1.Резерв – це запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і неперервність роботи будь-якої системи.

2.Резерв – це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок запровадження певних заходів.

Одні резерви – це безповоротні втрати ресурсів або прибутків, інші можуть бути використані у наступні періоди часу. Існуючі класифікації резервів мають багато спільного з класифікаціями факторів.

ГОСПОДАРСЬКІ РЕЗЕРВИ

1. За місцем утворення: внутрішньо-господарські, галузеві, регіональні, народно-господарські.

2. За простими моментами процесів праці: поліпшення використання трудових ресурсів, поліпшення використання засобів праці, повне і краще використання предметів праці.

3. За способом виявлення: явні ( негативні відхилення й втрати, відображені у звітності) та приховані(виявлені через порівняння з іншими об»єктами).

4. За строком використання: поточні та перспективні.

5. За характером впливу на результати виробництва, тобто резерви за рахунок: фактори екстенсивної дії, фактори інтенсивної дії.

6. За напрямами мобілізації на базі вдосконалення: організації виробництва та праці, асортименту та якості продукції, техніки та технології виробництва продукції, матеріального постачання та збуту продукції, організації управління, планування та контролю, інших напрямів роботи.

Види аналізу господарьської діяльності

Класифікація АГД має важливе значення для правильного розуміння його змісту і завдань. В економічній літературі АГД класифікують за різними ознаками (рис.1.1.1). Рис.1.1.1.Класифікація аналізу

7. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами.

Оскільки загальні закони економічного розвитку по-різному діють в окремих галузях економіки, аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств не може не спиратися на відповідні галузі економіки. Звідси випливає зв’язок аналізу з такими науковими дисциплінами як економіка промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі тощо. Причому зв’язок між економічним аналізом та галузевими економіками не однобічний: використання аналітичних досліджень цими науками сприяє їх власному розвитку.

Найбільш тісно взаємопов’язаними є економічний аналіз і бухгалтерський облік. Цей зв’язок має подвійний характер. Дані оперативного та бухгалтерського обліку, бухгалтерська звітність є головним джерелом інформації для економічного аналізу підприємства, джерелом, що забезпечує документальне обґрунтування аналітичних висновків. Частка бухгалтерської інформації у складі інформаційної бази досягає 70 %.

Використовуючи дані обліку та звітності, економічний аналіз одночасно висуває вимоги щодо їх удосконалення та розвитку, сприяє раціональній організації облікової роботи з метою отримання повноцінної достовірної економічної інформації.

Економічний аналіз і статистика взаємопов’язані, через те, що:

• дані статистичного обліку та звітності, матеріали вибіркових спостережень є джерелом для економічного аналізу, його інформаційною базою;

• статистичні способи та прийоми обробки економічної інформації (відносні та середні величини групування, індекси, кореляція, регресія тощо) використовуються в економічному аналізі.

Проте, між економічним аналізом і статистикою існують відмінності. Аналітичні розробки статистичних органів пов’язані переважно з масовими соціально-економічними явищами, процесами і проводяться найчастіше на галузевих, регіональних і загальнодержавному рівнях. Економічний аналіз діяльності підприємств охоплює лише дані на мікроекономічному рівні і в більшості випадків ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Безпосередньо пов’язана з економічним аналізом така економічна дисципліна як контроль і ревізія. З одного боку, у процесі економічного аналізу використовуються матеріали документальних ревізій і деякі специфічні методи контролю і ревізії. З іншого боку, одержані аналітичні результати контролери застосовують з метою недопущення у майбутньому виявлених недоліків.

Економічний аналіз пов’язаний і з аудитом. Завданням аудиту є документальна перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності й повноти фінансової звітності та її відповідності вимогам чинного законодавства. При внутрішньому і зовнішньому аудиті часто проводиться комплексний аналіз, який дозволяє об’єктивно оцінити результати господарювання і розробити обґрунтовані рекомендації зі стратегії і тактики економічного та соціального розвитку підприємства.

Економічний аналіз фінансового стану, аналіз платоспроможності й фінансової стійкості, ліквідності майна, ефективності господарювання, ринкової та ділової активності, інших фінансових показників і коефіцієнтів підприємств різних форм власності – невід’ємні складові аудиту. Крім того, необхідним для аудиторських висновків є узагальнення аналітичних результатів.

Фінансово-кредитні дисципліни також мають зв’язок з економічним аналізом, насамперед, у застосуванні методичних положень аналізу для вивчення фінансових можливостей, способів зміцнення фінансових позицій, обґрунтування сум кредитів тощо.

З одного боку, без розуміння діючого порядку фінансування та кредитування, знання взаємозв’язку з фінансовими та кредитними органами й установами неможливо кваліфіковано проводити аналіз господарської діяльності.

З іншого боку, ряд інструментів фінансово-кредитної сфери (ставки податків, умови отримання кредитів, відсотків за використання кредитів тощо) постійно удосконалюються з урахуванням результатів аналізу, який показує ефективність впливу цих інструментів на діяльність господарюючих суб’єктів.

8. Аналіз фондовіддачі. Порядок розрахунку її впливу на обсяг продукції.

Аналіз ефективності використання основних фондів.

