- •Питання з методики викладання англійської мови
- •1. Методика викладання іноземних мов як наука та її завдання. Галузі методики
- •2. Зміст навчання іноземної мови молодших школярів. Поняття іншомовної комунікативної компетентності
- •3. Загальнодидактичні та суто методичні принципи навчання іноземної мови
- •4. Засоби навчання іноземної мови
- •5. Підручник як основний дидактичний засіб навчання англійської мови. Вимоги до підручника англійської мови для початкових класів
- •6. Планування у методичній роботі вчителя англійської мови. Календарні, тематичні й поурочні плани
- •7. Поняття іншомовних навичок та вмінь
- •8. Зміст навчання граматики на уроках англійської мови у початкових класах. Етапи формування граматичних навичок
- •9. Навчання фонетики на уроках іноземної мови у початкових класах. Формування слухо-вимовних та ритміко-інтонаційних навичок молодших школярів
- •Алгоритм формування і вдосконалення артикуляційних навичок учнів
- •10. Особливості навчання лексики на початковому ступені навчання іноземної мови. Способи семантизації лексичних одиниць
- •11. Навчання діалогічного мовлення у початковій школі. Система вправ на формування навичок непідготовленого мовлення на між тематичній основі
- •12. Навчання монологічного мовлення у початковій школі. Система вправ на формування навичок підготовленого мовлення у межах визначеної теми
- •Етапи та система вправ для навчання монологічного мовлення
- •Вправи і методичні прийоми для навчання монологічного мовлення
- •Етапи навчання аудіювання та їх завдання:
- •1 Етап – фразовий рівень:
- •2 Етап - понадфразовий рівень:
- •3 Етап- текстовий рівень:
- •14. Навчання читання на початковому ступені. Формування навички техніки читання іноземною мовою
- •15. Навчання письма у початковій школі. Система вправ на формування навичок письма
- •16. Врахування вікових особливостей та інтересів молодших школярів у навчанні іноземної мови
- •17. Класифікація методів навчання іноземних мов. Методична система Майкла Уеста
- •18. Індивідуалізація процесу навчання англійської мови. Види індивідуалізації
- •19. Функції, види і форми контролю у навчанні англійської мови у початкових класах
- •20. Вимоги до сучасного уроку іноземної мови. Мовленнєва спрямованість та мотиваційне забезпечення навчальної діяльності
- •21. Типи, структура та зміст уроку іноземної мови у початкових класах
- •Структура уроку ім
- •22. Аналіз уроку іноземної мови у початкових класах
- •23. Положення комунікативного підходу у навчанні іноземних мов
- •24. Позакласна робота з англійської мови. Завдання, принципи, форми організації у початкових класах
- •25. Цілі навчання іноземної мови у початковій школі
- •26. Метод навчання іноземної мови як базова методична категорія
- •27. Поняття «іншомовна вправа» і «структура вправи»
- •28. Класифікація іншомовних вправ
- •29. Навчання іншомовної вимови на уроках іноземної мови у початкових класах
- •30. Поняття «професійна компетентність учителя іноземної мови », її структурні складові
27. Поняття «іншомовна вправа» і «структура вправи»
Вправа – це спеціально організоване у навчальних умовах багаторазове виконання певного виду діяльності (мовної, мовленнєвої) з метою формування первинних навичок або розвитку та удосконалення умінь. Вправа має три або чотирифазову структуру:
1 фаза – завдання. Ця фаза передбачає постановку завдання-що треба зробити, як, у якій формі (письмовій або усній), з якою метою? Варто визначити, що правильний, з точки зору точності та деталізації важливих на даному етапі навчання моментів інструктаж вчителем щодо вправи, є запорукою успішного її виконання. Вчитель при опрацюванні результатів виконання вправи учнями має, у разі не зовсім успішних результатів має визначитись, а чи повним було тлумачення щодо змісту вправи з його боку. Напрочуд важливого значення інструктаж до виконання вправи набуває у навчанні іноземної мови дітей молодшого шкільного віку, адже відсутність навчального досвіду оперування іншомовним матеріалом, опрацювання іншомовних вправ різних видів, особливо мовних вправ, ускладнює процес її виконання. Отже саме від пояснень і допомоги вчителя залежатиме ефективність засвоєння певного мовного матеріалу, навички оперування яким є грунтом для розвитку мовленнєвих умінь.
2 фаза – зразок виконання. Зразок виконання може міститись, а може бути відсутній. Як правило, у сучасних підручниках з іноземних мов зразок до вправи має місце, оскільки його наявність суттєво полегшує її виконання, унаочнює правильний алгоритм дій, а вчитель контролює рівень свідомого розуміння учнями завдання і у разі неточного розуміння консультує учнів щодо незрозумілих моментів індивідуально.
3 фаза – виконання завдання. Це й є певна навчальна дія (власне вправа), у процесі виконання якої, у залежності від визначеної мети, триває засвоєння мовно – мовленнєвого матеріалу або формування навичок й умінь оперування ним.
4 фаза – контроль завдання. Ця фаза може бути повноцінно наявною, проте можливе співпадіння з фазою №3, оскільки контроль може відбуватись безпосередньо під час виконання вправи. Контроль може бути з боку вчителя, з боку учнів, взаємоконтроль тощо.
