2.Основні тенденції музейної діяльності?

Протягом останніх десятиліть з огляду на зміцнення позицій те­орії музейної комунікації екскурсію стали розглядати як специфіч­ний вид спілкування, предметом якого є цінності культури, що є значущими і для аудиторії, і для того, хто виступає як керівник. При цьому таке спілкування носить рольовий характер: кожний учасник діалогу діє в межах відведеного його регламенту, а стиль поведінки задається роллюекскурсовода та екскурсанта.

Отже, серед основних тенденцій музейної діяльності можна ви­значити такі:

- інтеграція музейних програм у сферу дозвілля;

- збереження та популяризація життя місцевих культурних цін­ностей та їх самобутності;

- збагачення духовного життя людини шляхом зв'язку "мистецтво-історія-індивідуальний досвід";

- розвиток віртуальних музеїв та мультимедійних проектів, змі­цнює контакти з глядацькою аудиторією і дозволяє відвідувачам знайомитися з колекціями музеїв різних країн;

- розширення музейної діяльності за межами музейного закладу, в регіони країни;

- розвиток музеїв як туристичних об'єктів.

Таким чином, основні функції організації сучасного дозвілля, які визначають його внутрішню структуру, безпосередньо пов'язані з феноменом культурно-дозвіллєвого середовища і можуть бути ви­ражені такими напрямами своєї діяльності:

- організація і забезпечення умов для проведення культурного дозвілля у всій його повноті і розмаїтості відповідно до потреб, ін­тересів і можливостей усіх груп населення;

- розроблення і поширення нових технологій дозвіллєвої дія­льності, взаємодія з іншими типами установ культури, відпочинку, спорту для забезпечення ефективності, якості й інтенсивності робо­ти всієї сфери дозвілля в цілому;

- апробація, відпрацьовування і впровадження нової техніки, які розробляються промисловістю для їх використання в сфері до­звілля;

- виділення приміщень для фізкультурно-оздоровчого дозвілля в складі закладу розміщення;

- об'єднання різних видів розважальних програм (танцюваль­них, атракціонних, комп'ютерних і т. п.).

3. Музейна експозиція та її особливості?

Музейна експозиція - невід'ємна частина функціонування, більш того, існування музею. Музейна експозиція є обличчям музею. Для відвідувача, який приходить в музей, поняття музею та музейної експозиції є тотожними. Тому важко переоцінити значення створення якісної, високохудожньої, змістовної експозиції в музейній роботі, особливо коли мова йде про музей мистецького профілю.

