Судомні синдроми

Великий судомний напад (grand mal) характеризується стадійністю перебігу, За кілька годин, інколи діб, до нападу з'являються його провісники: підвищений неспокій, дратливість, відчуття посмикування окремих м'язів обличчя і тіла.

Можливі вазомоторні розлади: серцебиття, відчуття тяжкості в голові, світлобоязкість, погіршення слуху, порушення нюху та смаку.

Першою стадією великого судомного нападу є аура (від грец.— aura — вітерець, дмухання), яка спостерігається майже у 50 % хворих на епілепсію. Вона має кілька варіантів: сенсорна (раптове виникнення різних відчуттів у органах чуття) і зорова (хворі сприймають все в яскравих барвах, у спалахах світла); слухова (чують якісь звуки, голоси, шум, музику); нюхова (відчувають запахи диму, ароматичних речовин); вісцеральна (неприємні відчуття в животі, нудота, блювання, серцебиття); рухова (стереотипні рухи, імпульсивні дії, кружляння); психічна (переживання чогось страшного, загрозливого). Такий стан триває кілька секунд.

Після аури розвивається стадія тонічних судом. Хворий раптово непритомніє, виникає різке тонічне напруження всіх м'язів. Внаслідок виштовхування повітря із легень через судомно звужену голосову щілину може спостерігатися характерний крик. Людина падає обличчям уперед. При цьому можливі переломи кісток, вивихи суглобів, забиття. Під час нападу хворі не реагують на світло, зіниці у них розширені, дихання зупиняється, з'являються блідість, ціаноз шкіри і слизових оболонок, мимовільне випускання сечі, рідше — нетримання калу. Тонічна фаза триває майже ЗО с і змінюється фазою клоніч-них судом.

Стадія клонічних судом характеризується послідовним скороченням м'язів — згиначів і розгиначів кінцівок і тулуба, Виникає дихання з хрипом, очі закочуються; ціаноз поступово зникає. З рота виділяється піна (якщо прикушена щока чи язик,— рожевого кольору). Інтенсивність клонічних судом через 1—2 хв зменшується, а потім вони припиняються зовсім. Настає постнападова стадія, яка триває від кількох хвилин до 1—2 тод. Свідомість хворого потьмарена, мова незв'язна (олігофазія), погляд блукаючий. Частіше настає глибокий сон, Після сну хворі почувають себе розбитими, ослабленими, нездатні до праці, не пам'ятають періоду нападу (гостра епізодична амнезія).

Якщо великі судомні напади виникають один за одним і в проміжок часу між ними хворий не опритомнює, такий стан називається епілептичним статусом.

 

Адверзивнии судомний напад, як і класичний grand mal, починається з тонічної фази. Вона розгортається повільніше, без попередньої аури. Спостерігається своєрідний поворот тіла навколо поздовжньої осі: спочатку виникає вимушений поворот очних яблук, у той же бік повертаються голова, а потім увесь корпус, і хворий падає. Після цього розгортається клоніч-на фаза, як і при великому судомному нападі. Адверзивнии напад виникає в разі органічного ураження лобних часток головного мозку.

 

Малий судомний напад (petit mal) загалом характеризується відсутністю виражених рухових компонентів. Хворий під час розмови чи роботи раптово блідне, погляд його нерухомо спрямований уперед або вбік. Непритомніє на 2—5 с, але не падає. При цьому може зберегтися та сама поза, в якій він перебував до нападу. Інколи помітні короткі судоми (посмикування) м'язів обличчя чи кінцівок, Коли у хворого відновлюється свідомість, він продовжує свою справу і не пам'ятає, що сталося (амнезія), або дивується появі чогось нового в оточенні. Ні викриків, ні прикушування язика не спостерігається. Малий напад, що проявляється рудиментарними судомними симптомами (облизування, смоктальні та жувальні рухи, прицмокування, моргання, обертання очей, перебирання пальцями, тупцювання на одному місці), є проявом епілептичного автоматизму (Я. П. Фрумкін).

