Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_po_biletam_po_istorii_E.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
462.34 Кб
Скачать

Білет 15

1.Дайте загальну характеристику привласнюючого та виробничо-відтворюючого господарства первісного суспільства.

Перша стадія розвит­ку первісного суспільства характеризується пануванням привлас­нюючого господарства, яке включало мисливсько-збиральницьку та певною мірою рибальську діяльність первісних людей. Лише природне середовище було джерелом задоволення матері­альних потреб людини (їжа, житло, одяг), а засобом їх задоволен­ня — свідома та цілеспрямована діяльність людини, яка й виділя­ла людину з тваринного світу. Зовнішні (при­родні), не створені людиною засоби матеріального існування бу­ли основою привласнюючого господарства. Привласнювальний характер первісного господарства перед­бачав досить рухливий, мобільний спосіб господарського життя. Невеликі спільноти людей ранньопервісного суспільства, яких об'єднували переважно кровноспорідні відносили, вели кочовий спосіб життя. На основі привласнюючого господарства ранньопервісна людність забезпечувала себе необхідними харчо­вими продуктами та чисельно зростала. Внаслідок різких змін клімату, екологічних катастроф відбувається руйнування господар­ського простору рослинного світу, падіння чисельності промисло­вих тварин. Привласнююче господарство втрачає засади свого іс­нування, а общини первісних людей зазнають смертельного впливу голоду. Найважливішими результатами цього процесу стали поява зем­леробства та приручення тварин. Від використання дарів природи (рослин і тварин) господарські спільноти поступово переходять до їх самостійного вирощування, що поряд з удосконаленням техніки обробки каменю (його шліфовка та свердління) як основного засобу праці створює матеріальні основи переходу від привласнюючого до виробничого господарства. Ця стадія розвитку людства періоду неоліту отримала назву «неолітична революція». На відміну від кочового способу ведення господарства осіле характеризується поглибленням спеціалізації мисливства, рибальства та збиральництва, а також виникненням виробничої господарської діяльності ранніх землеробів і скота­рів. У процесі переходу до осілості і виробничого господарства в системі общинно-родових відносин відбувається зростання ролі парної сім'ї та сімейно-кланових груп, які перетворюються в пер­вісні осередки осіло-землеробських громад.

На межі 10-12тис.років до н.е. почався перехід від палеоліту до неоліту. Неолітична революція означає зародження нової форми гос-ва -виробничо-відтворювальної. Основними ознаками неолітичної революції є: 1)перехід від кочового до осілого гос-ва; 2)спеціалізація госп.дія-ті – від збиральництва до землеробства, від мисливства до тваринництва; 3)суб’єкт господарювання став власником вміння, не залежав від природи. Неол.революція та перехід до регулярного виробництва матеріальних благ сприяли перевищенню мінімально-необхідного рівня споживання і зростанню надлишкового продукту. Наявність надлишкового продукту, були поштовхом до змін в організаційно-господарських відносинах первісного суспільства.

2. Охарактеризуйте еволюцію кейнсіанства у хх-ххі ст., проаналізуйте його особливості в різних країнах.

Кейнсіанство — одна з провідних течій сучасної економічної думки. Головною з особливостей кейнсіанства було швидке руйнування з розвитком капіталізму механізмів автоматичного ринкового саморегулювання. Найточнішим свідченням цього стала світова економічна криза 1929—1933 рр. та наступна депресія 30-х років. Криза продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихій­них ринкових процесів.

Уже в др.пол. 60-х рр., і особливо в 70-ті рр. XX ст., рецепти неокейнсіанської моделі почали все більше суперечити економі­чним законам розвитку і сприяли загос­тренню окремих проблем, таких як інфляція, дефіцит державного бюджету, а особливо — циклічність розвитку.

Історично посткейнсіанство сформувалося через злиття двох наукових течій: англійського лівого кейнсіанства, представниками якого були Дж. Робінсон, Н. Калдор, П. Сраффа; і амер. групи економістів ( Р. Клауер, П. Девідсон. Представників цих течій об’єднали певні спільні підходи до економічної теорії, зокрема те, що вони брали собі за мету остаточне розвінчання неокласичної системи, доведення до кінця початої Кейнсом “революції” в економічній теорії, створення нового синтезу макро- і мікроекономіки.

Ідеї Дж. М. Кейнса взяли на озброєння керівні органи індустріально розвинених країн. Особливо це стосується теорії національного доходу, теорії циклу, теорії зростання та інших аспектів макроекономіки. Саме теорія Кейнса поклала початок широкому втіленню в життя державного регулювання економіки, опрацюванню конкретних методів і способів такого регулювання.

Виходячи з цього, потрібно приділити увагу практичному застосуванню кейнсіанської теорії та рекомендацій в економічній політиці насамперед таких країн, як США, Великобританія, Франція, Німеччина. Економічну програму посткейнсіанства якнайповніше втілено в практиці “скандинавської моделі”, хоча країни Скандинавії за основу економічної політики взяли передусім самостійні наукові розроблення шведської (стокгольмської) школи. Певні елементи кейнсіанства наявні і в економічній політиці уряду України.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]