39. «Пригоди Геккльбері Фіна»: розробка вузлових конфліктів американського життя, народний гумор, майстерність пейзажу, ліризм.

Одним з найвизначніших творів американського реалізму й Марка Твена є роман «Пригоди Гекльберрі Фінна».  Загалом виділяють три шляхи формування американського реалізму, враховуючи при цьому, що всі вони проявилися майже одночасно й чітко прослідковуються до самого кінця XIXст: «місцевий колорит», що став найважливішим художнім принципом цілої плеяди письменників, що надихаються в основному реалістичними літературними прагненнями; спроби об'єктивного зображення найважливіших соціальних явищ американського життя кінця XIXст.; створення епосу національного життя на переломі, позначеному Громадянською війною. Саме третій напрям найяскравіше визначається у творчості Марка Твена. Головні теми "Пригод Гекльберрі Фінна" – свобода та відповідальність, правда та фальшивість, смерть і відродження, ідентичність й особистість підтримують дію роману та забезпечують його структуру. "Вільна" структура роману може бути класифікована, як пікарескна розповідь, оскільки його єдність походить від слідкування за центральним персонажем, який проходить через низку пригод. Ця подорож річкою стала частиною американської міфології, а питання свободи та відповідальності й досі є актуальними для американської культури.  В образі Гекльбері Фінна авторові вдалося гармонійно поєднати чимало різнобічних, здавалося б, цілком протилежних рис характеру. Хлоп'яцтво, хуліганство, розгнузданість, волелюбність уживаються з інстинктивним бажанням юнака кинути виклик пануючій соціальній нерівності несправедливості, хоча сам Гек здається байдужим до навколишньої дійсності.  В основі індивідуального творчого методу Твена лежить головний принцип американського народного гумору — комічне обігравання безглуздих, а часом і трагічних ситуацій. Осміюючи такі риси своїх співвітчизників, як безцеремонність, зарозумілість, релігійне святенництво й неуцтво, Твен виступав насамперед патріотом своєї великої країни: він прибігав до сміху як до потужної зброї морального впливу. Світле емоційне забарвлення твору, неспішна оповідальна манера автора становили різкий контраст життя США періоду Реконструкції.  Автор майстерно та реалістично зображує той фон, на якому відбуваються події: увесь світ дорослих обивателів з його сковуючими, неприродними нормами поведінки, з його релігійним святенництвом і надмірним пієтетом перед матеріальним успіхом, який мислиться як єдиний критерій цінності людської особистості. Загальноприйняті норми й закони дорослого миру Твен пропустив через незамутнене ще сприйняття героя-підлітка, розвінчавши тим самим неправильні авторитети в очах читача.  У романі письменник дуже глибоко виразив сутність американського життя. У центрі книги — образ Міссісіпі, що втілює мотив вільності, природності й нескінченної багатообразності буття, що різко не узгоджується із другим найважливішим мотивом книги, який створений конкретним зображенням дійсності річкових городків — світу, де тріумфують утилітарність помислів, расистські забобони, злиденність побуту й моральне збідніння. Гек виступає носієм найкращих рис народної свідомості. Буденні прикмети дійсності служать цілям узагальнення величезного матеріалу спостережень і міркувань над долями народу, над об'єктивною суперечливістю всього соціального досвіду країни, що проголосила найдемократичніші ідеали тодішньої епохи, але опинилася в полоні расизму й своєкорисливості.  Антитеза природності й цивілізованості в «Гекі Фінні» стає конфліктом людяності з нормами життя. Підліток і раб-утікач на плоті, який несе через усю Америку її могутня ріка, — символ торжества дійсної людяності, здатної подолати будь-які забобони й із честю вийти з будь-якого випробування жорстокою повсякденністю американського життя.

Гекльберрі Фінн - бездомний обідранець, син міського п'яниці, "ледаче, невиховане, погане хлопченя", що "не визнає ніяких обов'язкових правил", з точки зору усіх матерів міста, у чиїх дітей він проте у великій шані. Вільний птах, Г. живе у бочці, а в гарну погоду - просто неба. У присвяченому йому романі Г. виконує функцію оповідача. Втікши від вдови Дуглас, що усиновила його, а потім і від батька, Г. зустрічає негра Джима, збіглого раба вдови, і вони разом здійснюють подорож на плоту вниз по Міссісіпі. Фінал його історії - зустріч зі своїм старим приятелем Томом Сойєром і звістка, що місіс Уотсон померла, але в заповіті своєму звільнила Джима. Г. майже не озирається у своїй розповіді на минуле, як власне, так і історичне; він цілком існує у світі "тут і зараз", і його характер розкривається у міру розвитку подій, ритм яких заданий основним фабульним ходом : пліт, що пливе вниз за течією річки через рабовласницькі штати. Підліток-сирота, що ніколи не знав дитинства, Г. не уміє вдаватися до ігор, як його однолітки, хоча він також зберігає долю дитячої наївності, яка протистоїть так же добре йому відомим жорстокостям дорослого світу.

Не роздумуючи про те, чи правильно влаштовано суспільство, Г. приймає його таким, як воно є. Не з бунтарських мотивів, а лише унаслідок своєї органічної невідповідності дорослому світу з його цінностями Г. не може прийняти, а часто і зрозуміти необхідності ходити в церкву, жити по раз заведеному розпорядку, носити охайний одяг. Як типовий герой-аутсайдер він бачить, що блага суспільства йому не лише не потрібні, але глибоко сторонні.