Зага­льними показниками ефективності використання основних фон­дів є фондовіддача - виробництво продукції на 1 гривню осно­вних фондів [відношення обсягу продукції у грошовому вира­женні, виробленої підприємством, цехом або дільницею_(ОП) до середньорічної вартості основних виробничих фондів (Ф)]. Роз­раховується показник фондовіддачі (ФВ) за формулою:

ФВ = ОП : Ф.

Фондомісткість обернений до фондовіддачі показник: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих фондів для випуску продукції вартістю в 1 гривню. Щоб охарактеризувати використання окремих частин основних фондів, величину Ф у формулі відповідно зміню­ють (наприклад, на вартість активної частини основних фондів).

Часткові показники застосовують для характеристики викори­стання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі (се­рійний випуск продукції в натуральному виразі на одиницю облад­нання за зміну, випуск продукції на 1 м виробничої площі та ін.).

Результат виробничої діяльності підприємства можна визна­чити за допомогою різних показників. Вибір чисельника показ­ника фондовіддачі залежить від конкретно поставленої цілі.

Фондовіддачу розраховують або у вартісних, або в натураль­них (тонни, метри, штуки і т.д.) вимірниках.

Натуральні вимірники фондовіддачі мають обмежене викори­стання, і їх розраховують на підприємствах, цехах і дільницях, які виробляють один вид продукції; трудові вимірники застосо­вуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів про­дукції. Якщо в розрахунку фондовіддачі обсяг виробництва про­дукції виразити через добуток чисельності працівників Т і про­дуктивності їхньої праці П, а вартість основних фондів - через добуток чисельності Т і фондоозброєності праці за однозмінної роботи Ф3, то матимемо відношення:

ФВ = ТП : ТФГ - П : Ф3.

Отже, фондовіддача основних фондів прямо пропорційно за­лежить від продуктивності праці і обернено пропорційно - від її фондоозброєності.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростан­ня продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондо­озброєності.

У процесі аналізу вивчається динаміка показників виконання плану, проводяться міжгосподарські порівняння. Показник фон­довіддачі визначається для всіх основних фондів виробничого призначення та для активної їх частини (машини і обладнання).

Вихідні дані для розрахунку фондовіддачі приводять до порівнян­ного вигляду. Обсяг продукції коригують на зміну оптових цін і струк­турних зрушень, а вартість основних засобів - на їх переоцінку.

Якщо план підприємства містить планово-розрахункові пара­метри кількісних і якісних характеристик використання основних виробничих фондів (у тому числі розрахунки фонду верстато-годин експлуатації і простоїв на профілактичних оглядах, поточ­них, серійних і капітальних ремонтах, коефіцієнта змінності ро­боти), то виконується факторний аналіз стосовно додержання цих планових параметрів і їхнього впливу на кінцевий результат - фондовіддачу основних виробничих фондів.

Фондовіддача є одним з основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проана­лізувати, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язана (напри­клад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів пе­ребування устаткування в ремонтах і на техобслуговуванні, кое­фіцієнт змінності роботи устаткування).

Фондовіддача - відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів:

Фвід= П/Ф ,

де: П – обсяг товарної, валової чи реалізованої продукції, грн; Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн.

Фондовіддача показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність вкладення цих коштів.

Фондомісткість продукції – величина, обернена фондовіддачі. Вона показує частку вартості основних фондів, що припадає на кожну гривню продукції, що випускається:

Фміс = Ф/П

Фондоозброєність характеризує ступінь технічної оснащеності праці. Фондоозброєність визначають як співвідношення вартості основних фондів до чисельності працівників:

Фо = Вф/ Чзм

Рентабельність основних виробничих фондів (Росн.ф.) -

це відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних фондів:

Росн.ф=П/СВОВФ

де П-балансовий прибуток за звітний період.

Цей показник показує, скільки прибутку отримало підприємство в розрахунку на 1 гривню основних виробничих фондів.

Для більш повного аналізу показники ефективності використання основних фондів визначають по всіх основних фондах, фондах вироб­ничого призначення, активній їх частині.

Між показниками ефективності використання виробничих фондів та їх активної частини існує зв'язок:

ФВ - ПВахФВа,

де ФВ - фондовіддача основних виробничих фондів;

ПВа - питома вага активної частини виробничих фондів;

ФВа - фондовіддача активної частини виробничих фондів.

Вихідні дані для обчислення показників ефективності використан­ня основних фондів необхідно привести до порівнянного вигляду: обсяг. продукції коригують на зміну цін на продукцію, а вартість основних фондів - на їх переоцінку.

Дані про обсяг продукції (валової, товарної) беруть з форми № 1-П «Звіт підприємства по продукції». Середньорічна вартість основних виробничих фондів (СВОВФ) обчислюється за формулою:

СВОВФ.=ВОВФпоч.+ВОВФувед.*(Чувед./12)-ВОВФвив.*(Чвив./12)

де ВОВФпоч. - вартість основних виробничих фондів на початок року;

ВОВФувед. — вартість уведених протягом року основних вироб­ничих фондів;

Чувед. ~ кількість місяців до кінця року, протягом яких функ­ціонуватимуть уведені основні фонди; ВОВФвив. - вартість виведених з експлуатації основних фондів

протягом року;

Чвив. - кількість місяців до кінця року з моменту виведення з

експлуатації основних фондів.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів може бути

обчислена і за середньоарифметичною:

СВОВФ=(ВОВФпоч.+ВОВФкін)/2