28. Класифікація іншомовних вправ
Вправи, що їх використовують на уроках іноземних мов можна умовно розділити на підготовчі та мовленнєві. Підготовчі вправи передбачають засвоєння мовного матеріалу у вигляді комунікативних одиниць, словосполучень, граматичної форми слова, для розвитку орфоепічних та вимовних навичок і спрямовані на відпрацювання матеріалу, який використовується у мовленнєвих вправах. Мовленнєві вправи передбачають практичне відпрацювання у спеціально створеній навчальній іншомовній ситуації попередньо засвоєного лінгвістичного (мовного) матеріалу. Ознаками, що характеризують мовленнєву вправу визначено ситуативність, узагальнення у користуванні мовного матеріалу, відсутність перекладу рідною мовою.
З точки зору комунікативності у навчанні іноземних мов методисти розділяють іншомовні вправи на: некомунікативні, умовно-комунікативні, комунікативні.
Некомунікативні вправи використовуються для засвоєння та усвідомлення мовного матеріалу, що, як відомо, є точкою відліку оволодіння мовою з позамовною метою. Відпрацювання фонетичного, граматичного, лексичного матеріалу відбувається переважно у письмовій формі. Матеріалом для виконання не комунікативних вправ, є різноманітні форми (граматичні, лексичні, фонетичні), а також слова і речення. Наприклад: Подивись на малюнок і допиши пропущену букву:
c_t _ ook _ap _pple
Роздивись малюнки і впиши « THIS» або « THESE»:
____ is Oksana’s umbrella.
____ are Anton’s cars.
____ are Anton’s cups.
____ is Oksana’s piggi bank.
Умовно-комунікативні вправи (вправи на формування мовленнєвих навичок та розвиток мовленнєвих умінь) передбачають формування в учнів спроможності володіти мовним матеріалом через мовленнєву діяльність, що повторюється багаторазово, формуючи таким чином стійки мовленнєві кліше, що надалі використовуються у вільному спілкуванні. Переважно такими умовно-комунікативними вправами є вправи на відтворення, підстановку, трансформацію.
Ознаками умовно-комунікативної вправи є наявність запропонованої ситуації мовлення й умови, за якої у цій ситуації треба діяти. Наприклад: Read and say why do you study English:
Travel around the world understand people of other nationalities go online chat on the Internet be a sportman……
Example: I want to speak English because I want to…….
Умовно-комунікативні вправи розділяють на вправи першого рівня (дотекстові, тренувальні, підготовчі до мовлення) та вправи другого рівня (текстові, що сприяють розвитку умінь). Вправи першого рівня виконуються переважно усно і використовуються для формування фонетичних, лексичних, граматичних навичок. Проте в основі цих вправ – вище згаданий мовленнєвий зразок, що забезпечує багаторазовий повтор певної структури і відрізняє її від не комунікативної вправи.
Вправи другого рівня виконуються переважно на текстовому матеріалі (опис картинки, переказ тексту, коментар побаченого та ін.) та мають репродуктивний характер (репродукція – відтворення), що дає можливість розглядати такі вправи як навчально-комунікативні і зумовлюють вчителя не зловживати ними, проте широко використовувати комунікативні вправи, які передбачають мотивацію учня до спілкування з позамовною метою.
Отже, комунікативні вправи передбачають продукцію іншомовного мовлення учнем. При чому, однією з характерних ознак такої вправи є вільний вибір змісту повідомлення, засобів для його утворення, що зумовлені особистими інтересами учня. Вправами, що спонукають учнів до продукування власного мовлення можуть бути питально-відповідні вправи, умовна бесіда, опис зображення, переказ –переклад та ін.
Відповідно до спрямованості на прийом або видачу інформації вправи розділяють на рецептивні, репродуктивні, рецептивно-репродуктивні, продуктивні, рецептивно-продуктивні.
Так, некомунікативні вправи можуть бути рецептивними (сприйняття, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, орфограми, графеми, лексичної одиниці, граматичної структури); репродуктивними (заучування напам’ять (лексичних одиниць, текстів); повторення (звуків, лексичних одиниць, речень), заміна/вставка лексичних одиниць, зміна граматичної форми, переклад; звуження та розширення речень, об’єднання простих речень у складне; переказ тексту (відомого слухачам). Разом з тим, не комунікативні вправи за жодних обставин не можуть бути продуктивними.
Умовно-комунікативні за сприйняттям розділяють на рецептивні (аудіювання або читання повідомлень, запитань, розпоряджень тощо на рівні фрази/речення або групи речень); рецептивно-репродуктивні (імітація зразка мовлення (ЗМ), підстановка у ЗМ, трансформація ЗМ, розширення ЗМ, завершення ЗМ, відповіді на запитання різних типів, переказ тексту (відомого слухачам, але від імені персонажа); продуктивні (об’єднання ЗМ (одноструктурних і різноструктурних) у понадфразову єдність; об’єднання ЗМ у діалогічні єдності: запитання-відповідь; запитання-контр-запитання; повідомлення – запитання; спонукання – згода/відмова; спонукання-запитання і т.п.).
Прикладами комунікативних рецептивних вправ можуть бути вправи на аудіювання або читання тексту з метою одержання інформації, комунікативних рецептивно-репродуктивних вправ – переказ тексту (невідомого слухачам), комунікативних продуктивних вправ – повідомлення якогось факту (фактів); опис (погоди, квартири, людини); розповідь (про якісь події); доказ (якихось положень, фактів і т.п.; бесіда (між учнем/учнями і вчителем, між двома учнями; групова); написання записки, листа, плану, анотації тощо.