89 Див.: Ягич и. В. Зазнач. Праця, с. 950.

«Грамматіка словεнска» Л. Зизанія перевидається як видатна пам’ятка старого українського мовознавства.

В. В. Німчук

Василь Німчук

ПАМВО БЕРИНДА І ЙОГО „ЛЕКСІКОНЪ СЛАВЕНОРΩССКЇЙ И ИМЕНЪ ТЛЪКОВАНЇЄ“

«Лексіконъ славенорωсскїй и именъ Тлъкованїє» ¹ П. Беринди — одна з кращих праць східнослов'янської лексикографії XVII ст.

Памво Беринда не помилився, коли писав у передмові до свого словника, що його праця «у пото(м)ны(х) в(ъ)дАчност(ъ) ω(т)несетъ» ². Протягом тривалого періоду цей словник був посібником для тих, хто вивчав церковнослов'янську мову. Як свідчить О. М. Горький в автобіографічній повісті «В людях», словником Памви Беринди користувались і в другій половині XIX ст. Так, один з героїв повісті, колишній семінарист, говорить: «Хрисанф значить — золотий цвіт, як вірно сказано у Памви Беринди» ³.

¹ Далі скорочено «Лексикон».

² У прикладах з тексту словника надрядкові букви взято в круглі дужки. ³ М. Горький, Твори у шістнадцяти томах, т. 8, Держлітвидав, К., 1953, стор. 464.

У друкованому вигляді і в численних рукописних копіях словник Памви Беринди був поширений на Україні, в Росії і Білорусії, а також використовувався укладачами пізніших східнослов'янських словників. Він відіграв важливу роль в історії української, російської, білоруської і навіть румунської лексикографії.

Памво Беринда — видатний діяч української культури XVII ст. Він був не тільки талановитим ученим-лексикографом, а й поетом, перекладачем, друкарем і гравером. Та про його життя ми маємо дуже скупі відомості. Основним джерелом вивчення біографії Памви Беринди є присвята (передмова) і післямова до його «Лексикона».

Документальних даних про рік і місце народження Памви Беринди немає. Виходячи з того, що повідомляє про себе автор у передмові і післямові до «Лексикона», можна припустити, що народився він не раніше 50-х і не пізніше 70-х років XVI ст. Як свідчить його підпис глаголичними буквами у «Тріоді цвітній» (1631 р.), світським ім'ям Беринди було Павло (Павелъ). При постриженні в ченці Павло Беринда прийняв ім'я Памво ⁴.

Немає документальних даних і про національність Памви Беринди, тому з цього питання існують суперечливі думки. Починаючи принаймні від Є. О. Болховітінова ⁵ і до наших днів ⁶ у науковій літературі час від часу зустрічаються твердження (без жодних доказів і посилань на факти), що Беринда був молдаванином або родом з Молдавії чи навіть з Румунії. Румунський учений Г. Крецу спробував обгрунтувати твердження про румунське походження Памви Беринди ⁷. Для з'ясування походження прізвища Беринда Крецу наводить румунський ономастичний (Berinde, Berende, Berindeĭŭ, Berendeĭŭ, Berindel, Berendel) та топонімічний (Berendesa, Berendesca, Berendescĭ) матеріал, який, на його думку, не можна пояснити на слов'янському мовному грунті ⁸. Проте слід зауважити, що Крецу не доводить і того, що названі вище імена романського походження. Крім того, тільки на підставі прізвища не можна визначати національність людини.

Вплив румунської мови Г. Крецу бачить у слові испытаніА (замість испытаніє), наведеному в словнику Памви Беринди. Насправді ж в обох виданнях «Лексикона» (1627 і 1653 рр.) у реєстрі наявна лише правильна форма испытанїє (92) ⁹.

⁴ Мабуть, форма родового відмінка Памвы на титульній сторінці першого видання «Лексикона» спричинилася до того, що багато науковців замість форми Памво стали вживати в називному відмінку форму Памва. Родовий відмінок Памвы відображає або якусь говіркову фэрму (пор. у закарпатських говорах Петро, Илько, Палко у називному і Петры, Илькы, Палкы в родовому відмінку), або вплив польської мови (пор. Fredro у називному і Fredry у родовому відмінку). Беринда скрізь підписувався Памво.У такій формі ім'я Беринди вживали всі його сучасники, а також багато культурних діячів і науковців наступних поколінь, тому і ми вживаємо Памво.

⁵ «Словарь исторический о бывших в России писателях духовного чина греко-российской церкви», т. II, изд. 2, СПб., 1827, стор. 150.

⁶ Див. M. P. Cуднік, Гісторыя ўзнікнення і этапы развіцця беларускай лексікаграфіі старажытнай пары, «Працы Інстытута мовазнаўства АН БССР», вып. IV, Мінск, 1957, стор. 68; УРЕ, т. І, стор. 514.