Основні принципи художнього проектування музейної експозиції: 1. Велике значення для оцінки художнього рівня музейної експозиції має принцип єдності змісту і форми. Реалізація цього принципу на практиці полягає в тому, що побудова експозиції буде залежати від тих творів, які будуть в ній представлені. Виставка творів живопису ХІХ століття, наприклад, буде відрізнятися від виставки сучасного авангардного мистецтва. Також, місце твору буде визначатися не тільки тим, як виглядає цей предмет в експозиції, а і тим, яку роль він відіграє в концепції виставки. 2. Оптимальною формою експозиції є створення ансамблю, всі частини якого взаємопов'язані та які становлять систему. Характерними рисами експозиційного ансамблю є узгодженість всіх компонентів, підпорядкування усіх частин і деталей єдиному задуму. Таким чином, ансамбль експозиції - не механічне поєднання самостійних та ізольованих рішень експозиційних залів, а органічна єдність таких компонентів, як музейні предмети, науково-допоміжні матеріали, архітектурно-художні та технічні засоби, що покликані створити художньо-осмислене середовище. Головним завданням побудови експозиції в будь-якому музеї є створення за допомогою різноманітних засобів узагальненого художнього образу, що розкриває головну ідею експозиції, її зміст. В музеях мистецького профілю зазвичай доводиться створювати експозицію за допомогою художніх творів, які мають власний сюжет, систему художніх образів, композицію, кольорове вирішення. В даному випадку слід говорити про створення певного гармонійного цілого, яке б об'єднувало різні твори мистецтва в єдиний художній образ та водночас підкреслювало художній образ кожного твору. 3. Творча фантазія художника, за допомогою якої створюється художній образ експозиційного ансамблю, повинна базуватися на глибокому, всебічному знанні об'єкту. 4. В художньому проектуванні широко використовуються знання психології і педагогіки, враховуються психологічні особливості людини. В зв'язку з цим художник повинен різноманітними засобами підтримувати інтерес глядача в процесі огляду експозиції. Реалізація цього принципу на практиці заключається в наступному: експозиція не повинна бути одноманітною, нецікавою. Щоб уникнути одноманітності в експозиції, варто користуватися наступними правилами: - Чергувати великі за розмірами твори мистецтва, на яких зосереджується увага глядача з невеликими, так би мовити, другорядними творами. - Не варто розміщувати поруч твори, виконані в однаковій кольоровій гаммі та схожі за тональністю, так само як і твори протилежні за контрастністю та кольором. Твори, що розміщуються поруч, повинні бути різними, проте - гармонійно поєднуватись. - По можливості, потрібно поєднувати твори різних видів мистецтва. Наприклад, твори живопису та графіки, розміщені поруч в експозиції, підкреслюють якості один одного. Проте це повинні бути твори одного напрямку в мистецтві чи напрямків, які гармонійно поєднується між собою. Наприклад, реалізм, романтизм та імпресіонізм важко поєднати з творами авангардних напрямків, таких як абстракціонізм, футуризм, фовізм і т. ін. Хоча, при створенні експозицій, що репрезентують сучасне мистецтво такого поєднання неможливо уникнути. 5. Особливо важливим є привернути увагу до головних по змісту експозиційних комплексів чи окремих предметів. Узагальнення є дуже важливим при створенні експозиції. Особливість людського сприйняття така, що ми спочатку звертаємо увагу на головне, потім - другорядне та в останню чергу помічаємо деталі. Так, наприклад, при створенні експозиції залу "Російське та західноєвропейське мистецтво ХУІІІ - початку ХХ століття" акцентами, на яких в першу чергу зосереджується увага глядача стали "Портрет імператриці Марії Олександрівни" А.Горавського, "Портрет невідомої" Ю.Кітца, "Захід сонця" О.Саврасова, "Сосновий ліс" А.Шильдера, І.Шишкіна, Ю.Клевера та "Юродивий" П.Свєдомського. Навіть при створенні експозиції, яка складається з однорідних предметів, наприклад картин приблизно однакового розміру, яскравості і т. ін., особливість людського сприйняття вимагає певного візуального акценту. Так, наприклад, в експозиції залу "Художники-земляки" головним акцентом є полотно П.Д.Покаржевського "В моїй майстерні". При створенні виставки репродукцій творів С.Далі, коли експозиція складалась з репродукцій, однакових за розмірами та яскравістю, акценти були створені за допомогою вітрин, які розміщувалися в центрі кожної експозиційної стіни. За звичай художня експозиція об'єднує велику кількість різних творів. В цьому випадку від глядача вимагається здатність швидко, а іноді і одночасно сприймати велику кількість окремих творів мистецтва. 6. В процесі роботи над експозицією художник повинен спиратись на знання музейної аудиторії, соціально-демографічного складу його відвідувачів. Досвід роботи показує, що експозиція розрахована на студентську молодь буде нецікавою учням молодшої школи. Так виставки до 1 квітня "Посміхнись!", виставки до Дня захисту дітей, що проходили в обласному художньому музеї, були розраховані саме на дітей молодшого та середнього шкільного віку. А виставка репродукцій творів Сальвадора Далі була цікавою насамперед для студентів та старшокласників. Всі вище перераховані практичні поради можна віднести до створення експозицій консервативного характеру. Але час не стоїть на місці - розвивається і мистецтво художньої експозиції. З'являються нові сучасні форми експозиційних рішень. В середньому за дві години перебування в музеї глядач сприймає більше 300 експонатів. В зв'язку з цим в побудові експозицій виникають дві протилежні тенденції. Сучасний, насичений інформацією, динамічний світ провокує появу експозицій, насичених експонатами. Частково це можна також пояснити бажанням привернути в музей більшу кількість відвідувачів. Намагання підкреслити індивідуальне неповторне художнє значення твору - основна мета так званих естетично орієнтованих експозиційних рішень. Вирішення цього завдання пов'язане зі звільненням експозиції від другорядних предметів. З намаганням перетворити їх у виставку шедеврів. Виділяють п'ять основних факторів, які визначають ефективність експозиції цього напрямку: - висока якість творів; - їх новизна для глядача; - їх обмежена кількість;  - умови, при яких ніхто не заважає сприйманню творів, тобто невелика кількість глядачів; - відсутність відволікаючих моментів. Зараз ми переживаємо зменшення інтересу до музейної справи. Але останні роки. Що прийшли на зміну періоду так званого "музейного буму" стали для мистецтва музейної експозиції періодом стабілізації та удосконалення. В цей період активізувався пошук нових шляхів розвитку експозицій. З'явилися нові підходи до розуміння експозиції як мистецтва в контексті сучасної культури. Певною мірою, метанових підходів та тенденцій - залучення більшої кількості відвідувачів в музей. Проблеми формотворення експозиції завжди залежали від розвитку стиля та видів мистецтв, що є домінуючими в певний період. Сучасне мистецтво зазнає впливу видів мистецтва, пов'язаних з технікою, науково-технічною революцією. Ці види мистецтва відповідають завданням, які стоять перед масовою культурою.