- •№1. Предмет та завдання дисципліни «Історія держави і права України» (ч. 2).
- •№2. Періодизація дисципліни «Історія держави і права України» (ч. 2).
- •№18. Законодавча діяльність Центральної Ради.
- •№19. Земельна реформа в унр.
- •№21. Закон уц Ради «Про громадянство» від 2-4 березня 1918 р.
- •№22. Закон уц Ради «Про національну символіку» від 12 березня 1918р.
- •№24. «Грамота до всього українського народу» від 29 квітня 1918р.: її зміст та характеристика.
- •№25. Закони про тимчасовий державний устрій Української Держави від 29 квітня 1918р.; умови прийняття та загальна характеристика.
- •№26. Центральні органи влади в Українській Державі за п. Скоропадського.
- •№27. Організація та діяльність органів влади на місцях в Українській Державі.
- •№28. Судова система Української Держави часів правління п. Скоропадського.
- •№29 Утворення та діяльність Державної варти.
- •№32 Універсал Трудового конгресу від 23 січня 1919 p.: загальна характеристика і значення.
- •№33. Організація органів влади і управління за часів Директорії.
- •№35. Причини поразки українських державницьких змагань 1917 - 1921 pp.
- •№36. Варшавський та Ризький договори: їх зміст і значення.
- •№38. Органи влади й управління зунр.
- •№39. Судова система зунр.
- •№41. Законодавча діяльність зунр.
- •№43. Падіння зунр: причини та наслідки.
- •№44. Брестська мирна угода: її зміст і значення.
- •№45. Система органів влади та управління усрр.
- •№50. Утворення радянської міліції.
- •№51 Становлення радянського права в Україні (1917 - 1920 pp.).
- •№52 Нова економічна політика в усрр: причини її запровадження та наслідки.
- •№56. Система органів влади й управління усрр після утворення срср.
- •№57. Конституція усрр 1929 p.: її характеристика і значення.
- •№60 Кодифікація радянського кримінального права в 20-х рр-
- •№61 Кодифікація радянського процесуального права в 20-х рр-
- •№62 Кодифікація радянського сімейного права в 20-х рр.
- •№63 Кодифікація радянського земельного права в 20-х рр-
- •№64 Кодифікація радянського трудового права в 20-х pp.
- •№65 Утворення Автономної Молдавської срр.
- •№66 Соціально-економічні й політичні наслідки індустріалізації в Україні.
- •№67 Програма розкуркулення в усрр, її мета і наслідки.
- •№68 Зміни в державному ладі усрр в першій половині 30-х pp.
- •№69 Судова система усрр в першій половині 30-х pp.
- •№70 Організація та діяльність прокуратури усрр в першій половині 30-х pp.
- •№71 Формування надзвичайних каральних органів влади в усрр у 30-х pp.
- •№72 Конституція урср 1937 p.: її загальна характеристика і значення.
- •№73 Органи влади та управління урср за Конституцією 1937 р.
- •2. Органи влади на рівні республіки
- •2.1. Президія Верховної Ради урср
- •3. Молдавська арср
- •4. Місцеві органи влади
- •№74 Судова система урср за Конституцією 1937 р.
- •№75 Правове становище західноукраїнських земель у 20-30-х pp.
- •№77 Розвиток радянського права в 30-х pp.
- •№78. Соціально-економічні й політичні наслідки колективізації в Україні в 30-х pp. XX ст.
- •№79 Пакт Молотова-Ріббентропа, таємний протокол, його суть і наслідки.
- •№80 Зміни в органах влади та управління урср в роки Великої Вітчизняної війни.
- •№81 Органи управління окупаційного режиму в Україні.
- •№82 Зміни в радянському праві в роки Великої Вітчизняьіої війки.
- •№83 Приєднання Закарпатської України до складу урср-
- •№84 Передача Криму урср: причини і наслідки.
- •№87 Зміни в законодавстві урср в перші повоєнні роки.
- •№89 Зміни в правоохоронній системі урср в роки «відлиги».
- •№90. Кодифікація права в урср в 60-х pp.
- •№91. Кодифікація кримінального права урср в 60-х pp.
- •№92. Наростання кризових явищ в економічному і суспільно- політичному житті урср в ті половині 60 - 80-х pp.
- •№93. Конституція урср 1978 p., її характеристика і значення.
- •№94 Органи влади урср за Конституцією урср 1978 р.
- •№95 Судова система урср після прийняття Конституції урср 1978 р.
- •№96 Причини запровадження політики «перебудови» в срср.
- •№97 Демократизація суспільного та державного життя в урср у роки «перебудови».
- •№98 Зміни в законодавстві урср в роки «перебудови».
- •№100. Проголошення Української незалежної держави.
-
№21. Закон уц Ради «Про громадянство» від 2-4 березня 1918 р.
