Міщанин-шляхтич
.docварилася, ще й учителя філософії собі найняли.
П а н Ж у р д е н . Авжеж. Я хочу розуму набратися,
щоб не пасти задніх у пристойному товаристві.
П а н і Ж у р д е н . А чи не пішов би ти краще до
школи, щоб тебе там добре відшмагали на старості літ?
П а н Ж у р д е н . А чому б то й ні? Я б з радістю
дозволив відшмагати себе отут при всіх хоч і зараз, аби
тільки знати все те, чого вчать у школі!
Н і к о л ь . Так, так. Оце б вам добре кісточки розі
м’яло.
П а н Ж у р д е н . Атож.
П а н і Ж у р д е н . Все це, ох, яке потрібне, щоб вес
ти наше господарство!
П а н Ж у р д е н . А щоб ти знала! Ви обидві міркуєте
собі, як дві курки, і мені сором, що ви такі темні. Ось,
приміром (до пані Ж урден), чи знаєш ти, що ти зараз
кажеш?
П а н і Ж у р д е н . Ще б пак! Дуже добре знаю, що
кажу до діла і що тобі треба почати жити іншим ладом.
П а н Ж у р д е н . Не про це мова. Я тебе питаю, що
то за слова, що ти їх допіру сказала.
П а н і Ж у р д е н . Розумні слова, а твоя поведінка
дуже нерозумна.
330
----------------------- Page 331-----------------------
П а н Ж у р д е н . Кажу ж тобі, не про це мова. Я те
бе ось про що питаю: те, про що я з гобою розмовляю,
те, що я тобі зараз кажу,— що це таке?
П а н і Ж у р д е н . Дурниці.
П а н Ж у р д е н . Ба ні. Не так... Те, що ми обоє го
воримо? Вся наша з тобою розмова?..
П а н і Ж у р д е н . Ну?
П а н Ж у р д е н . Як це зветься?
П а н і Ж у р д е н . Про мене, називай як хочеш.
П а н Ж у р д е н . Це — проза, неосвічена ти жінко!
П а н і Ж у р д е н . Цроза?
П а н Ж у р д е н . Еге ж, проза. Все, що проза — то не
вірші, а все, що не вірші — то проза. Чула? Одне сло
во — наука! О!.. (До Ніколь). А ти, чи ти тямиш, як тре
ба стулити губи, щоб вимовити у ?
Н і к о л ь . Що таке?
П а н Ж у р д е н . Атож. Що ти робиш, коли кажеш у ?
Н і к о л ь . Що?
П а н Ж у р д е н . А спробуй лишень сказати — у.
Н і к о л ь . Ну, у . а
П а н Ж у р д е н . Що ти робиш?
Н і к о л ь . Кажу у .
П а н Ж у р д е н . Гаразд, але коли ти кажеш у , то що ж
ти робиш?
Н і к о л ь . Я роблю те, що ви мені наказуєте.
П а н Ж у р д е н . Ох! Ну й рахуба, коли маєш справу
з дурноверхими! Ти витягаєш губи вперед і наближаєш
верхню щелепу до нижньої. У — ось, бачиш? Я роблю
гримасу — у.
Н і к о л ь . Та й ловко ж!
П а н і Ж у р д е н . Чудасія, та й годі!
П а н Ж у р д е н . Ви б ще й не таке сказали, коли б
побачили о або да, да і фа, фа!
П а н і Ж у р д е н . Що це за нісенітниця?
Н і к о л ь . Кому це потрібне?
П а н Ж у р д е н . Як же вони мене дратують, оці ду-
релі!
П а н і Ж у р д е н . Вижени ти всіх отих панків з їх
німи дурощами.
Н і к о л ь . А особливо того, довготелесого фехтувальни
ка: де не пройде по хаті, там і насмітить.
П а н Ж у р д е н . Ти ба! їм учитель фехтування не
припав до серця! А ось я тобі зараз доведу, що ти нічо
гісінько не тямиш. (Наказує подати собі рапіри, і одну
331
----------------------- Page 332-----------------------
з них дає Ніколь). На, тримай. Стій рівно! Коли хочеш
колоти квартою, то треба зробити так, а коли хочеш ко
лоти терсом, то треба зробити так. Це найвірніший за
сіб, щоб тебе ніколи не вбили, а коли б’єшся з ким-не-
будь, то найважливіше знати, що тобі не загрожує небез
пека. Ану лишень спробуй, кольни мене разочок!
