- •Міністерство освіти і науки україни
- •Скопійовано з оригіналу-макета, наданого автором
- •1. Математичне моделювання хіміко-технологічних процесiв
- •1.1. Загальні поняття
- •1.2. Класифікація моделей.
- •1.3. Фізичне моделювання
- •1. 4. Математичне моделювання
- •Знак ( –) при коефіцієнтах порівнянь означає, що потік спрямований з
- •1. 5. Засоби складання математичних моделей.
- •1. 5. 1. Емпiричний засіб
- •Загальна оцінка експериментальних засобів.
- •Приклад
- •1.5.2. Експериментально - аналітичний засіб
- •1. 5. 3. Теоретичний засіб
- •1. 5. 4. Зіставлення засобів побудови математичних моделей
- •5. 5. Вірогідність та простота моделі
- •5. 6. Рішення порівнянь математичного опису
- •5. 7. Перевірка адекватності та iдентифікація моделі
- •5. 8. Вибір математичної моделі
- •2.Моделювання Хімічних Реакторів
- •2. 1. Модель реактора ідеального змішування
- •2. 1. 1 Модель різ для опису стаціонарного режиму
- •2. 1. 2. Модель різ при протечі деяких реакцій
- •2. 1. 3. Дослідження моделі різ
- •2. 1. 4. Побудова q - t -діаграми і дослідження стійкості стаціонарних режимів різ
- •2. 1. 5 Умова стійкостi
- •2. 1. 6. Вплив вхідних параметрів на стаціонарні режими. Побудова статичних характеристик різ
- •2. 2. Реактор ідеального витиснення (рів)
- •2. 2. 1. Математична модель рів
- •2. 2. 2. Дослідження рів.
- •1.Зміна ступені перетворення при iзотермічному режимі
- •2.Зміна ступеня перетворення при адiабатичному режимі
- •2. 2. 3. Зіставлення різ та рів
- •2. 3. 5. Ячеєчна модель
- •2. 4. Дифузійна модель зподовжнім переносом речовини та тепла
- •2.5. Двохпараметрична дифузійна модель
- •3. Побудова математичнОї моделі каталітичного реактора
- •3. 1. Етапи побудови математичної моделі
- •3. 2. Структурний аналіз
- •3. 3. Моделювання процесу на одному зерні каталiзатора
- •3.4 Теоретична оптимiзація.
- •3. 5. Попередній вибір типу реактора .
- •3. 6. Моделювання процесу в шару каталiзатора.
- •4. Усталеність реакторних схем
- •4.1 Методи дослідження усталеності
- •4.2 Усталеність простих схем
- •4.3 Усталеність промислових реакторів.
- •5. Методи оптимізації технологічних процесів
- •5.1. Постановказадачіоптимізації
- •5.2. Цільова функція і її властивості
- •5.2.1. Нормалізація незалежних перемінних
- •5.2.2. Геометрична інтерпретація цільової функції
- •5.2.3. Особливі крапки і лінії цільової функції
- •5.2.4. Глобальний і локальний оптимуми
- •5.3. Методи рішення задач оптимізації
- •5.4.Аналітичні засоби
- •5.5. Загальна характеристика засобів рішення задач нелiнійного програмування
- •5.6. Градiєнтні методи рішення задач оптимiзації
- •5.6.1. Градієнт цільової функції
- •5.6.2. Обчислення похідних цільової функції
- •5.6.3. Засіб релаксації.
