2.3 Розрахунок потреби у інвестиціях (капітальних вкладень)

Сума додаткових капітальних вкладень в основі виробничі фонди на здійснення запропонованих заходів в умовах діючого цеху визначається за їх фактичною балансовою вартістю (тобто, за даними підприємства), або за ринковими цінами, чи вартістю існуючих аналогів з урахуванням витрат на транспортно-заготівельні роботи, запасні частини, монтажні та запусково-наладжувальні роботи.

Витрати на транспортно-заготівельні роботи слід прийняти у розмірі 5 % для важкого (більш 10 т) та 10 % для легкого обладнання від його вартості. Витрати на монтажні та запусково-наладжувальні роботи складають 15 % від вартості нового обладнання.

Інвестиції в обігові кошти в разі збільшення обсягу виробництва розраховуються на підставі незмінної швидкості обертання по формулі:

, (2.1)

де РП₀– реалізована продукція в базовому періоді;

К_{об, о}– швидкість обертання обігових коштів в базовому періоді;

І_А– індекс зростання обсягу виробництва;

І_Ц– індекс зростання цін на вироби.

Загальна сума капітальних вкладень буде визначатися:

INV_заг. = INV_ОЗ + INV_ОК (2.2)

Результати розрахунків заносяться в таблицю:

Таблиця 2.3 - Розрахунок суми капітальних вкладень

№ п/п	Група та вид основних фондів	Тип, марка	Кількість	Ціна один. (грн.)	Сума (тис. грн.)
1	2	3	4	5	6
2	Інвестиції в обігові кошти
	Усього				Х

На основі загальної суми капітальних вкладень визначаються питомі капітальні вкладення (INV_пит.)

INV_пит. =INV_заг./ А, (2.3.)

де К_заг.- сумарні капітальні вкладення по цеху (табл.. 2.3.), тис. грн.;

А – річний обсяг виробництва продукції цеху, нат. одиниць.

Річна сума амортизаційних відрахувань розраховується згідно діючих норм амортизації диференційовано по кожному виду основних фондів.

2.4 Розрахунок собівартості продукції

При визначенні витрат на виробництво продукції з урахуванням заходів технічного, технологічного та організаційного характеру, в дипломній роботі потрібно показати, за рахунок яких факторів буде досягнуто поліпшення роботи даної структури, її техніко-економічних показників та одержано економічний ефект:

• Економія за рахунок зміни норм витрат на сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію на технологічні потреби, грн.:

Ем = (Нб-Нп)×Цб×Ап (2.4.)

де Нб, Нп – норми витрат відповідно в базовому та проектному періоді, нат. одиниць;

Цб – ціна за одиницю, грн.;

Ап – проектний річний випуск продукції, нат. одиниць;

• Економія за рахунок зниження цін на сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію, запасні частини для ремонту, грн.:

Ец = (Цб-Цп)×Нп×Ап, (2.5.)

де Цб, Цп – ціни на конкретний вид ресурсу відповідно базові і проектні, грн.;

• Економія на умовно-постійних витрат при збільшенні обсягів виробництва, грн.:

Еуп = УП×(Ап-Аб)/Аб, (2.6.)

де УП – сума умовно-постійних витрат у собівартості продукції, грн.;

• Економія на заробітній платі, грн.:

Езп = ЗП(1+в/100), (2.7.)

де ЗП – річний фонд заробітної плати звільнених робітників, грн.;

в – відрахування від заробітної плати, %.

При наявності інших факторів економії поточних витрат, їх потрібно розрахувати та визначити загальну економію з урахуванням усього комплексу пропозицій (Езаг).

Потрібно також врахувати додаткові витрати (В_дод.), пов’язані з впровадженням проектних рішень.

• амортизаційні відрахування від додатково введених основних виробничих фондів, грн.

(2.8.)

ОФ_н, ОФ_в– вартість введених (нових) та виведених фізично і марально зношених основних фондів

Н_АМ– норма амортизації відповідно до діючого законодавства, %

• витрати на поточний ремонт (Вр). Можна прийняти на рівні 5-10 % від вартості обладнання

• витрати на заробітну плату додаткового персоналу

Вч = Чдод×ЗПср (1+в/100), (2.9.)