Конституційні акти, ухвалені Українською Центральною Радою. Згідно з цими законами громадянином Української Народної Республіки вважалась особа, яка народилася, постійно проживала на тер. України та отримала свідоцтво про належність до громадян УНР. Подвійне громадянствовиключалося. Громадянам УНР надавалася вся повнота громадян. і політ. прав. Водночас вони зобов’язані були коритися законам д–ви, боронити її від ворогів і підтримувати в ній добрий лад, свободу, рівність і справедливість. Закони регламентували порядок вступу до громадянства і виходу з нього, визначення громадянства жінок і дітей, одержання свідоцтва про громадянство, складання обов’язкової присяги («приречення») громадянина УНР. Закони про громадянство УНР сприяли заг. вирішенню правових проблем, пов’язаних із громадянством. Проте низку їх положень було сформульовано таким чином, що залишалася можливість використання їх з недемократ. цілями. Так, усі питання громадянства було віднесено до компетенції МВС, а не найвищого органу держ. влади; до осіб, які прагнули набути укр. громадянства, ставилася неконкретизована вимога, щоби вони «не помічені були ніколи в діяльності проти Української держави», а своїм родом занять були тісно пов’язаними з тер. України. Пропонувалася норма, згідно з якою дружина автоматично набувала громадянства свого чоловіка, якщо протягом певного строку вона не заявляла ін. громадянства (або не висловлювала бажання вважатися особою без громадянства). Ставилася вимога про загальнообов’язкову реєстрацію громадянства через процедуру доведення свого права на громадянство з допомогою свідків. За отримання свідоцтва прогромадянство необхідно було сплачувати гербовий збір.
Наприкінці квіт. 1918 на розгляд законодавчої комісії УЦР було подано проект (складений за участю Б.Кістяківського та О.Ейхельмана) нового закону про громадянство, оскільки досить багато положень чинних законів виявилися некоректно сформульованими, а деякі з їхніх вимог були практично нездійсненними. Цей проект, однак, не був ухвалений УЦР через гетьманський переворот 1918. 2 лип. 1918 гетьман ухвалив Закон про громадянство Української Держави, основні його положення були запозичені з проекту нового закону про громадянство УНР.
-
№22. Закон уц Ради «Про національну символіку» від 12 березня 1918р.
Закон про державну символіку мав цікаву передісторію. У листопаді 1917 р. з ініціативи Генерального секретарства освіти під головуванням Грушевського відбулась нарада з питання про державний герб України, де йшлось про конкурс символів, з яких виділили 3 основних: 1) гарно стилізований геральдичний знак незрозумілого змісту на зразок тризубця ще з часів Київської Русі, 2) пізніший київський герб з печаток київського магістрату 17-18 ст. – лук чи арбалет, самостріл, 3) козак з мушкетом і шаблею як герб козацького війська. Грушевський, бажаючи в атрибутах герба закласти виразно підкреслений культурний, творчий і об’єднавчий характер УНР, вважав, що гербом України міг би бути як символ творчої мирної праці золотий плуг на синім тлі, а довкола плуга пропонував розмістити знак старої Київської держави Володимира Великого, герби Галицько-Волинського князівства і Гетьманщини (козак з мушкетом), під плугом – герби Києва і Львова, а над плугом – голуба з оливковою гілкою. Врешті, 12 березня 1918 р. Мала Рада затвердила Володимирів тризуб державним гербом УНР.
№23. Причини падіння УНР Закінчилося 12-місячне існування Української Центральної Ради, яка намагалася втриматися на кількох політичних стільцях. її діяльність стала свідченням строкатого, ускладненого характеру політизації свідомості української нації, знаменувала появу нового, хоча й аморфного, державницького організму — Української Народної Республіки. Падіння Української Центральної Ради спричинили:
— розкол в українському суспільному русі, взаємні обвинувачення політичних партій, різних груп еліти, населення регіонів;
— політична недосвідченість і наївний романтизм лідерів, їх схильність до народницької, а не державотворчої позиції;
— утопізм соціально-економічного законодавства, особливо в аграрній сфері;
— відсутність ефективних і авторитетних органів управління на місцях, нерозвинутість системи самоуправління, повноважень центру та регіонів;
— однобока орієнтація на російську соціал-демократію, що переростала в більшовизм радикального типу, і на федеративний союз з Росією;
— невідповідність між курсом на побудову парламентської республіки та політичними, соціально-економічними реаліями 1917—1918 pp.;
— запізніле усвідомлення лідерами УЦР необхідності сильної виконавчої влади;
— анархічні тенденції українського менталітету, непідготовленість мас до самостійного національно-державного життя; вірус деморалізації та апатії, що охопив значну частину суспільства, політична культура якого була розвинута надто слабко, залишаючись глибоко патріархальною;
— небажання і невміння створити регулярні збройні сили, інші силові відомства у державі:
— ідейна, матеріальна, психологічна неготовність національно-демократичних сил до побудови основ державності; орієнтація на стратегію руйнування старого ладу, розуміння демократії як нічим не обмеженого народовладдя, що плодило охлократичні тенденції в суспільстві;
— незацікавленість сусідніх з УНР держав в існуванні незалежного, сильного українського державного організму.