16.Форми організації суспільного виробництва та їх еволюція.

Форма суспільного виробництва - це тип організації господарської діяльності людей, реальне функціонування суспільного виробництва. Суспільство знає дві основні форми господарювання: натуральне виробництво і товарне виробництво. Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство.

Натуральне господарство - такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками. Риси:

• Замкненість економічної діяльності

• Ґрунтується на ручній праці

• Відсутність обміну

• Примітивна техніка і технологія

• Універсальний характер робочої сили

• Низький рівень спеціалізації і продуктивності праці.

Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвиненіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.

Товарне виробництво - це така форма організації сусп. госп., за якої прод. виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку. Риси:

Відкрита економічна форма господарства

• Сусп. поділ праці та спеціалізація виробництва;

• Обмін продуктами праці між виробниками;

• Економічна відокремленість виробників;

• Свобода вибору вир. ресурсів, засобів і цілей вир.;

• Наявність конкуренції;

• Вільне ціноутворення;

Розрізняють два типи тов. виробництва: просте і розвинуте.

Просте товарне виробництво - це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам.

Розвинута форма товарного виробництва - це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.

Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.

Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.

17.Товар і його властивості.

Товар - це продукт праці, який виробляється не для власного споживання, а для обміну шляхом купівлі-продажу та який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані суспільні потреби. Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріальне благо, в тому числі й послуга.

Кожний товар має дві властивості: по-перше, задовольняє певну потребу людини, по-друге, здатний обмінюватись на інші блага в певних пропорціях. Тобто йому властиві споживна вартість і мінова вартість.

Спож. вартість – це здатність товару задовольняти певну потребу. Споживча вартість прямо залежить від споживчих властивостей, тобто визначається корисністю товару. Споживча вартість завжди має свою якісну і кількісну характеристики. Якісна - визначається мірою задоволення конкретної потреби й найповніше виявляється в якості товару. Це і надійність, і естетичність, і економічність, і багато інших моментів. Кількісна сторона споживчої вартості виявляється у самій кількості товару і вимірюється показниками ваги, об'єму, довжини тощо.

Корисність – це суб’єктивна міра задоволення, що отримується від споживання блага або набору благ.

Мінова вартість – це властивість товару обмінюватися на інші товари у певних кількісних співвідношеннях або пропорціях. У відповідності з теорією трудової вартості обмін товару здійснюється на основі їх кількісного порівняння, тобто певних пропорцій, внутрішньої спільної суті, що міститься у товарах. Спільним у товарах, що обмінюються на інші товари є, втілена в них суспільно необхідна праця.

Отже, в основі кожної зі сторін товару міститься відповідний вид праці. Споживчу вартість створює конкретна праця, вартість - абстрактна.