де: Вч – річний фонд заробітної плати додаткового персоналу, грн.;

Ч_дод– кількість додаткового персоналу, чол.;

ЗПср – середня заробітна плата одного робітника, грн.;

в – відрахування від заробітної плати, %.

• витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби (В_с) визначаються згідно нормативів (одержаних на підприємстві під час проходження переддипломної практики) та ринкових цін на них.

• витрати на паливо-енергетичні ресурси (В_п) визначаються на основі параметрів системи, вказаних в технічній характеристиці в кожному конкретному випадку індивідуально (по кожному підприємству) та цін на них.

Витрати на обслуговування складаються із заробітної плати додаткового персоналу, необхідно для обслуговування та суми відрахувань від заробітної плати.

Результати розрахунків експлуатаційних витрат, наведених вище, та інших видів підсумовуються і одержують загальну річну суму додаткових витрат (В_дод).

Витрати за будь-якою статтею калькуляції на загальний обсяг виробництва за рік за проектом можна також розрахувати за формулою

(2.10)

де - складові виробничі собівартості в базовому періоді, тис. грн.;

- частка постійних витрат за відповідною складовою, частка од.;

- пряма зміна витрат внаслідок впливу чинників (крім зміни обсягу виробництва, тис. грн.).

Річна економія від впровадження заходів (Е) розраховуються як, грн:

Е = Е_заг– В_дою, (2.11.)

Е_заг– загальна економія витрат , що зумовлена впровадженням заходів;

В_дод.– загальні додаткові витрати, що пов’язані з впровадженням заходів.

Собівартість одиниці продукції в проектному періоді, грн.

С_п= С_б-(2.12)

С_б– собівартість одиниці продукції, у базовому періоді, грн.

5. Економічна ефективність проектних рішень та розрахунок основних техніко-економічних показників

Ефективність виробничих інвестицій характеризує економічні, соціальні або інші результати і економічну доцільність їхнього здійснення.

Оцінка економічної доцільності базується на певних розрахунках, які виконуються згідно з обраною методикою та передбачає використання системи показників – узагальнених і поодиноких. До узагальнених показників належать період окупності інвестицій та питомі капітальні вкладення (капіталомісткість). До системи входять ті поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці, фондовіддача, собівартість, тривалість інвестиційного циклу, тощо. Зміст методики залежить від масштабності проектних рішень, тривалості підготовки їх до втілення, розміру інвестицій в основі засоби і обігові кошти, переліку показників, що змінюються внаслідок проекту, тощо.

У залежності від розміру витрат всі проектні рішення можна розділити на дві частини (умовно):

- заходи технічного, технологічного, організаційного характеру;

- інвестиційний проект.

Заходи технічного, технологічного, організаційного характеру потребують незначних капітальних витрат, що безпосередньо включають до собівартості продукції і призводять до незначних змін окремих статей калькуляції.

Одним з показників економічної ефективності впровадження запропонованих в дипломному проекті (роботі) заходів технічного, технологічного, організаційного характеру є економічний ефект.

Економічний ефект– це сумарна економія матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів в результаті впровадження у виробництво запропонованих заходів. При розрахунках економічного ефектуслід враховувати прогнозні зміни собівартості продукції та капітальні вкладення.

Розрахунок річного економічного ефекту від впровадження нових технологічних процесів та обладнання, засобів механізації та автоматизації виробництва, засобів організації виробництва та праці, які забезпечують економію виробничих ресурсів, проводиться по формулі:

Еф = [(С_{б пит.}-С_{п пит})*О_п] - Е_Н*К_дод(2.13.)

де: Е_ф– річний економічний ефект, грн.;

Е_Н– граничний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (0,15);

С_{б пит.}– собівартість одиниці продукції по базовому варіанту, грн.;

С_{п пит.}– собівартість, по проектному варіанту, грн.;

К_дод – додаткові капітальні вкладення на впровадження заходу;

О_п– річний обіг виробництва продукції (роботи) в розрахунковому році, в натуральних одиницях.

Річний економічний ефект можна розрахувати на основі додаткового одержаного прибутку:

Е_ф= П_дод-Е_Н*К_доп, (2.14.)

де П_дод– додатковий прибуток, одержаний від запропонованих заходів.