- •5.6.4. Метод градієнту
- •5. 6. 5. Засіб найскорішого спуска
- •5.7. Безградiєнтні методи рішення задач оптимiзації
- •5. 7. 1. Метод сканiрованiя
- •5. 7. 2. Метод локалiзації екстремума
- •5. 7. 3. Метод "золотого перетину"
- •5. 7. 4. Метод покоординатного спуска Гаусса - Зейделя
- •5. 7. 5. Метод Хука - Джiвса
- •5. 7. 6. Метод сканiрованiя
- •5. 7. 7. Симплексний метод
- •5.7.8. Метод Нелдера-Мида
- •5.8. Методи випадкового пошуку
- •5.8.1. Метод сліпого пошуку
- •5.8.2. Метод випадкових напрямків
- •5.8.3. Метод випадкових напрямків зі зворотним кроком
- •5.8.4. Одержання випадкових чисел
- •5.8.4.1. Метод добутків
- •5.8.4.2. Метод відрахувань
- •5.8.4.3. Одержання псевдовипадкових послідовностей з ірраціональних чисел
- •5.9. Порівняння різних методів рішення задач оптимізації методами нелінійного програмування
- •Література
5.2. Цільова функція і її властивості
5.2.1. Нормалізація незалежних перемінних
При рішенні конкретних задач незалежні перемінні (керуючі впливи) можуть мати різний фізичний зміст (Т, Р, , С) і, відповідно, різні одиниці виміру. При рішенні задач оптимізації чисельними методами доцільно оперувати з їх
безрозмірними нормалізованими значеннями.
Звичайно для нормалізації застосовується можливий діапазон зміни значень незалежних перемінних, котрий завжди може бути установлений виходячи з фізичної сутності розв'язуваної задачі.
Наприклад, нехай деякий фізичний параметр вихідної задачі може змінювати своє значення а в межах:
aJmin< aJ < aJmax (5.8)
Тоді, позначаючи величину діапазону зміна значення аJ через
dJ=aJmin - aJmin ,
можна ввести безрозмірну перемінну UJ :
-
UJ = (aJ - aJmin)/dJ (5.9)
Перемінна UJ при такому способі визначення буде змінюватися в межах:
0<UJ<1 (5.10)
Нормалізація значно спрощує організацію алгоритмів оптимізації і дозволяє будувати уніфіковані алгоритми пошуку. Необхідно тільки передбачати
прямєі зворотне перерахуванняфізичнихпараметрів
Рис. 5.2
5.2.2. Геометрична інтерпретація цільової функції
Відповідно до співвідношення (5.6) значення критеріюоптимальності R може розглядатися як функція, обумовлена в n-мірному просторі перемінних UJ (j=1,2,...n). Оскільки наочне графічне зображення n-мірного простору відсутнє, використається наступний метод представлення функції R(U) на плоскому кресленні (рис.5.3).
Використовуємо наступний підхід. Допустимо, що задача оптимізації виречена і екстремум знайдений. Проведемо через крапку Uопт у n-мірному просторі двовимірну площину Р. Тоді при видаленні від крапки Uопт у будь-якому напрямку R(U) буде змінюватися.
Якщо R(U) є безупинної функцією від U, те навколо крапки Uопт завжди можна провести в даної площини замкнуту лінію, на якій значення R(U) буде постійним. Таких замкнутих ліній, називаних
Рис. 5.3 лініями постійного рівня, що відповідають різних значень R(U)=Сk, можна провести площини Р навколо крапки Uопт скільки завгодно, причим кожна з цих ліній (наприклад, для випадку пошуку мінімуму) буде цілком охоплювати будь-яку лінію постійного рівня, для якої значення R(U) менше. Форма ліній постійного рівня, відповідаючим різним значенням Сk може при цьому бути дуже різної.
При наявності обмежень типу (5.7а), розглянутий прийом зображення цільової функції також можна використовувати, якщо прийняти до уваги, що кожне з рівнянь (5.7а) визначає в n-мірному просторі (n-1)-мірну поверхню, перетинання якої з двовимірної площиною Р має вид деякої лінії L (рис.5.4).
Рис.5.5
Рис.5.4
Обмеження типу нерівностей (5.7б) незалежно від їхнього числа також представляються описаним способом (рис.5.5).
Розглянутий спосіб не є єдиним і однозначної, так як. форма ліній постійного рівня функції R(U) і обмежень може істотно змінюватися в залежності від орієнтації двовимірної площини Р в n-мірному просторі . Однак цей спосіб найбільше простий і дозволяє наочно представити різні алгоритми рішення
задачнелінійного програмування.