2.4. Принципи формування і зміни ставок заробітної плати в умовах двосторонньої монополії.

На сучасному ринку праці можлива ситуація, коли фірмі-монопсоністу протистоїть профспілка-монополіст. Така ситуація називається двосторонньою монополією. Така ситуація є характерною для сучасних розвинутих країн, де функціонують сильні галузеві профспілки (рис.8).

Фірма-монопсоніст на такому ринку праці буде скорочувати зайнятість з Lc до L, одночасно вона прагне знизити заробітну плату до рівня W_2. Діяльність профспілки спрямована на підвищення заробітної плати до рівня W₃, скорочуючи також зайнятість з Lс до L. Отже, і фірма-монопсоніст, і профспілка в умовах дуополії зменшують зайнятість, проте профспілка, виражаючи інтереси працівників, свою діяльність спрямовує на підвищення заробітної плати, а фірма-монопсоніст, намагаючись зменшити витрати виробництва, навпаки знижує заробітну плату.

В умовах двосторонньої монополії визначений інтервал, в межах якого можлива угода між фірмою-монопсоністом і профспілкою-монополістом. Фірма-монопсоніст буде намагатися встановити заробітну плату на рівні W₂ , а галузева профспілка - на рівні W₃ . Ця проблема вирішується і розв’язується шляхом переговорів, профспілки і підприємці укладають колективні угоди. В результаті ставка заробітної плати залежить від сили впливу сторін. Сторона, яка має більшу силу і ефективнішу стратегію, може добитись ставки, яку запропонувала вона сама. Проте цілком можливо, що вона буде встановлена на рівні Wс. Це означає, що на такому ринку праці, по суті, монополія з одного боку може частково нейтралізувати монополію з протилежного боку, і ставка заробітної плати та рівень зайнятості наближаються до умов конкурентного ринку, тобто більш оптимального для суспільства, ніж за монопсонії.

3. Особливості ринку праці.

Досі ми передбачали, що на ринку праці встановлюється середній рівень заробітної плати. Реально рівень заробітної плати в різних галузях і у різних працівників відрізняється досить суттєво, тобто є значно диференційовані. Диференціація ставок заробітної плати є першою особливістю ринку праці. До причин, що зумовлюють диференціацію ставок заробітної плати, відносять:

1. Відмінності у кваліфікації, здібностях, досвіді роботи. В результаті можна виділити різні не конкуруючі групи певних професій. Так, на ринку праці виділимо два сектори, в межах яких формується свій попит на працю і пропозиція праці. Це сектор кваліфікованої і сектор некваліфікованої праці (рис.9).

Висока ставка заробітної плати кваліфікованої праці пояснюється, по-перше, високими витратами при підготовці кваліфікованої робочої сили і значно вищою граничною дохідність кваліфікованої праці порівняно з некваліфікованою, а по-друге, обмеженою пропозицією такої праці. На противагу пропозиція некваліфікованої праці буде більшою і затрати на її підготовку дуже низькими.

Сучасна економічна теорія витрати, пов’язані з освітою і навчанням, трактує як один з напрямків інвестицій в людський капітал. Під людським капіталом розуміють запас знань, отриманих підчас навчання. Саме високу заробітну плату висококваліфікованої праці можна розглядати як дохід від інвестицій в людський капітал. Інвестиції в людський капітал є вигідними і доцільними, як для висококваліфікованих працівників, так і для підприємців і суспільства в цілому.

2. Різні умови праці і різна її привабливість. Диференціація заробітної плати характерна для працівників однакової кваліфікації в межах однієї конкуруючої групи. Зокрема, гірші умови праці, шкідливий характер виробництва компенсуються вищою заробітною платою. Працівники менш привабливої з точки зору умов праці галузі одержують компенсаційну заробітну плату, тобто додаткову заробітну плату.

Другою особливістю ринку праці є дискримінація праці. Вона має місце тоді, коли не забезпечуються рівні можливості для окремих груп людей знайти роботу, звільняються працівники, які є прихильниками створення профспілки, встановлюється для національних меншин занижена заробітна плата, занижується заробітна плата жінкам або їм відмовляють у працевлаштуванні, а також, коли при працевлаштуванні передбачено ряд політичних, соціальних та інших умов.

Дискримінація в більшості країн офіційно заборонена, хоча вона зустрічається і зараз. Особливо вона проявляється в тих країнах, де ринкова економіка є на етапі становлення.

Третьою особливістю ринку праці є наявність економічної ренти. Економічна рента - це додатковий дохід, який одержують більш кваліфіковані працівники, тобто рента є платою за рідкісний ресурс – їх кваліфікацію.

На конкурентному ринку праці (рис.10а) ставка заробітної плати W_E є рівноважною, проте працівники готові працювати, коли ставка заробітної плати буде нижчою, проте не нижче рівня W_0. Тому економічна рента є різницею між мінімальною заробітною, за якою працівники готові працювати, і рівноважною ставкою заробітної плати W_E і дорівнює площі трикутника W_ЕЕW₀.

В умовах досконалої конкуренції наявність на ринку праці економічної ренти приваблює в галузь нових працівників. В довгостроковому періоді крива пропозиції праці стає більш еластичною і рента зменшується.

Отже, величина економічної ренти залежить від еластичності пропозиції. Економічна рента відсутня, коли пропозиція праці абсолютно еластична. На рис.10б показано утворення економічної ренти за умови абсолютно нееластичної пропозиції праці. Така ситуація характерна для галузей, де залучаються унікальні людські ресурси. Наприклад, відомі кіноактори, представники модельного бізнесу, талановиті спортсмени отримують високі заробітні плати, пропозиція послуг їхньої праці обмежена і абсолютно нееластична. Тому зростання популярності, наприклад, кіноактора означає зростання попиту на послуги його праці, відповідно зростає його заробітна плата з W₁ до W₂. Заштрихована площа чотирикутника W₂E₂E₁W₁ є економічною рентою. Економічна рента – це плата за ресурс, пропозиція якого є абсолютно нееластичною. Вона є різницею між фактичною платою за послуги ресурсу і тією мінімальною ціною, яку необхідно заплатити, щоб примусити власника цього ресурсу його продавати.