Н і к о л ь . Ну ось, маєте! (Кілька разів коле пана
Журдена).
П а н Ж у р д е н . Помалу! Ей, ти! Ой! Обережно!..
Хай тобі чорт, негіднице!
Н і к о л ь . Ви ж самі звеліли колоти.
П а н Ж у р д е н . Звелів, але ти почала колоти мене
терсом, замість того щоб колоти мене квартою, і ти не
маєш навіть терпіння почекати, поки я відіб’ю удар.
П а н і Ж у р д е н . Та ти зовсім з глузду з’їхав, чоло
віче! Чи чувано таке! І всі вигадки почалися в тебе від
тоді, як ти з отими аристократами злигався.
П а н Ж у р д е н . Якщо я вітаю в моїй господі аристо
кратів, то це свідчить тільки про те, що я маю витон
чений смак. Далеко розумніше знатися з ними, ніж при
ятелювати з твоїми міщанами.
П а н і Ж у р д е н . Нічого й казати! Велику ти маєш
користь від знайомства з шляхетними панами! А особли
во від того красунчика графа, яким ти так захопився, що
й розум втратив!
П а н Ж у р д е н . Цить мені! Подумай перш, ніж маєш
щось сказати. А чи знаєш ти, жінко, що ти зовсім не
знаєш, про кого ти говориш, коли ти говориш про нього?
Це дуже висока особа, далеко значніша, ніж ти собі уяв
ляєш,— справжній вельможа; він розмовляє з самим ко
ролем так само, як оце я з тобою. Хіба ж це не велика
честь для мене, що така вельможна особа так до мене
вчащає, називає мене своїм дорогим другом і вважає
мене собі за рівню? Нікому й на думку не спадає, які по
слуги він мені робить, а при всіх він буває такий лас
кавий до мене, що мені аж самому стає незручно.
П а н і Ж у р д е н . Еге ж, він робить тобі послуги, він
до тебе ласкавий, але за те ж і грошенята в тебе позичає.
П а н Ж у р д е н . Ну то й що! Хіба ж те не робить ме
ні честі, що я позичаю гроші такій вельможній людині?
Та чи ж можу я не зробити такої дрібнички для людини,
що зве мене своїм дорогим другом?
П а н і Ж у р д е н . А той вельможний пан, що він ро
бить для тебе?
332
----------------------- Page 333-----------------------
П а н Ж у р д е н . Ого-го! Всі здивувалися б, якби до
відались.
П а н і Ж у р д е н . А саме?
П а н Ж у р д е н . Годі! Цього вже я не скажу. Досить
з тебе й того, що коли я й позичив йому грошей,— він
поверне мені свій борг увесь до останнього су, і то дуже
скоро.
П а н і Ж у р д е н . Овва! Дожидайся!
П а н Ж у р д е н . Побачиш. Він же мені сам сказав.
П а н і Ж у р д е н . Атож, атож, наставляй кишені.
П а н Ж у р д е н . Він дав мені шляхетне слово честі.
П а н і Ж у р д е н . Брехня!
П а н Ж у р д е н . Та невже? Ну, та й уперта ж ти,
жінко! А я тобі кажу, що він додержить свого слова, я
цього певний!
П а н і Ж у р д е н . А я певна, що ні! І всі його милі
розмови тільки для того, щоб якнайкраще пошити тебе в
Дурні.
П а н Ж у р д е н . Замовкни! Та ось і він сам.
П а н і Ж у р д е н . Цього ще бракувало! Напевне, зно
ву прийшов позичити в тебе грошей. Дивитися на нього
гидко!
П а н Ж у р д е н . Замовкни, кажу тобі!
Я В А 4
Д о р а н т , п а н Ж у р д е н , п а н і Ж у р д е н , Н і к о л ь .
До р а н т . Мій дорогий друже, пане Журдене, як ся
маєте?
