- •1.Поняття трудового права.
- •2.Предмет і метод трудового права.
- •4.Система і Функції трудового права.
- •6. Джерела трудового права.
- •7. Конституція України як основне джерело трудового права
- •8. Локальні та підзаконні акти як джерела трудового права
- •9.Акти органів судової влади
- •10.Акти міжнародних організацій і міжнародні договори
- •11.Поняття і види правовідносин в сфері трудового права.
- •13.Зміст трудового правовідношення
- •14.Правовідносини по забезпеченню зайнятості і працевлаштування
- •15. Правовідносини похідні від трудових, їхні види і загальна характеристика.
- •16.Поняття і види суб’єктів трудового права.
- •17.Працівники як суб’єкти трудового права, їх права та обов’язки.
- •18.Роботодавці як суб'єкти трудових правовідносин
- •19.Правовий статус трудового колективу, його повноваження.
- •20.Повноваження трудового колективу
- •21.Поняття профспілок, їх завдання.
- •22. Порядок утворення та легалізація профспілок.
- •23.Права та обов’язки профспілок.
- •24.Повноваження профспілкового виборного органу
- •27.Порядок укладення і зміст колективного договору.
- •28.Поняття, значення, сторони і види колективних угод.
- •29.Порядок укладення та зміст колективних угод.
- •30.Реалізація колективних договорів та угод та контроль за їх виконанням.
- •31.Поняття зайнятості населення. Правові гарантії права вибору виду зайнятості.
- •32.Поняття працевлаштування
- •33. Порядок працевлаштування за допомогою дсз
- •34. Додаткові гарантії працевлаштування для окремих категорій осіб
- •35.Правовий статус безробітного.
- •36.Матеріальне забезпечення безробітних в Україні.
- •38.Зміст трудового договору
- •39.Види трудового договору
- •40.Випробування при прийнятті на роботу
- •41.Порядок укладення трудового договору.
- •42. Зміна істотних умов праці
- •43.Поняття переведення на іншу роботу
- •44.Види переведення на іншу роботу
- •45.Припинення трудового договору з ініціативи працівника.
- •46.Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •47. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб
- •48.Правові наслідки звільнення працівника з роботи
- •49.Поняття робочого часу
- •50.Види робочого часу
- •51.Режим робочого часу і порядок його встановлення
- •52.Облік робочого часу
- •53.Надурочні роботи
- •54.Поняття часу відпочинку та його види
- •55. Поняття відпусток
- •56.Порядок надання відпусток
- •57.Види відпусток їх характеристики
- •58.Поняття оплати праці та заробітної плати
- •59.Структура і функції зарплати
- •60.Методи регулювання оплати праці
- •61.Система та форми оплати праці
- •62.Оплата праці при відхиленні умов передбачених тарифами
- •63.Понятя та елементи тарифної системи
- •64.Організація оплати праці на підприємствах
- •65.Преміювання працівника
- •66.Право працівника на оплату праці та його захист
- •67.Гарантії та компенсаційні виплати
- •68.Поняття трудової дисципліни
- •69.Методи забезпечення трудової дисципліни
- •70.Внутрішній трудовий розпорядок
- •71. Система заходів заохочення працівників
- •72.Поняття і види дисциплінарної відповідальності
- •73.Дисциплінарне стягнення поняття та склад
- •75.Наслідки застосування дисциплінарного стягнення
- •76.Поняття та правова природа матеріальної відповідальності
- •77.Підстави і умови матеріальної відповідальності
- •78.Повна матеріальна відповідальність
- •79. Обмежена матеріальна відповідальність
- •80. Відповідальність роботодавця за заподіяну шкоду працівникові
- •81.Порядок відшкодування роботодавцем моральної шкоди
- •89.Поняття предмет та види трудових спорів
- •90.Причини виникнення трудових спорів
- •91.Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів
- •92.Порядок розгляду колективних трудових спорів
- •93.Право на страйк.Порядок оголошення та проведення страйку
- •94.Судовий порядок розгляду трудових спорів
68.Поняття трудової дисципліни
У літературі поняття дисципліни праці як правової категорії розглядається в чотирьох аспектах: як один із основних принципів трудового права; як елемент трудових правовідносин; як інститут трудового права; як фактична поведінка, тобто рівень дотримання усіма працівниками на виробництві трудової дисципліни.
Як інститут трудового права трудову дисципліну потрібно розуміти як сукупність правових норм, котрі регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов’язки працівників і власника або уповноваженого ним органу, визначають заходи заохочення за успіхи у праці. Що ж стосується відповідальності за винне невиконання трудових обов’язків, то норми, котрі передбачають дисциплінарну відповідальність працівника, утворюють окремий правовий інститут у трудовому праві.
