Тема 2. Кримінологічна характеристика та типологія осіб, що вчинили злочини

1. Особа, що вчинила злочин: підходи до визначення та співвідношення із суміжними поняттями (особа злочинця, особа винного, криміногенна особистість, суб’єкт злочину та ін.). Проблема особистості злочинця.

2. Співвідношення соціального та природного в особистості злочинця.

3. Структура особистості особи, що вчинила злочин.

4. Типологія осіб, що вчиняють злочини, та її практичне значення.

Теми рефератів:

1. Акцентуйована особистість та особистість злочинця.

2. Соціально-рольові характеристики особи, що вчинила злочин.

3. Кримінально-правові характеристики особи, що вчинила злочин.

4. Особистість злочинця та суміжні поняття.

5. Криміногенна особистість.

6. Структура особистості злочинця.

7. Антропологічні особливості особистості злочинця.

8. Фізіологічні особливості особистості злочинця.

9. Психіатричні особливості особистості злочинця.

10. Генетичні особливості особистості злочинця.

11. Правова психологія осіб, що вчинили злочин.

12. Класифікація злочинців за ступенем суспільної небезпеки.

13. Дискусія про суспільну небезпеку особистості злочинця.

14. Вплив характеристик особистості злочинця на індивідуалізацію покарання.

Практичне завдання: охарактеризуйте структуру особи, що вчинила злочин, за матеріалами кримінальної справи.

Література:

1. Абельцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000.

2. Антонян Ю. М. Изучение личности преступника - М.: Прогресс, 1982.

3. Антонян Ю. М. Криминология. Избранные лекции.- М.: «Логос», 2004.

4. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. – М.: Наука, 1991.

5. Бурлаков В.Н. Уголовное право и личность преступника. – СПб: Изд. Дом СПб ун-та, 2006.

6. Волков Б.С.Мотивы преступлений. – Казань: Изд-во КГУ, 1982.

7. Гилинский Я. Криминология. – СПб: Питер, 2002.

8. Долгова А.И. Криминология. – М.: Изд-во НОРМА, 2003.

9. Дремин В.Н. Маргинальная личность: проблемы самоидентификации и насилие в семье // Матеріали 1 Міжнародного науково-практичного семінару. – Одеса: Одеський інститут внутрішніх справ, 1999. – С.53-58.

10. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999.

11. Зелинский А.Ф. Криминология. Учебное пособие. – Х.: Рубикон, 2000.

12. Иншаков С.М. Зарубежная криминология. – М: Изд. группа ИНФРА М – НОРМА, 1997.

13. Иншаков С.М. Криминология: Вопросы и ответы. – М.: Юриспруденция, 2000.

14. Кондратюк Л.В. Антропология преступления (микрокриминология). – М.: Изд-во НОРМА, 2001.

15. Криминология – ХХ век / под ред. В.Н.Бурлакова, В.П.Сальникова. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2000.

16. Криминология / Под ред. Дж.Ф.Шели / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2003.

17. Криминология: Учебник / под ред.В.Н.Кудрявцева и В.Е.Эминова. – М.: Юрид. лит-ра, 1997.

18. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. – М.: ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998.

19. Лунеев В.В. Преступное поведение: мотивация, прогнозирование, профилактика. – М.: Прогресс, 1980.

20. Маслоу А. Мотивация и личность. – СПб.: Питер, 2003.

21. Мельник П., Лановенко І. Психологічні механізми девіантної поведінки // Право України. – 2000. - №4. – С.90-92.

22. Миненок М.Г., Миненок Д.М. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001.

23. Тузов А. Неусвідомлене в механізмі антигромадської поведінки // Право України. – 1999. - №8. – С.23-29.