Малі судомні напади різноманітні за клінікою.

Абсанс (франц. absance — відсутність) — короткочасне вимкнення свідомості (1—2 с). На цей період припиняються заняття хворого, його обличчя блідне, погляд відсутній. Судом не буває.

Пропульсивні напади характеризуються поштовхоподібни-ми рухами вперед (пропульсії).

Салам-напади (людина робить такі рухи, як під час східного привітання). Напад починається з тонічного скорочення м'язів тулуба, внаслідок чого тіло нахиляється вперед, голова схиляється, руки вперед. Хворий, як правило, не падає.

Блискавичні напади відрізняються від салам-нападів лише темпом їхнього розгортання, а клініка ідентична. Однак унаслідок блискавичного розвитку тонічної судоми і різкого руху тулуба вперед хворі нерідко падають ниць.

Клопічні пропульсивні напади проявляються різким та інтенсивним рухом уперед у верхній частині тіла, внаслідок чого хворий падає ниць.

Ретропульсивні напади — поштовхоподібні рухи назад (рет-ропульсії).

Клонічні ретропульсивні напади (наче хворий хоче взяти щось позад себе). Дрібні клонічні судоми м'язів повік, очних яблук (піднімання догори), запрокидання голови, відхилення рук назад. Хворий не падає. Зіниці на світло не реагують. Виражені пітливість і слинотеча.

Рудиментарні ретропульсивні напади проявляються ністаг-моїдними посмикуваннями очних яблук, а також міоклонічни-ми судомами повік.

Пікнолепсія характеризується серією ретропульсивних кло-нічних чи рудиментарних ретропульсивних клонічних нападів.

Імпульсивні напади — раптове блискавичне викидання рук перед собою, розведення їх убік або зближення, поштовхопо-дібний рух тулуба вперед. Хворий падає горілиць. Після падіння зразу ж встає на ноги. Імпульсивні напади провокують недостатній сон, раптове пробудження, алкогольні ексцеси.

Акінетичні напади. На тлі афекту чи інших станів розслаблюється тонус м'язів, унаслідок чого хворий падає і відразу встає.

Судомні синдроми спостерігаються при епілепсії та органічних ураженнях головного мозку.

Напади Джексона (джексонівські напади) було відкрито J. H. Jackson (1870). Характеризуються тим, що тонічна і кло-нічна фази обмежуються певною групою м'язів і лише в деяких випадках відбувається генералізація нападу за типом великого судомного. Але різниця полягає в тому, що на одному боці тіла судоми інтенсивніші. За генералізації джексонівсь-ких нападів у більшості випадків людина непритомніє. Напади Джексона спостерігаються при органічних захворюваннях головного мозку.

Істеричний напад виникає після психічної травми. Структура й послідовність рухових проявів досить поліморфні. Не буває аури, зміни тонічних і клонічних судом не послідовні. Хворі не падають, а повільно опускаються на підлогу. Шкіра й слизові оболонки не змінюються. Пацієнти стогнуть, ридають, кричать, повторюють одну і ту саму фразу. Міміка виражає страждання, біль, страх, інколи захоплення. Реакція зіниць на світло не порушена. Прикушування язика і слизових оболонок, мимовільне сечовипускання не характерні. Інколи спостерігається короткочасне (на кілька секунд-хвилин) звуження поля свідомості за типом істеричного присмеркового стану. Реакція на больові подразники збережена. Хворі навіть реагують на зауваження, що дає змогу припинити напад. Тривалість істеричного нападу — від кількох хвилин до кількох годин. Вона збільшується в разі скупчення навколо хворого людей, особливо, коли вони занепокоєні його станом. Після закінчення нападу сон не настає. Можлива часткова амнезія.

Істеричні напади спостерігаються при істеричній психопатії, істеричному неврозі.