⁷ «Mardarie cozianul Lexicon slavo-românesc şi tîlcuirea numelor din 1649», Publicate cu studŭ, note şi indicele cuvintelor românescĭ de Grigorie Creţu, Bucuresci, 1900.

⁸ Ці назви, на нашу думку, можливо пов'язані з літописними берендеями.

⁹ Цифра в дужках після прикладів вказує на стовпчик у «Лексиконі» Памви Беринди.

Найбільш переконливим аргументом на користь твердження про румунське походження Памви Беринди Г. Крецу висуває криптограми, надруковані в «Лексиконі» при словах блудилище, блудникъ, блудніща. Г. Крецу вважав, що в криптограмах П. Беринда зашифрував слова з румунськими мовними рисами і на догоду своєму припущенню розкрив їх як zămtuzŭ, curvarŭ, curvă.

Насправді ж П. Беринда вжив криптограми з етичних міркувань. Тайнописом він надрукував запозичене тодішньою українською мовою з польської слово замтузъ «будинок розпусти» (польське zamtuz, zantuz з німецького Schandhaus), а також давні слова курваръ, курва, які не мають жодних румунських чи молдавських мовних рис.

Слід відзначити, що в «Лексиконі» Памви Беринди зустрічаються слова, які зараз належать до різних сучасних мов, зокрема російської, польської, чеської, словацької, сербохорватської, угорської, німецької, але не наведено жодного молдавського чи румунського слова.

Обстоюючи думку про румунське походження Памви Беринди, сам Г. Крецу ¹⁰ наводить висловлювання румунського ученого Богдана, який вказував, що на той час серед румунів важко було зустріти людину з таким ґрунтовним знанням української народної мови, як у Беринди. Богдан писав, що Беринда, напевно, був українцем, що в Галичині й Буковині багато українських сімей з таким прізвищем ¹¹.

У 1851 р. в «Зорі галицькій» була надрукована стаття «Памво Беринда» за підписом Йосиф з Покуття ¹². Спираючись на повідомлення про те, що якась родина Бериндів ще на початку XIX ст. проживала у містечку Єзуполі (недалеко від Галича), автор статті висловив припущення, що Памво Беринда був українцем, родом з Галичини ¹³. Український мовознавець П. Житецький теж мимохідь зауважив, що Памво Беринда, як і багато інших діячів культури того часу. був вихідцем з Галичини або Волині ¹⁴.

Припущення про українське походження Беринди спробував повніше обгрунтувати Г. І. Коляда ¹⁵.

¹⁰ Вказ. праця, стор. 14 — 15.

¹¹ Це прізвище зустрічається і в інших областях України, наприклад на Полтавщині.

¹² На думку М. Возняка, автором цієї статті був Осип Левицький (див. «Записки наукового товариства ім. Шевченка», т. 113, 1913, стор. 203).

¹³ Журн. «Зоря галицька», січень 1851 р., ч. 4, стор. 34.

¹⁴ П. Житецкий, Очерк литературной истории малорусского наречия в XVII в., К., 1889, стор. 43.

¹⁵ Г. И. Коляда, Памво Берында и его «Лексикон славеноросский», «Ученые записки Гос. пед. ин-та им. Т. Г. Шевченко. Филологическая серия», вып. 3, Сталинабад, 1953.

Батьківщиною Памви Беринди він вважає Карпати, через те що в мові Беринди, як свідчить аналіз його віршів, є багато діалектизмів з карпатських говорів. Але Г. І.Коляда не наводить цих діалектизмів у своїй статті. На його думку, Про карпатське походження Памви Беринди свідчить і той факт, що у своїх віршах Памво Беринда зображує героїв серед гірського пейзажу, порівнює душевну чистоту їх з білою вовною, а в Карпатах в XVII ст. було дуже розвинене вівчарство. Проте гірський пейзаж і розвиток вівчарства були характерні не тільки для українських Карпат, а й для Молдавії й Румунії.

Сам Беринда ніде не згадує про своє походження. У присвяті «Лексикона» читаємо: «Милостью народа моєго зневоленый... тую працу мою... ωто тvпом(ъ) на свЂт(ъ) выпущаю». Який саме народ мав на увазі Памво Беринда, видно з його післямови до «Тріоді» 1627 р., де він говорить, що переклад синаксарів (коротких житій святих) на українську книжну мову «сотворисА ревностїю и желанїєм рода нашего Малой Pωссїи» ¹⁶. Недарма Памво Беринда після пояснення значення церковнослов'янського реєстрового словабодене(ц) (364) перед українським його перекладом (шипшина) вживає прислівник по нашему. Цей факт вказує на те, що рідною мовою Памви Беринди була українська мова.