2.2. Атеїзм і вільнодумство середніх століть.

Для філософської думки середньовіччя атеїзм не характерний. У цю епоху філософіярозглядалася як «служниці богослов'я», і незалежно від того, тлумачилася ця роль для богослов'я тафілософіїв позитивному або негативному сенсі, безперечно, що зв'язок християнського богослов'я та філософії виключала в теоретичній області саму можливість сумніву в існуванні Бога.Теорія«двоїстої істини», що здобула популярність в арабськомуарістотелізмеі визнана лише деякими з схоластів, сприяла розмежуванню богослов'я та філософії, а потім і їх протиставлення, але не вела безпосередньо до атеїзму. Єретичні вчення, відпадали відхристиянстваі супроводжували його протягом всієї історії, хоча в запалі боротьби іноді і називалися атеїстичними, а їх представники - атеїстами (безбожниками), насправді такими не були.

У цей період вільнодумство стало форма ідейної боротьби опозиційних феодалізмусоціальних верств проти «духовної диктатури церкви», що захищала феодальні порядки. Соціальна база вільнодумства в суспільстві-селяни і міські верстви. Панування релігії у всіх сферах суспільної свідомості зумовило специфічну форму критики релігії, невільну від релігійних нашарувань. До того ж вільнодумство цього часу виступала не як система поглядів, а як сукупність окремих ідей, в тій чи іншій мірі підривалирелігійний світогляд. Ідеї​​ці спиралися на антирелігійні настрої народних мас, що виражалися у фольклорі, в так званійкарнавальноїкультури. Вільнодумство проявлялося у світській літературі (історичні хроніки, любовнівіршіі проза), у філософії, у єресях - соціально-політичних вченнях, які виступали в релігійній формі. Під релігійною оболонкою єресі приховували цілком реальні вимоги громадян, а іноді і майнові рівності. Однією з особливостей середньо - віковий єресі був їхантиклерикалізм. Гнівні викриття соціальної політики церкви, аморальності, розбещеності духовенства створювали грунтдля сумніви в ідеології, котра виправдовує існуючі порядки. У середньо-віковою філософії яскравим проявом вільнодумства було вчення про подвійну істину,дозволяла прийти до висновку проправофілософії на незалежність від теології (Ібн-Рушд, Сігер Брабантський, У.Оккам). Одним з напрямків вільнодумства у феодальному суспільстві було переосмислення ідеї монотеїстичного бога в нерелігійних дусі: відкидалося творіння світу з нічого, промисел Божий, загробний світ, заплату, безсмертя душі. Пантеїстична трактування бога у вченні Давида Динанский, Аморі з Бена, Мейстера Екзарта містила матеріалістичну тенденцію: визнання несотворімості світу в силу його співвічності з богом. Пантеїзм лежав в основі ряду єресей, спрямованих проти феодалізму. Спроба осмислити причини релігії проявилася у вченні про 3 брехунів - Мойсея, Христа і Мухамеда, засновниківіудаїзму, християнства та ісламу. У цілому сутність іпричини виникнення релігіїаналізу не піддавалися. Значну роль у розвитку вільнодумства в суспільстві зіграла боротьба проти авторитаризму і догматизму релігії, яка спиралася на раціоналізм і ідею дослідного пізнанняприроди (Шартрськогошколафілософів, Р. Бекон та ін.) Це дозволило критично поставитися до святих книг, виявити і оприлюднити суперечності в їх утриманні.Вільнодумство в середні століттянайтіснішим чином пов'язане з прогресивними явищами культури і, незважаючи на непослідовність, було плідним чинником її розвитку.