1.5. Суверенитет, территориальное верховенство

Государственный суверенитет (суверенитет государства) – признак (свойство) публичной (государственной) власти, который характеризует политико-правовую сущность власти; «политико-юридическая категория» [Тункин_1994, С. 87]

“Верховна Рада Української РСР, … проголошує державний суверенітет України як

верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та

незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.” [Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. № 55–XII // ВВР. – 1990. - № 31. – ст. 429 ].

„Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава” [ст. 1 Конституция Украины]

„Суверенітет України поширюється на всю її територію” [ст. 2 Конституция Украины]

„Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ” [ст. 5 Конституция Украины]

Территориальное верховенство – составная и неотъемлемая часть государственного суверенитета:

верховенство, самостоятельность, полнота, неделимость власти в пределах государственной территории

Верховенство власти – является высшей по отношению ко всем лицам;

Полнота власти – во всех ее конституционных формах:

законодательной, исполнительной и судебной;

Неделимость власти – исключается действие публичной власти иных государств;

Самостоятельность власти – участие в межгосударственных отношениях (правосубъектность).

Суверенітет – ознака держави: ... є виявом державної незалежності, що дозволяє встановлювати в своїх інтересах презумпцію повноважень ... на її території стосовно її громадян та для організації її державної влади [Тускоз Жан. Міжнародне право: Підручник. Пер. з франц. – К. : 1998. - C. 49-51]

Суверенітет є ніщо інше, як сукупність повноважень, зміст і способи здійснення яких визначені міжнародним правом. Щоразу, коли держава укладає договір з іншою державою або угоду з іншим міжнародним правосуб’єктом, вона поступається деякими із своїх прав, погоджується на деякі зобов’язання і, отже, обмежує таким чином свої повноваження [C. 51].

[Тускоз Жан. Міжнародне право: Підручник. Пер. з франц. – К. : 1998]

“Давно признано, что самограничение суверенитета есть проявление суверенитета” [Черкес_2004, С. 38]

1.6. Юрисдикция

Юрисдикція – право чинити суд. Володіти юрисдикцією – володіти правом чинити суд

[Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери: Близько 85 тис. слів / Уклад. С.Я. Єрмоленко та ін. – К.: Довіра, 1998. – 783 с. – (Б-ка держ. службовця. Держ. мова і діловодство). – С. 642 ]

Юрисдикция (лат. jurisdictio - судопроизводство) – установленная нормативно-правовыми актами

совокупность правомочий соответствующих государственных органов разрешать правовые споры и решать дела о право нарушениях, т.е. оценивать действия субъектов права с точки зрения их правомерности, применять юридические санкции к правонарушителям

[Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред.А.Я. Сухарев; Редкол.: М.М. Богуславский и др. – 2-е изд., доп. – М.: Сов. энциклопедия, 1987. – 528 с. – С. 526; Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М., 1999. – 526 с. – С. 504]

Юрисдикция – властное полномочие …судить …принудительным для сторон образом

[С. 182. Административное право зарубежных стран (А 79, 2003) Козырин А.И.]

Юрисдикция государства – «действие его законодательной и судебной власти»; … может распространяться, «и весьма часто распространяется» за пределы его границ.

[С. 115, Колосов_Кривчикова_2000].

Юрисдикція – юридичне оформлене право (компетенція) уповноважених органів здійснювати свої функції щодо встановлених об’єктів. [Колпаков В.К. Адміністративна юрисдикція: існуюче розумінні і нормативна сучасність // Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с. – С. 378-384]

Юрисдикция – правомочие (полномочие) или сумма правомочий (полномочий), которые имеют целевое назначение и необязательно обладают свойствами суверенитета …

Юрисдикция не всегда основана непосредственно на суверенитете.

[Молодцов С.В. Правовой режим морских вод. – М.: Междунар. отношения, 1982. – 230 с. – С. 28]

В ы в о д ы

1. „Юрисдикція” - це слово, вживати яке слід украй обережно. Воно нібито суто технічне, і все ж таки багато хто вважає, що має невиразне уявлення, що ж воно насправді означає. І тому завжди є спокуса вживати це слово, водночас розмірковуючи, що воно насправді означає. Фактично, цей термін може мати велику низку різних визначень:

= Окреме значення має «внутрішня юрисдикція», який вжито у Статуті ООН (де його перекладено як „внутрішня компетенція”).

= Найчастіше «юрисдикція» стосується повноважень, що здійснює держава відносно осіб, майна або подій. Але знов таки і в цьому випадку термін є гібридним, оскільки це можуть бути:

= повноваження ухвалювати закони відносно осіб, майна або подій, про які йдеться

(законодавча юрисдикція),

= повноваження судів держави заслухувати справи, що стосуються осіб, майна або подій, про які йдеться (судова юрисдикція),

= повноваження на фізичне втручання, здійснювані виконавчими органами [приміром, арешт осіб, конфіскація майна тощо] (виконавча юрисдикція).

[Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Харків, 2000. - С. 161]

2. Если, содержание понятия, охватываемого термином юрисдикция, – как совокупности властных правомочий компетентных государственных органов в законодательной, судебной и исполнительной (административной) сферах, – принципиально едино для всех ее разновидностей, то их правовая природа – различна:

= либо правомочия вытекают из (является элементом) суверенитета (территориального верховенства) – территориальная (внутренняя) юрисдикция;

= либо эти правомочия установлены (признаны) международным правом –

международно-правовая (внешняя) юрисдикция.

3. Юрисдикция прибрежного государства за пределами территориальных вод означает лишь ограниченную функциональную юрисдикцию - совокупность правомочий прибрежного государства в виде определенных прав и прерогатив ресурсного и нересурсного характера, которые установлены (признаны) международным правом. Объем функциональных прав и прерогатив, а также пространственные пределы такого вида юрисдикции прибрежного государства установлены, в частности, в UNCLOS 82.