Роль, місце Томаса Кука .
Боротьба з пияцтвом як одна з причин.
Боротьба з пияцтвом стала одним із головних напрямків діяльності Кука. Його одноголосно обрали секретарем щойно створеного в Харборафі Товариства тверезості. Проповідуючи тверезість у Харборафі та околицях, Кук навернув у свою віру безліч людей, і усе ж йому здавалось, що він робить недостатньо. І тоді, в листопаді 1839 р. Кук прийнявся за видання «Щомісячного вісника тверезості», в якому поряд із лекціями та науковими статтями про шкоду алкоголю став друкувати вірші членів асоціації. Потім Кук вирішив найняти поїзд, щоб відвезти на ньому «друзів тверезості» з Лейстера до Лафборо на квартальний з'їзд асоціації тверезників південних графств центральної Англії. Кук жваво описав свій план секретареві залізничного товариства Джону Фоксу Белу і зацікавив його своїм ентузіазмом. Бел оплатив Куку попередні витрати. Два тижні пішло на організацію заходу: необхідно було домовитись про культурну програму і харчування в Лафборо, надрукувати та розповсюдити рекламні плакати та білети. Спеціальні запрошення були розіслані в Нотінгем, Дербі та інші міста. 5 липня 1841 р. 570 «друзів тверезості» сіли в дев'ять відкритих вагонів.
Успіх не примусив себе довго чекати і надихнув Кука на нові кроки. Він організував кілька екскурсій вартістю в 1 шилінг для дорослих і 6 пенсів (1/2 шилінга) для дітей (ціни, які були доступними навіть для бідних). Наступною сенсацією стала спеціальна дитяча поїздка з Лейстера до Дербі. В ній взяли участь 3 тис. учнів недільних шкіл.
Успіх Кука, на його думку, а також за переконанням клієнтів його агентства, полягав у тому, що Кук особисто супроводжував туристів в усіх поїздках. Формула дуже проста: багато хто з пасажирів вперше подорожували залізницею, дуже хвилювались за своє здоров'я, а також за збереження свого майна. Для таких туристів Кук був немов батьком рідним, інструктував їх, втішаючи і демонструючи особисту впевненість. Преподобний Бенджамін Амстронг з Норфолка свідчив, що за ті 14 років, які подорожував з компанією Кука, він навіть не чув про жодний неприємний інцидент.
Наступною ціллю Т. Кука стала боротьба з палінням.
В листопаді 1842 р. сім'я Кука переїхала до Лейстера. Тоді ж його дружина відкрила готель, в якому замість алкогольних напоїв продавався сік. І всюди висіли таблички: «Палити заборонено». В готелі розповсюджували журнал «Противник паління», який пропонував на противагу «поганому тютюну» захоплюючі подорожі в товаристві людей, які відмовилися від «поганого алкоголю». Клієнтура зростала, і Кук уклав контракт з управлінням залізниці про регулярну поставку пасажирів. Запропоноване ним гасло «Залізничні дороги — для мільйонів!» прикрашало вітрини магазинів, огорожі та ліхтарні стовпи. Залізничні дороги за це надавали Куку знижки, які дозволяли організовувати розважальні подорожі навіть для людей з дуже обмеженими фінансовими можливостями. Тому клієнтів були не сотні, а тисячі. Екскурсії та подорожі Кука ґрунтувалися на принципі: «Отримання максимальної вигоди для максимальної кількості людей за мінімальну вартість». Була ще одна обставина, яка сприяла справі Кука: в 1840 р. профспілки домоглися щорічних відпусток для робітників та середнього класу, які виявились зовсім не готовими до такої розкоші. Вони просто не знали, чим зайнятися в вільний час. Кук казав: під час відпустки треба займатися туризмом.
Влітку 1845 р. Томас Кук організував першу розважальну подорож, без проповідей та утримань, на спец поїзді з Лейстера до Ліверпуля і назад. Кук вирішив одразу відмовитись від незручних вагонів третього класу, зарахував комфорт і безпеку до рангу пріоритетів. Перед тим, як продати білети всім бажаючим, Кук сам проїхав по маршруту, оглянув міста, в яких планував робити зупинки, і вперше запропонував мандрівникам дорожні чеки (аналоги яких були знайомі ще з часів тамплієрів), знамениті згодом як «чеки Кука», які гарантували захист мандрівників від дорожньої крадіжки. Намагаючись зробити свої тури комфортними і цікавими для своїх клієнтів, Кук видав у 1845 р. «Довідник для мандрівника» про подорожі із Лейстера у Ліверпуль.