорони праці; ґ) житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення й відпочинку; д) умов зростання фондів оплати праці; е) установлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; є) забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Галузеві угоди спрямовані на вдосконалення колективно-договірного регламентування соціально-трудових відносин, розвиток соціального партнерства, реалізацію конституційних прав і гарантій працівників та роботодавців. Принципово важливо, що вони не можуть погіршувати становище трудящих порівняно з чиним законодавством і Генеральною угодою. На відміну від останньої, галузеві угоди, крім питань соціально-економічного розвитку галузі й визначення взаємних зобов´язань сторін, містять велику кількість нормативних приписів, зокрема тих, що стосуються особливостей прийому на роботу, звільнення, переміщення й переведення на інше місце роботи в підприємствах певних галузей і щодо працівників цих галузей, а також додаткові гарантії щодо забезпечення зайнятості. Положення галузевої угоди обов´язкові для застосування як мінімальні гарантії під час ведення колективних переговорів, укладення угод на регіональних рівнях і колективних договорів на рівні виробничому. При прийнятті Президентом, Верховною Радою, Урядом України або в Генеральній угоді більш високих гарантій для працівників, ніж передбачені в галузевій угоді, нормою для виконання вважаються перші.