П а н Ж у р д е н . Дуже добре, ваша вельможність.
Милості прошу до господи.
До р а н т . А пані Журден як поживає?
П а н і Ж у р д е н . Пані Журден живе собі як може.
До р а н т . О! Пане Журдене, яке ж на вас розкішне
вбрання!
П а н Ж у р д е н . Атож. Ось гляньте.
До р а н т . В цьому костюмі ви виглядаєте чудово.
В нас при дворі не знайдеться жодного юнака, що мав би
таку струнку постать, як ви.
П а н Ж у р д е н . Хе-хе!
П а н і Ж у р д е н (набік). Знає, як підійти!
До р а н т . Ану ж бо, поверніться! Дуже елегантно!
П а н і Ж у р д е н ( набік). Еге ж, однаковий дурень —
що ззаду, що й спереду.
333
----------------------- Page 334-----------------------
Д о р а н т. Слово честі, пане Журдене, я страх як ску
чив за вами! Знаєте, з усіх моїх знайомих ні до кого не
почуваю я такої пошани, як до вас: саме сьогодні ранком
я говорив про вас у королівській спочивальні.
П а н Ж у р д е н . Я не вартий такої честі, вельможний
пане. (До пані Ж урден). В королівській спочивальні!
Д о р а н т. Надіньте ж капелюха.
П а н Ж у р д е н . Вельможний пане, з глибокої поша
ни до вас...
До р а н т . Боже мій, та надіньте ж! Прошу вас, без
церемоній.
П а н Ж у р д е н . Вельможний пане...
Д о р а н т. Надіньте капелюха, кажу ж вам, пане Жур
дене,— адже ж ви мій друг.
П а н Ж у р д е н . Вельможний пане, я ваш покірний
слуга.
До р а н т . Тоді і я не надіну капелюха, якщо ви не
надінете свого.
П а н Ж у р д е н (надіваючи капелюха). Краще здати
ся нечемним, ніж упертим.
До р а н т . Ви ще не забули, звичайно, що я винен
вам гроші?
П а н і Ж у р д е н (набік). Ще б пак! Ми пам’ятаємо
це дуже добре.
До р а н т . Ви були такі ласкаві, що кілька разів по
зичали мені гроші і, треба визнати, робили, це вельми
делікатно.
П а н Ж у р д е н . Вельможний пане, ви жартуєте...
До р а н т . Проте я вважаю за мій найсвятіший обов’я
зок -платити борги і вмію цінувати послуги тих, хто стає
мені в пригоді.
П а н Ж у р д е н . Я цього певний, вельможний пане.
До р а н т . Я хочу поквитатися з вами і прийшов зараз
саме для того, щоб разом з вами звести рахунки.
П а н Ж у р д е н (стиха до пані Ж урден). Ну, жінко,
що скажеш? Тепер бачиш, як ти набрехала на нього?
До р а н т . Я така людина, що любить сплачувати всі
свої борги відразу.
П а н Ж у р д е н (стиха до пані Ж урден). Хіба ж я
тобі цього не казав?
До р а н т . Отже, подивимося, ■ скільки саме я вам ви
нен.
П а н Ж у р д е н (стиха до пані Ж урден). Все твої
безглузді підозри!
334
----------------------- Page 335-----------------------
До р а н т . Ви добре пам’ятаєте, скільки ви мені пози
чили грошей?
П а н Ж у р д е н . Здається, пам’ятаю. Я записав собі
для пам’яті. Ось рахунок. Першого разу видано вам дві
сотні луїдорів.
Д о р а н т. Так.
П а н Ж у р д е н . Другого разу — сто двадцять.
До р а н т . Так, так.
П а н Ж у р д е н . Потім — ще сто сорок.
До р а н т . Ви маєте рацію.
П а н Ж у р д е н . Все те разом становить чотири сотні
шістдесят луїдорів, або п’ять тисяч шістдесят ліврів.
До р а н т . Рахунок точний. П’ять тисяч шістдесят лів
рів.
П а н Ж у р д е н . Тисячу вісімсот тридцять два ліври9
заплатив я за ваші плюмажі.
До р а н т . Саме так.
