Основні види фінансових рішень на підприємстві:

• інвестиційні рішення (investment decision), або рішення щодо придбання активів – передбачають відповідь на питання про те, які активи необхідно придбати для забезпечення досягнення цілей діяльності підприємства;

• рішення щодо фінансування (financing decision) – передбачають відповідь на питання про те, які джерела і способи залучення коштів необхідно використовувати для забезпечення формування активів підприємства.

Окремі автори додають ще третій вид фінансових рішень:

• рішення щодо дивідендів (dividend decision) – Брігхем Ю. [3, с. ХІІ] – передбачають відповідь на питання про те, яку частину прибутку підприємства спрямувати на виплату дивідендів власникам, а яку залишити у розпорядженні підприємства для цілей фінансування його розвитку;

• рішення щодо управління активами (asset management decision) – Ван Хорн Дж.К [4, с. 39] – передусім стосуються оперативного управління оборотними активами підприємства: регулювання запасів, інкасації заборгованості дебіторів тощо.

2. Фінанси підприємств як складова фінансової системи країни

Фінанси підприємств можна розглядати як складову фінансової системи країни. Цей підхід знайшов відображення у вітчизняному законодавстві:

Фінанси суб'єктів господарюванняє самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку[1, ст. 333].

Фінансова система країни складається із основної фінансової системи та системи фінансового забезпечення (за Бланком[2, с. 29]).

До основної фінансової системи належать сфери:

• публічних фінансів (державних, місцевих, некомерційних організацій);

• підприємницьких фінансів (суб’єктів господарювання: підприємств та громадян СПД);

• особистих фінансів (домогосподарств).

З позицій неокласичної теорії фінансів під фінансовою системою розуміють виключно інститути та ринки, які сприяють (створюють необхідні умови) для здійснення фінансових операцій економічних суб’єктів, у тому числі підприємств [8, с. 35]. Тобто фінансова система ототожнюється з системою фінансового забезпечення за термінологією проф. І.О. Бланка. Тому у західних джерелах розглядаючи сфери фінансів, які було перелічено вище, не прийнято називати їх складовими фінансової системи країни.

3. Фундаментальні концепції (принципи) фінансів підприємства4

До фундаментальних концепцій фінансів підприємства можливо віднести:

1. Концепцію грошового потоку(cash flow concept), згідно з якою будь-яку фінансову операцію розглядають як сукупність розподілених у часі грошових надходжень та виплат. Деякі автори формулюють її як фундаментальний принцип пріоритету грошових коштів перед прибутком.

Грошовий потік (cash flow, CF) підприємства – сукупність розподілених у часі надходжень та виплат грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю.

2. Концепцію цінності грошей у часі(the time value of money concept), згідно з якою теперішня вартість (цінність) певної суми грошей завжди вище їх майбутньої вартості у зв’язку з існуванням можливості її інвестування, а також впливом чинників інфляції та ризику.

Гроші зараз є більш цінними, ніж ті ж самі гроші у майбутньому.

3. Концепцію компромісу між ризиком та дохідністю(risk and return tradeoff concept), згідно з якою між рівнем очікуваної дохідності фінансової операції та рівнем її ризику існує прямо пропорційна залежність.

Підвищений ризик повинен компенсуватися підвищеною дохідністю.

4. Концепцію вартості капіталу(cost of capital concept), згідно з якою кожне джерело фінансування для підприємства має свою вартість (cost) у вигляді витрат на одиницю капіталу, що залучається. Зменшення вартості капіталу дозволяє підвищити кінцеві результати діяльності підприємства за інших незмінних умов.

Усі підприємства використовують гроші як один із ресурсів, за який вони повинні платити. Але щоб за них платити необхідно мати достатній дохід. Якщо підприємству вдається постійно отримувати кошти, що дозволяють йому розраховуватися за залучений капітал відповідно до встановленої ринкової ставки, то справи такого підприємства зазвичай йдуть добре. Ті ж, хто не може тривалий час виконувати цю умову, як правило, не виживають [9, с. 5].

5. Концепцію агентських відносин(agency relations concept), згідно з якою інтереси окремих груп осіб, зацікавлених у діяльності підприємства, можуть конфліктувати. Указують [5, с.9] на існування 3-х основних видів конфліктів інтересів, що можуть виникати на підприємстві: між власниками та менеджерами; між вищим керівництвом та персоналом більш низького рівня; між власниками та кредиторами.

6. Інші концепції (пов’язані переважно із функціонуванням розвиненого фінансового ринку).