Критерієм для прийняття рішення про доцільності запропонованого інвестиційного проекту може бути абсолютна ефективність капітальних витрат, яка показує загальну величину їхньої віддачі.

Застосовують два взаємозв’язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність капітальних витрат:

- коефіцієнт економічної ефективності (прямий) капітальних витрат Е_р;

- період окупності капітальних вкладень (обернений) Т_р.

Коефіцієнт економічної ефективності обчислюється за співвідношеннями:

• для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств

(2.15.)

де ∆П – приріст прибутку від впровадження запропонованих рішень;

INV– загальна сума інвестицій;

або (2.16.)

де С_{б, пит}– собівартість одиниці продукції в базовому періоді;

С_{пр, пит}. - собівартість одиниці продукції по проекту;

А_пр– обсяг виробництва по проекту.

• для підприємств, що будуються:

(2.17.)

де П – загальна сума прибутку.

Розрахункові значення коефіцієнтів Е_рпорівнюються з нормативним коефіцієнтом Е_н(для підприємств чорної металургії Е_н= 0,15).

Проект (вартість) капітальних вкладень визнають доцільним за умови, коли

Е_р> Е_н(2.18)

Період окупності капітальних вкладень визначається за формулою

(2.19)

Інвестицій проект обумовлює серйозні зміни багатьох техніко-економічних показників роботи підрозділу і потребує значних інвестицій у основні засоби і обігові кошти. Обґрунтування його економічної доцільності виконується з урахуванням концепції вартості грошей у часі.

Критерієм економічної доцільності інвестиційного проекту є додатне значення показника чистої теперішньої вартості проекту, тобто NPV> 0.

Алгоритм (послідовність) виконання розрахунків виконується за формулою:

(2.20)

де INV_ОФіINV_ОС– відповідно інвестицій у основні і обігові засоби, грн.;

∆CF_i – приріст грошової потоку у кожному з 5 років функціонування проекту, грн.

r– ставка дисконту (прибутковості), частка одиниці (0,15-0,20).

Послідовність розрахунку грошових потоків (CF) наведена у таблиці.

Таблиця 2.4. – Результати розрахунку грошових потоків, тис. грн.

Найменування показника	Значення показника по роках
	„0”	„1”	„2”	„3”	„4”	„5”
1. Фактичний час роботи устаткування, Вф, годин
2. Питома продуктивність устаткування, G, т/рік
3. Річний обсяг виробництва, А, тис. т
4. Ціна продукції, Ц, тис. т
5. Реалізована продукція, РП
6. Виробнича собівартість річного обсягу реалізованої продукції, ΣС, разом
7. Адміністративні витрати, ΣАВ
8. Витрати на збут, ΣВЗ
9. Прибуток до оподаткування, П
10. Податок на прибуток, ПП
11. Чистий прибуток, Пч
12. Приріст амортизації, ∆АМ	0
13. Додатки до грошового потоку в останньому році дії проекту: - залишкова вартість основних засобів, встановлених за проектом, ОФо - інвестиції в оборотні кошти, INVос	- -	- -	- -	- -	- -
14. Грошовий потік, CF
15. Приріст грошового потоку, ∆CF	-

Форма цієї таблиці нагадує, що згідно із Методикою строк функціонування інвестиційного проекту обмежується 5 роками, а показники у період дії проекту (1,2,...5 роки) порівнюються з показниками до існування проекту (0 рік).

Основні засоби за проектом у загальному випадку змінюються під впливом двох чинників: інвестицій в основні засоби, тобто введених (нових) основних засобів, і виведених фізично і морально зношених (ОФ_вивед.)

, (2.21)

, (2.22)

В кожен окремий рік функціонування проекту (2,3...5) амортизація розраховується за формулою:

, (2.23)

де ∆ОФ₁₊₁ – залишкова (балансова) вартість введених основних засобів на початок 2,3,4 і 5 років дії проекту.

(2.24)

Прибуток до оподаткування розраховується як

П_і= РП_і– (ΣС_і+ ΣАВ_і+ ΣВЗ_і), (2.25)

де і = 0 ÷ 5.