П а н Ж у р д е н . Дві тисячі сімсот вісімдесят лів
рів — вашому кравцеві.
До р а н т . Дійсно.
П а н Ж у р д е н . Чотири тисячі триста сімдесят де
в’ять ліврів дванадцять су і вісім деньє — вашому кра
мареві.
До р а н т . Чудово. Дванадцять су і вісім деньє. Раху
нок точний.
П а н Ж у р д е н . І тисячу сімсот сорок вісім ліврів сім
су чотири деньє — вашому сідляреві.
До р а н т . Все правда. Скільки ж виходить разом?
П а н Ж у р д е н . Разом — п’ятнадцять тисяч вісімсот
ліврів.
До р а н т . Підсумок точний. П’ятнадцять тисяч вісім
сот ліврів. Додайте до цього рахунка ще дві сотні луїдо
рів, що ви їх дасте мені сьогодні, — і тоді буде рівно
вісімнадцять тисяч франків, які я поверну вам незаба
ром.
П а н і Ж у р д е н (стиха до пана Журдена). Ну що,
хіба ж я не вгадала?
П а н Ж у р д е н (стиха до пані Ж урден). Мовчи!
До р а н т . Може, це завдасть вам великого клопоту —
виконати моє прохання?
П а н Ж у р д е н . Ба! Зовсім ні...
П а н і Ж у р д е н (стиха до пана Журдена). Цей па
нок робить з тебе дійну корову.
П а н Ж у р д е н (стиха до пані Журден). Цить!
335
----------------------- Page 336-----------------------
До р а н т . Якщо вам це незручно, то я звернуся до
когось іншого.
П а н Ж у р д е н . Ні, ні, вельможний пане.
П а н і Ж у р д е н (стиха до пана Ж урдена). Він не
заспокоїться, поки не пустить тебе з торбами.
П а н Ж у р д е н (стиха до пані Ж урден). Цить, кажу
тобі!
До р а н т . Скажіть відверто, може, моє прохання для
вас обтяжливе?
П а н Ж у р д е н . Анітрохи, вельможний пане.
П а н і Ж у р д е н (стиха до пана Журдена). Це
справжній пройдисвіт!
П а н Ж у р д е н (стиха до пані Ж урден). Чи ти за
мовкнеш нарешті?
До р а н т . Звичайно, я маю багато знайомих, які охо
че позичили б мені потрібну суму, але ж ви мій найкра
щий друг, і я просто боявся, що ви образитесь, якщо я по
зичу в когось іншого. .
П а н Ж у р д е н . Ви мені робите завелику честь, вель
можний пане. Зараз я принесу гроші.
П а н і Ж у р д е н (стиха до пана Журдена). Що? Тд
йому ще хочеш дати грошей?
П а н Ж у р д е н (стиха до пані Ж урден). Що ж по
робиш? Хіба ж я можу відмовити такій високій особі, яка
ще нині вранці говорила про мене в королівській спочи
вальні?
П а н і Ж у р д е н (стиха до пана Ж урдена). Ех! Ти
таки справжній йолоп!
Я В А 5
Д о р а н т , п а н і Ж у р д е н , Н і к о л ь .
До р а н т . Ви наче в кепському настрої... Що з вами,
пані Журден?
П а н і Ж у р д е н . Голова болить, мало не лусне...
До р а н т . А де ж ваша шановна донечка? Чому це
її не видно?
П а н і Ж у р д е н . Моя шановна донечка там, де їй за
раз слід бути.
До р а н т . А як вона себе почуває?
П а н і Жу р д е н . Вона себе почуває досить добре на
своїх двох ногах.
До р а н т . Чи не завітаєте ви разом-з вашою донечкою
336
----------------------- Page 337-----------------------
цими днями до королівського палацу подивитися придвор
ний балет і комедію?
П а н і Ж у р д е н . Атож, атож! Нам зараз дуже кор
тить сміятися, дуже кортить нам сміятися зараз!
До р а н т . Мені здається, пані Журден, що ви мали
неабиякий успіх у кавалерів, як були молодою; ви, ма
буть, славилися красою й приємною вдачею.