Під методами забезпечення трудової дисципліни розуміються передбачені законодавством способи її забезпечення, тобто виконання сторонами трудового договору своїх обов’язків. Традиційно вважалося, що існують два методи забезпечення трудової дисципліни: заохочення і примус. Однак в умовах ринкових відносин особливого значення набувають економічні та організаційні методи забезпечення дисципліни праці.
Трудова дисціплина — це встановлений нормами права порядок взаємовідносин учасників трудового процесу, що визначає точне виконання ними своїх трудових функцій. На підприємствах вона відповідно до ст. 140 КЗпП забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної праці, свідомим ставленням до праці, методами переконання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу
69.Методи забезпечення трудової дисципліни
Таким чином, КЗпП визначено три методи забезпечення трудової дисципліни: а) переконання і виховання, б) заохочення, в) покарання. Усі вони спрямовані на виховання свідомого ставлення до праці, до виконання своїх обов'язків.
Метод переконання є основним у забезпеченні свідомого ставлення до праці, оскільки він найпоширеніший і застосовується до всіх без винятку працюючих. Не будь-яке спонукання, внаслідок якого працівник дотримується трудової дисципліни, є його переконанням. Воно буде лише у тому випадку, коли правила внутрішнього трудового розпорядку виконуються завдяки ідейній переконаності в їх моральній обґрунтованості та доцільності. Окремі працівники можуть дотримуватись трудової дисципліни з почуття соціальної дисципліни, через небажання нести відповідальність за свої правопорушення, через страх втратити роботу та з інших мотивів.
Метод переконання — це метод активного впливу на свідомість людини і тим самим на його поведінку. Працівник повинен мати тверді погляди, що полягають в усвідомленні необхідності дотримуватись приписів правових норм, котрі визначають внутрішній трудовий розпорядок, організовувати свою поведінку і поведінку працюючих поряд відповідно до цих норм без будь-якого впливу чи примусу зі сторони.
Усвідомивши правові норми про внутрішній трудовий розпорядок працівник поступає правомірно, самостійно і добровільно. Ним у цих випадках керує ідея, що така поведінка є правильною, корисною для виробництва в цілому і для кожного працюючого на цьому виробництві зокрема.
У методі переконання виховання свідомості тісно пов'язане із звичкою. За звичкою ми досить часто вчиняємо певні дії саме тому, що ми так звикли поступати, внаслідок традиції, сімейної або виробничої.
Інші методи є додатковими, оскільки застосовуються до частини працюючих, що заслуговують на заохочення, або до працюючих, які порушують трудову дисципліну. Перш ніж застосовувати заходи дисциплінарного і громадського впливу, спочатку застосовують метод переконання і виховання.
Поєднання переконання і примусу проявляється на всіх стадіях трудового процесу, у вирішенні економічних і організаційних питань. В умовах ринкових відносин працівники повинні мати переконання в економічній вигоді і доцільності тих чи інших заходів. Головна мета переконання — добитися сумлінного виконання норм трудового права, добровільно, без примусу, за переконанням їх виконувати. Це досягається за допомогою виховної роботи, попередження правопорушень, нематеріальними та матеріальними заходами заохочення, методом матеріального і морального стимулювання.
Стимулювання свідомо використовується державою, суспільством, підприємцем, трудовим колективом для обумовленості поведінки працюючих шляхом органічної ув'язки інтересів суспільства, підприємця, трудового колективу з інтересами окремого працівника. При цьому наголос робиться не на «веління», розпорядження, а на «самовизначення» працівником своєї поведінки під час роботи.
Матеріальні і моральні стимули знаходять своє відображення у праві як система засобів, що заохочують більш продуктивну дисципліновану працю, тривалі трудові відносини шляхом впровадження більш високих розмірів оплати праці, надання пільг і переваг, а також публічного визнання заслуг працівника.
Матеріальні стимули в нормах права передбачають матеріальне заохочення працівників шляхом певних систем заробітної плати, надбавок до заробітної плати за досягнення значних показників у роботі, преміювання, щорічної винагороди за наслідками роботи підприємства за рік, винагороди за вислугу років тощо.
Моральні стимули відображені в нормах, що встановлюють різні форми суспільно-морального заохочення шляхом публічного визнання заслуг, нагородження і надання трудової пошани.
У випадках порушення працівником трудових обов'язків до нього у необхідних випадках можуть застосовуватись заходи дисциплінарного і громадського впливу.