1.2. Дешифратори
Дешифратор
має n
входів, т
(
)
виходів і перетворюєп-розрядний
позиційний код у т-розрядний
унітарний код. Дешифратори виконують
функцію, обернену до функції шифратора.
Таблиця істинності дешифратора, функціональна схема та умовне позначення на прикладі дешифратора 4*10 (п = 4, т = 10) наведені в табл. 3.3 та на рис. 3.2 відповідно. Дешифратор, для якого т < 2n, називається неповним дешифратором на відміну від повного дешифратора, для якого т = 2n.
а б
Рис. 3.2 Умовне позначення (а) та функціональна схема дешифратора (б).
Таблиця 3.3
|
Х3 |
Х2 |
Х1 |
Х0 |
Y0 |
Y1 |
Y2 |
Y3 |
Y4 |
Y5 |
Y6 |
Y7 |
Y8 |
Y9 |
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
0 |
0 |
0 |
1 |
1 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
0 |
0 |
1 |
0 |
1 |
1 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
0 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
0 |
1 |
0 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
0 |
1 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
0 |
1 |
1 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
0 |
1 |
1 |
1 |
|
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
0 |
1 |
1 |
|
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
0 |
1 |
|
1 |
0 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
0 |
|
1 |
0 |
1 |
0 |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
|
1 |
0 |
1 |
1 |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
|
1 |
1 |
0 |
0 |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
|
1 |
1 |
0 |
1 |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
|
1 |
1 |
1 |
1 |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
Для неповного дешифратора набори вхідних сигналів від т до 2n -1 (тобто 1010 ... 1111) заборонені, тому значення виходів дешифратора на таких наборах невизначені (позначені х). Наведений дешифратор реалізує систему функцій
;
... ,
.
В умовному позначенні дешифратора (рис. 5) у лівому полі вказуються або номери входів, або їх вага в десятковій системі числення, а в правому – номери виходів, починаючи з нульового до т. Дешифратори використовуються також для синтезу комбінаційних схем. Як приклад побудуємо комбінаційну схему, що реалізує таблицю істинності (табл. 3.4), з допомогою дешифратора 3*8 з інверсними виходами.
Таблиця 3.4
|
№ набору |
Х2 |
Х1 |
Х0 |
Z1 |
Z2 |
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
|
1 |
0 |
0 |
1 |
1 |
1 |
|
2 |
0 |
1 |
0 |
1 |
0 |
|
3 |
0 |
1 |
1 |
0 |
1 |
|
4 |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
|
5 |
1 |
0 |
1 |
0 |
0 |
|
6 |
1 |
1 |
0 |
1 |
0 |
|
7 |
1 |
1 |
1 |
0 |
1 |
З таблиці 3.4 видно, що функція Z1 має три одиничних набори та 5 нульових. Отже доцільно для її побудови використати ДНФ. Аналогічно для Z2 доцільно використати КНФ. Функції в відповідних формах мають вид:
;
,
де yi – інверсні виходи дешифратора.
Відповідна схема наведена на рис. 3.3.
Рис. 3.3 Комбінаційна схема на основі дешифратора