П а н і Ж у р д е н . Мати божа! Та хіба ж пані Жур
ден така вже руїна, добродію? Голова в неї від старості
трясеться, чи що?
До р а н т . Ах, боже мій, пані Журден, даруйте, будь
те ласкаві!.. Я зовсім забув, що ви ще молоді; я завжди
такий неуважний... Прошу вас пробачити мені мою зу
хвалість.
Я В А 6
П а н Ж у р д е н , п а н і Ж у р д е н , Д о р а н т , Н і к о л ь .
П а н Ж у р д е н (до Доранта). Маєте. Тут рівно дві
сотні луїдорів.
До р а н т . Запевняю вас, пане Журдене, що я весь до
ваших послуг; стати вам у пригоді чимсь при дворі — моє
йайпалкіше бажання.
П а н Ж у р д е н . Дякую вам красненько.
До р а н т . Якщо пані Журден матиме охоту подиви
тися придворну виставу, я накажу приготувати їй най
кращі місця в залі.
П а н і Ж у р д е н . Пані Журден цілує ваші ручки...
До р а н т (стиха до пана Журдена). Наша чарівна
маркіза, як я вже сповістив вас запискою,. завітає зараз
до вас пообідати й подивитися балет. Мені пощастило
умовити її прийняти нарешті той подарунок, що вй'його
хочете їй презентувати.
П а н Ж у р д е н . Відійдімо, про всякий випадок, тро
хи далі.
До р а н т . Цілий тиждень проминув з того часу, як
ми з вами бачилися востаннє, і я ще не мав нагоди роз
повісти вам про той діамантовий перстень, що ви його
доручили мені передати їй від вашого імені; страшенно
важко було перемогти її делікатність — лише сьогодні
згодилася вона нарешті його прийняти.
П а н Ж у р д е н . А він же їй сподобався?
До р а н т . Надзвичайно! Я майже переконаний, що
337
----------------------- Page 338-----------------------
краса того діаманта збудить у її серці ніжну прихиль
ність до вас.
П а н Ж у р д е н . Дай боже!
П а н і Ж у р д е н (до Ніколь). Як удвох зійдуться,
так і водою їх не розіллєш!
До р а н т . Я доклав усіх сил, щоб вона зрозуміла,
який коштовний ваш подарунок і яке безмежне ваше
кохання.
П а н Ж у р д е н . Не знаю вже, як вам і дякувати,
вельможний пане. Мені страх як незручно, що така ви
сока особа, як ви, і так клопочеться задля мене!
До р а н т . Ви жартуєте? Хіба друзі можуть бути та
кими церемонними? Хіба ви самі не зробили б такого ж
при нагоді й для мене?
П а н Ж у р д е н . О, ще й як! Від щирого серця.
П а н і Ж у р д е н (до Ніколь). Немов якийсь тягар
лягає мені на серце, коли він до нас приходить!
До р а н т . Щодо мене, то я ладен зробити все для
мого друга. Я теж упадав коло чарівної маркізи, але коли
ви мені сказали, що закохалися в неї,— пам’ятаєте? — я
відразу ж узявся допомагати вам у ваших сердечних
справах.
П а н Ж у р д е н . Це правда. Ви такі великодушні, що
мені аж соромно!..
П а н і Ж у р д е н (до Ніколь). Він, здається, й не
збирається йти звідси?
Н і к о л ь . їм удвох дуже весело, ви ж бачите.
До р а н т . А вам таки пощастило зворушити її серце!
Жінки більш за все люблять, щоб задля них не жалкува
ли грошей; ваші щоденні серенади, ваші численні букети,
той чудовий фейєрверк на воді, діамант, який ви їй по
дарували, і, нарешті, новий сюрприз, що ви його для неї
готуєте,— все це набагато красномовніше розповідає про
ваше кохання, ніж усі слова, які ви могли б сказати їй
особисто.
П а н Ж у р д е н . Нічого не пошкодую, щоб протопта
ти собі стежечку до її серця. Вельможна дама має для
мене особливу, чарівну принадність; таку честь я ладен
купити за всяку ціну...
П а н і Ж у р д е н (стиха до Ніколь). Про віщо вони
так довго шепочуться? Підійди-но до них тихесенько та
послухай.