Гекльберри Финн - бездомный мальчик, сын первого питерсбергского пьяницы, бродяга, живущий где придется. Все матери городка ненавидили его, а все мальчишки завидовали его свободе и стремились к его обществу.

Гек имел больше жизненного опыта чем Том и был серьезнее его (особенно, это видно в истории со спасением негра Джима), тем не менее, именно Том всегда был лидером в их совместных делах.

В результате всем известной истории, Гек и Том Сойер, нашли клад, спрятанный в пещере Индейцем Джо. Гек стал богатым человеком по местным меркам.  Его опекуном сделали вдову Дуглас, которую он спас от мести Джо, а заботу о его деньгах поручили судье Тэтчеру. Попав в приличный дом, Гек стал невыносимо страдать. Он непривык есть ножом и вилкой и спать в постели. В конце концов, он сбежал, но затем вернулся, так как Том Сойер пообещал сделать его разбойником.

Узнав, что Геку достались деньги, нашелся его отец и выкрал его. Он постоянно пил и был невменяем. Гек сбежал от него. Он встретил беглого негра Джима и они пустились в путешествие  по реке Миссисипи. В итоге, после многих приключений, он попал к родственникам Тома Сойера и так получилось, что они приняли Гека за Тома, который должен был приехать со дня на день.

Том приехал и благополучно выдал себя на своего брата Сида. Вместе с Геком, он стал играть в освобождение негра Джима. В итоге, выяснилось, что Джиму дали свободу по завещанию мисс Уотсон. Так же Гек узнал, что его отец погиб и больше не будет его преследовать.

После этого он вернулся в родные края и зажил припеваючи. Дальнейшие приключения Тома и Гека описаны в повестях Марка Твена "Том Сойер - сыщик", где мальчики попадают в детективную историю и "Том Сойер за границей", где они путешествуют по миру на воздушным шаре.

Мальчик Гек Финн – главный герой романа М. Твена «Приключения Гекльберри Финна». У него непростая судьба – из-за пьяницы отца, Геку приходилось бродяжничать, скитаться по добрым людям, жить на помойке. Но, несмотря на такие тяжелые условия, этот герой не озлобился, сохранил добрый и веселый нрав, отзывчивость, чувство справедливости.      Однако самостоятельная жизнь наложила на героя свой отпечаток – конечно, Гек повзрослел раньше времени. Часто он ведет себя совсем как взрослый человек, особенно на фоне своих «благополучных» ровесников. Так, в самом начале романа, мальчишки под предводительством Тома Сойера создали свою разбойничью шайку, чтобы «грабить и убивать». Гек не видит в этой игре никакого проку: «Том Сойер называл свиней «слитками», а репу и зелень — «драгоценностями», а после, вернувшись в пещеру, мы хвастались тем, что сделали и сколько человек убили и ранили. Но я не видел, какая нам от этого прибыль». Герой рассуждает как взрослый человек, вынужденный сам заботиться о себе, о своем пропитании.      И действительно, он может наловить в реке и приготовить рыбу, может даже убить дикого поросенка в лесу. Четко и продуманно, как взрослый, герой действует, когда изображает свое убийство, чтобы убежать от отца.      И позже, когда начались его приключения на плоту, Гек часто совершает взрослые поступки. И это касается не только его «бытового» поведения, но и более серьезных дел. Так, Гек не бросает негра Джима в беде, когда узнает, что его разыскивают как беглого. Герой отправляется с ним путь, разделяя все испытания: «— Вставай скорее и собирайся, Джим! Нельзя терять ни минуты! Нас ищут! За нами погоня!»      Гек проворен и находчив, никогда не теряет присутствие духа. Оказавшись на тонущем пароходе, он не только спасается от шайки разбойников, но ухитряется взять половину их добычи и улизнуть с «Вальтера Скотта». Но и это еще не все. Гек спасает разбойников, которые без лодки неминуемо бы утонули вместе с пароходом. Он рассказывает паромщику выдуманную историю о своей семье, которая якобы попала на судно, и паромщик спасает людей.      Больше всего, как мне кажется, «взрослость» героя проявляется в его отношении к Джиму. Гек относится к негру как к равному себе, несмотря на то, что Джим – черный раб. И поэтому, когда герой обидел Джима, он просит у него прощения: «…однако я пошел и даже ничуть об этом не жалею и никогда не жалел. Больше я его не разыгрывал, да и на этот раз не стал бы морочить ему голову, если бы знал, что он так обидится». Больше того, Гек не выдает Джима как беглого, хотя его мучает совесть, ведь он укрывает раба мисс Уотсон. Но у героя, по его собственным словам, «язык не поворачивается» рассказать про Джима, который стал его другом.      До самого последнего момента, пока Гек не узнал, что мисс Уотсон освободила Джима, он выручал своего друга из беды, никогда не бросал его в трудную минуту.      Таким образом, Гек Финн, несмотря на свой возраст, часто совершает взрослые поступки. Этот герой практичен и самостоятелен, никогда не теряет присутствия духа. Он верен своим друзьям, справедлив, судит о людях по их качествам и всегда, несмотря на сложные обстоятельства, находится на стороне Добра.