Висновки

Всебічний аналіз розвитку олімпізму в нашій країні дає всі підстави твердити про його потужний і наступальний рух. Якщо вдатися до цифрових показників, то помітимо, що лише за 15 років від дня створення Національного олімпійського комітету України, або лише за три літні і три зимові Олімпіади, Україна має майже такі здобутки у медалях, які досягли за сто років участі в Олімпійських іграх Австрія, Аргентина, Чехія, Єгипет, Португалія, Іспанія, Греція, Норвегія, Канада й інші країни.

Близько десяти діячів українського олімпійського руху нагороджені найвищими відзнаками Міжнародного Олімпійського Комітету. Двоє наших земляків - члени МОК, до 40 осіб у керівних органах Міжнародних спортивних федерацій.

Україна за 15 років участі у засіданнях МОК неодноразово виступала з конструктивними пропозиціями, спрямованими на пожвавлення олімпійського руху у світі. Нашу країну відвідують високі посадові особи МОК та інших Міжнародних спортивних організацій. Тут проводяться масштабні різнопланові заходи всесвітнього рівня.

Напередодні Олімпійських ігор у Атланті один з оглядачів, прогнозуючи остаточний розподіл місць, назвав Україну "темною конячкою", яка може посунути назад так званих фаворитів. І не помилився.

Він же, напередодні Афінської Олімпіади, маючи на руках підсумки Олімпіади в Сіднеї, де ми припустилися багатьох помилок, писав, що такі пострадянські держави, як Україна, котра жила ніби-то старим багажем, можуть розраховувати на місця лише у третій десятці. Коли ж стали відомі остаточні результати виступів, цей спеціаліст визнав, що знову помилився. На цей раз говорив про існування так званого "українського парадоксу". В чому він полягає, розшифрування ми не одержали.

На наше глибоке переконання, весь "парадокс" полягає у великому праце-любстві наших людей, їхньому бажанні жити і бути не гіршими від тих, хто населяє так званий цивілізований світ.

Можна тільки позаздрити тій силі й енергії, яка з'являється у нашого народу, який піднявся з колін і розбудовує власну державу на свій розсуд для майбутніх поколінь.

Подальша історія олімпійського руху в Україні обіцяє бути не менш захоплюючою.

Список використаних джерел

1. А. Суник, Российский спорт и олимпийское движение на рубеже XIX—XX веков, М., 2001;

2. Б. Базунов «Эстафета олимпийского огня»; Москва 1990.

3. Базунов Б. А., Боги стадионов Эллады, М., 2002;

4. Базунов Б. Эстафета олимпийского огня; Москва 1990.

5. Барвинский В., Вилинский С. Рождено Олимпиадой; Москва 1985.

6. Власов Р.М. Робота над собою. – М., 1999.

7. Все о спорте. - Москва, 1988.

8. Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта; Москва 1987.

9. Павлов С.П. Олимпийская энциклопедия. – М., 1990.

10. Политика Олимпиад. Коллекция фактов— Washington Profile, 11 апреля 2008 года.(рус.)

11. Сергей Арутунян. Олимпийская политика. Спорт-ревю, № 17 (412), 25 апреля-1 мая 2008

12. Сергей Шилов. Спартакиада. Лучшие из лучших— «Великая эпоха», 20 апреля 2008 года.

13. Шанин Ю. От эллинов до наших дней; Москва 1995.

14. Штейнбах В. Л. Век олимпийский, в 2-х томах, М., 2002.

15. Энциклопедический словарь юного спортсмена. - Москва, 1996.

16. Ю. Бойков. PR-кампании Олимпийских игрна сайтеpr-club.com.

17. Юрий Теппер. Олимпийские метаморфозы.— «Отечественные записки», 2006, № 6

21