До р а н т . Скоро ви матимете насолоду милуватися
нею і досхочу натішите ваші очі.
338
----------------------- Page 339-----------------------
П а н Ж у р д е н . Щоб нам почувати себе вільніше, я
влаштував так, що моя жінка обідатиме нині в своєї
сестри і сидітиме там до самого вечора.
До р а н т . Чудова ідея! Ваша дружина могла б завда
ти нам клопоту. Я вже замовив кухареві обід від вашого
імені і наказав також приготувати все, що буде потрібне
для балету. Цей балет — мій власний твір, і, якщо тіль
ки виконання відповідатиме ідеї, я певен, що...
П а н Ж у р д е н (помітивши, що Ніколь підслухує,
дає їй ляпаса). Це що таке? Ах ти ж, зухвале дівчисько!
(До Доранта). Ходімо звідси, прошу вас.
Я В А 7
П а н і Ж у р д е н , Н і к о л ь .
Н і к о л ь . Справді, пані, я таки добре заробила за
мою цікавість. Але здається мені, що там не все чисто.
Вони розмовляють про якісь справи, яких вам зовсім не
можна знати.
П а н і Ж у р д е н . Вже давно, Ніколь, маю я підозру
на мого чоловіка. Я певна, що він мене дурить, що він
упадає коло когось,— от і намагаюся вивідати, коло кого
саме. Крім того, час уже й про мою дочку подбати. Ти ж
знаєш, як Клеонт її кохає; він і мені припав до серця,
отож я й хочу допомогти йому в цій справі та віддати за
нього Люсіль, якщо мені пощастить.
Н і к о л ь . По правді вам #кажу, моя пані, я просто
в захваті, що ви погоджуєтеся на цей шлюб: вам подо
бається пан, а мені ще більше — його слуга. Ох, та й
добре ж було б, коли б нас повінчали одночасно!
П а н і Ж у р д е н . Біжи ж мерщій до Клеопта та пе
рекажи йому від мене, щоб він зараз же сюди з’явився:
ми підемо разом до мого чоловіка просити в нього згоди
на цей шлюб.
Н і к о л ь . Біжу, пані, з радістю! Ще ніколи ви мені не
давали приємнішого доручення.
с1
Пані Журден виходить.
Ото зрадіють обидва!
339
----------------------- Page 340-----------------------
Я В А 8
К л е о н т , К о в ’ель, Н і к о л ь .
Н і к о л ь (до Клеонта). Ага! Ось і ви до речі. А я
несу вам радісну звістку, я хочу...
К л е о н т . Геть, лукава зраднице, і ніколи не смій
морочити мене твоїми брехливими словами!
Н і к о л ь . Отак ви приймаєте...
К л е о н т . Геть, кажу тобі, і скажи твоїй зрадливій
панночці, що їй більше не пощастить одурити простака
Клеонта!
Н і к о л ь . Що воно й до чого?.. Не розберу... Мій лю
бенький Ков’єлю, скажи ж хоч ти, що все це озна
чає?
К о в1 є л ь. Твій любенький Ков’єль, гидке дівчисько?!
Геть з моїх очей, мерзотнице! Дай мені спокій!
Н і к о л ь . Як? І ти теж*..
К о в ’ єль. Геть з моїх очей, кажу тобі! І не балакай
до мене більш ніколи!
Н і к о л ь . Оце-то так! Яка муха їх обох укусила? По-
біжу мерщій та розкажу про все панночці.
Я В А 9
К л е о н т, К о в’ є л ь.
К л е о н т . Як! Поводитися так із своїм коханим, з ко
ханим найвірнішим та найпалкішим з усіх коханих на
світі!
К о в’ є л ь. То щось нечуване, що вони нам обом учи
нили!
К л е о н т . Я кохаю її понад усе на світі, я такий ніж
ний з нею. Нікого в світі не маю я дорожчого за неї.
Тільки про, неї турбуюся, думаю, мрію, тільки її бажаю...