Прибуток до опадаткування (П), податок на прибуток (ПП) і чистий прибуток (П_ч) розраховується за формулами:

П = РП – (ΣС + ΣАВ + ΣВЗ), (2.26)

ПП = П * ставка податку (2.27)

П_ч= П – ПП, (2.28)

Грошовий потік у останньому (5-тому) році дії проекту повинен містити в собі два додатки:

• залишкову вартість основних засобів, встановлених за проектом, (ОФ_зал):

ОФ_ал=INV_ОФ– ΣАм (2.29)

• інвестиції в обігові кошти (INV_ОС) у повному обсязі.

Грошовий потік у і-тому році дії проекту (і у „0” теж) розраховується як сума чистого прибутку і амортизації:

CF_і= Пч_і+ АМ_і, (2.30)

а приріст грошового потоку (∆CF) у порівнянні з базовим („0”) разом –

∆CF_і=CF_і–CF₀, (2.31)

де і = 0 ÷5.

Розрахувавши ∆CF_і, треба обчислити чисту теперішню вартість інвестиційного проекту (INV) і зробити висновок щодо його економічної доцільності.

Має рацію визначити дисконтовий період окупності як відношення інвестицій в основні і оборотні засоби до середнього дисконтованого приросту грошового потоку:

, (2.32)

Висновки і рекомендації щодо доцільності проектних рішень робляться на підставі порівняльної таблиці, у якій демонструються переваги у роботі об’єкту до слідження у разі їх здійснення:

Таблиця 2.5 – Ефектність проектних рішень (приклад)

Найменування показника	Значення показника		Зміни (±)
	„0”	„1”	абс.	відн., %
1. Фактичний час роботи, годин 2. Питома продуктивність устаткування, т/год. 3. Річний обсяг виробництва, тис. т 4. Інвестиції, тис. грн. у т.ч. в основі засоби (капітальні витрати) 5. Зниження витрат на виробництво і збут продукції, тис. грн. у т.ч. ................................................................................ ................................................................................ ................................................................................ 6. Чистий прибуток, тис. грн. 7. Амортизація, тис. грн. 8. Чиста теперішня вартість, тис. грн. 9. Строк окупності, років	- - - -	-	- -	- -

3. Особливості економічної частини дипломних робіт магістрів

Дипломні роботи магістрів носять характер науково-дослідних робіт і спрямовані на створення нових або удосконалення існуючих технологічних процесів, матеріалів, готової продукції.

За своєю суттю економічна частина НДР представляє розрахунок економічної ефективності від впровадження результатів дослідження в діюче виробництво конкретного підприємства або галузі. Цьому розрахунку повинна передувати вступна частина пояснювальної записки, де викладена економічна сутність отриманих результатів дослідження і тих переваг, що вони забезпечують діючому виробництву.

Визначення економічної ефективності впровадження результатів дослідження припускає виконання наступних розрахунків:

- необхідних капітальних вкладень для впровадження пропонованих заходів;

- визначення поточних витрат на об’єкті (цеху, ділянці), де планується впровадження результатів дослідження;

- термін окупності капітальних вкладень;

- основних техніко-економічних показників роботи об’єкта до і після впровадження результатів дослідження.

Техніко-економічні показники роботи об’єкта, прийнятого за базу для порівняння, необхідно представити за календарний рік, що передує впровадженню результатів дослідження.

В окремих випадках, коли на стадії проведення НДР невідомі витрати і результати впровадження запропонованого заходу в умовах промислового виробництва і визначення економічної ефектності утруднено, допускається виконання розрахунку кошторису витрат на проведення НДР за економічними елементами.

Результати розрахунку й обґрунтування витрат за окремими економічними елементами зводяться в таблицю.

Таблиця 3.1 – Кошторис витрат на виконання НДР

Найменування витрат	Сума, грн	Структура, %
1. Матеріальні витрати
2. Заробітна плата
3. Нарахування на заробітну плату
4. Амортизація
5. Інші витрати
6. Накладні витрати (16 % від усієї суми витрат)
Усього витрат

3. Графічне зображення результатів економічної частини (демонстраційний матеріал)

За формою – це аркуш формату А1, або прозора плівка формату А4 (якщо є можливість використання проектора при захисті результатів проекту (роботи) перед ДЕК).

За змістом – це таблиця „Основні техніко-економічні показники” (табл.. 2.5) або “Кошторис витрат на виконання НДР” (табл.3.1)