2. 4. Теорія когнітивного дисонансу л. Фестінгера tc "4.3. Теорія когнітивного дисонансу л. Фестінгера"

Ця теорія, запропонована в руслі когнітивної психології американським ученим Л. Фестінгер, розглядає когнітивний дисонанс як один з головних чинників, які керують поведінкою людини. До теорії когнітивного дисонансу Л. Фестінгер розробляв ідеї соціального порівняння. Основна суть цих ідей полягає в тому, що людина має тенденцію постійно порівнювати себе з іншими, причому чим більше він зауважує розбіжностей у здібностях, думках між собою та іншими, тим менше він здатний реально оцінювати себе. Внутрішній стан людини при цьому оцінюється як: а) консонанс - узгодженість у його когнітивній структурі; б) дисонанс - переживання протиріччя між знанням та поведінкою, між двома каганець (елементами когнітивної структури.) При цьому існують когніції двох типів - пов'язані з середовищі і які стосуються поведінці. Когнітивний дисонанс - протиріччя в системі знань людини, породжує у нього неприємні переживання і спонукає його до дій, спрямованих на усунення цього протиріччя. Існування дисонансу, будучи психологічно дискомфортним, викликає прагнення зменшити його або перешкоджати його росту. Прояв цього прагнення включає: зміна поведінки; зміна знань про об'єкт; ігнорування ситуації. Джерелами дисонансу можуть виступати: - Логічна непослідовність, тобто логічна суперечливість двох суджень; - Невідповідність когнітивних елементів культурних зразків і норм поведінки; - Невідповідність даного когнітивного елемента більш широкої системи уявлень; - Невідповідність минулого досвіду. Наслідки дисонансу: а) існування дисонансу мотивує особистість зменшити його і досягти консонансу; б) особистість уникає інформації, що сприяє зростанню дисонансу. Л. Фестінгер намагався виміряти величину дисонансу між двома когнітивними елементами, визначаючи її як «функцію від важливості (або значимості) елементів для індивіда». Загальна величина дисонансу буде залежати від «вагових коефіцієнтів» когнітивних елементів, що піддаються порівнянню. Крім того, на величину дисонансу можуть впливати такі обставини: - Важливість прийнятого рішення; - Ступінь привабливості відкинутої альтернативи; - Однорідність ситуацій (об'єктів), які піддаються порівнянню (приналежність порівнюваних об'єктів одного й того ж класу викликає менший дисонанс); Один з «захисних механізмів» в зниженні дисонансу - прагнення людини «раціоналізувати» своє рішення, виправдати зроблений вибір. Меншу об'єктивність і велику упередженість у розгляді альтернатив після прийняття рішення Л. Фестінгер трактує як «раціоналізацію» рішення. Способами зменшення дисонансу є: - Зміна поведінкових елементів когнітивної структури, коли з протилежних, амбівалентних думок вибирається найбільш підходяще, або продукується інтегративне судження. У даному випадку дисонанс виступає як фактор, мотивуючий зміни в когнітивній структурі людини і, швидше за все - зміни його подальшої поведінки; - Зміна когнітивних елементів, що відносяться до середовища (думки, переконання інших людей, які повинні бути схильні до зміни, так як вони виступають дисонує фактором); - Додати до когнітивну структуру нових елементів. Даний феномен виборчого підбору людиною спеціальної інформації, що сприяє зменшенню дисонансу, в психології називається «селективною експозицією». Надалі в руслі даної теорії були експериментально вивчені такі детермінанти виникнення когнітивного дисонансу: - Дисонанс як наслідок згоди збрехати; - Дисонанс як наслідок подолання спокуси; - Дисонанс як наслідок агресії; - Дисонанс як наслідок непередбачених негативних наслідків вибору; - Дисонанс як наслідок марних зусиль. Теорія когнітивного дисонансу, що звернула увагу на ряд цікавих закономірностей і стимулировавшая подальші дослідження в галузі психологічного аналізу конфлікту і пояснення мотивації людської поведінки, тим не менш, має і ряд недоліків. Так, наприклад, аналіз мотивуючих людську поведінку факторів зосереджений на розгляді і зважуванні двох ізольованих когнітивних елементів. Не враховується роль несвідомого, тому що людина не завжди може однозначно визначити, які саме когнітивні елементи викликають дисонанс. Крім того, одні й ті ж факти можуть по-різному оцінюватися людиною в залежності від контексту, від конкретної ітуаціі.