Вся моя радість тільки в ній. Я розмовляю тільки про
неї, думаю тільки про неї, уві сні бачу тільки її, я живу
тільки нею, серце моє б’ється тільки для неї, я дихаю
тільки нею, все життя моє в ній... І за таку відданість —
отака мені нагорода!.. Два дні не бачив я її — й вони
видалися мені за два страшних сторіччя... І ось нарешті
ми зустрічаємося випадково: серце моє затрепетало, об
личчя запалало, і я, забувши з радощів усе на світі, ки
даюсь у захваті до неї... А зрадниця відвертається й зне
важливо проходить повз мене, наче й знати мене не знає.
К о в’ є л ь. Я кажу те ж саме.
340
----------------------- Page 341-----------------------
К л е о н т . Чи ж може що зрівнятися, Ков’єлю, з та
ким лукавством невдячної Люсіль?
К о в ’ єль. А що може зрівнятися, пане, з лукавством
цієї мерзенної Ніколь?
К л е о н т . І це після таких самопожертв, після стіль
кох зітхань, присягань, що їх викликали її принади!
К о в’ е л ь. І це після такого невтомного піклування,
після того, як я стільки допомагав їй на кухні!
К л е о н т . Після тих сліз, що я пролив біля її ніг!
К о в’ є л ь. Після тієї сили-силенної відер з водою, що
я попотягав для неї з криниці!
К л е о н т . Після такої пристрасті, після такого кохан
ня, коли я сам себе забував!
К о в1 є л ь. Після такого жару, який я терпів біля пе
чі, повертаючи за неї печеню на рожні!
К л е о н т . Вона уникає мене з презирством!
К о в’ є л ь. Вона нахабно повертається до мене спи
ною!
К л е о н т . Така зрадливість заслуговує найвищої
кари!
К о в’ є л ь. Така підлість варта тисячі ляпасів!
К л е о н т . Не смій мені ніколи заступатися за неї!
К о в’ е л ь. Я, пане? Боже мене борони!
К л е о н т . Не смій ніколи обороняти зрадницю!
К о в’ є л ь. Не турбуйтесь.
К л е о н т . Що б ти не казав, захищаючи її,— це не
матиме ніякої ваги для мене.
К о в’ є л ь. Та в мене й у думках такого немає!
К л е о н т . Я їй того ніколи не подарую, я порву з
нею всі стосунки!
К о в’ є л ь. Я пристаю.
К л е о н т . Той вельможний граф, що до них учащає,
запав їй, мабуть, в око... Ручуся, що її принадила його
високородність. Але честь моя вимагає, щоб я зробив точ
нісінько так, якЛ вона, і їй не пощастить вихвалятися
тим, що вона покинула мене перша.
К о в’ є л ь. Дуже добре! Що ж до мене, то я цілком
поділяю ваші почуття.
К л е о н т . То розпалюй же мою досаду і підтримуй в
мені силу задушити рештки того кохання до *неї, яке
може ще в мені озватися. Благаю тебе — кажи мені про
реї тільки погане! Змальовуй мені її в такому вигляді,
щоб вона викликала в мене до себе тільки огиду; нази
вай, будь ласка, всі її хиби, щоб вона мені спротивіла!
341
----------------------- Page 342-----------------------
К о в’ є л ь. Її хиби, пане? Та вона ж гримасниця, верт
лява мавпочка, та й годі! І надало ж вам закохатися в
неї! Не бачу я там нічого особливого; ви знайдете сотні
інших, що багато більше будуть варті вашого кохання.
Перш за все очі в неї маленькі...
К л е о н т . Правда, очі в неї невеликі, а проте скільки
в них вогню! Таких блискучих, таких палких, таких ніж
них оченяток у цілому світі не знайдеш!
К о в ’ єль. Та й рот у неї надто великий...
К л е о н т . Так, але ж яка чарівна усмішка,— я зроду
такої не бачив. Не можна спокійно дивитися на її чудо
ві устоньки, вони викликають палкі бажання! Вони так і
ваблять до себе!
К о в ’ єль. Ще й на зріст мала...
К л е о н т . Так. Зате ж яка струнка та граційна!
К о в’ є л ь. І говорить, і поводиться вона якось не
дбало.
К л е о н т . Це правда, але все в неї так мило вихо
дить... В її поводженні стільки чарівності, вона така при