3. Об’єднання підприємств

З метою координації діяльності, захисту загальних комерційних інтересів та підвищення ефективності функціонування підприємства можуть на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольну законодавству України.

Об’єднання підприємств є господарська організація укладена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних проблем.

Формами цих об’єднань є такі:

• Асоціації – договірні об’єднання, створювані з метою постійної координації господарської діяльності їх учасників шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення господарських потреб.

• Консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу, що створюються для конкретних завдань протягом певного періоду часу. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

• Концерни – статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі та інших організацій на основі повної фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання.

• Картелі – договірні об’єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності.

• Синдикати – договірні об’єднання, які дають на основі різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію створюваної учасниками продукції через спільну збутову мережу або збутову мережу одного учасника.

• Трести – монополістичні об’єднання в єдиній виробничо-господарській комплекс підприємств, що раніше належали різним підприємцям. Такі підприємства повністю втрачають свою юридичну та господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрями їхньої діяльності.

• Холдингові компанії являють собою засновані на об’єднанні капіталів інтегровані товариства, які безпосередньо не здійснюють виробничої діяльності, а використовують свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств з метою контролю за їхньою діяльністю.

• Промислово-фінансові групи є інтеграційними утвореннями, які складаються з різних суб’єктів господарювання всіх форм власності для реалізації державних програм розвитку приоритетних галузей, а також структурної перебудови економіки.

Об’єднання є юридичною особою, що може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий і інший рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Об’єднання не відповідає за зобов’язаннями підприємств, що входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачене установчим договором.

4. Створення, реєстрація, ліквідація та реорганізація підприємств в Україні

Створення та порядок реєстрації підприємства визначаються Законом України «Про підприємства в Україні» від 27березня 1991 року. З 1 січня 2004 року створення та порядок реєстрації підприємств здійснюється згідно з Господарським кодексом України.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації. Для цього до державної адміністрації місцевої влади підприємством подаються документи згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, серед яких – заява та установчі документи. До установчих документів чинне законодавство відносить: статут – рішення власника про створення підприємства , якщо ж таких власників два і більше, таким рішенням виступає установчий договір. Доя акціонерних товариств до складу установчих документів належить ще протокол установчих зборів.

Статут підприємства являє собою правовий акт, що регулює нарівні з нормами чинного законодавства правову основу його діяльності. У статуті визначаються: власник, найменування та місцезнаходження підприємства, мета і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутку та збитків, органи управління, їх компетенція та порядок формування, умови реорганізації та ліквідації, інше.

Засновницький договір являє собою громадсько-правовий акт, яким засновники юридично закріплюють свій намір створити підприємство з тією або іншою назвою. У цьому документі обов’язково мають бути відомості про організаційно-правову форму, найменування та місцезнаходження майбутнього підприємства(Юридична адреса),про розміри часток у статутному капіталі кожного з засновників, встановлюється порядок розподілу прибутків та збитків, управління діяльністю підприємством, процедура вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності підприємства.

Державна реєстрація здійснюється за певну плату.

Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства проводяться у випадках:

• Прийняття відповідного рішення його власником;

• За рішенням суду або арбітражного суду згідно з вимогами антимонопольного законодавства;

• Визнання підприємства банкрутом;

• Невиконання вимог, встановлених чинним законодавством.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим органом, а у випадку визнання підприємства банкрутом – судом або арбітражем. В обов’язки ліквідаційної комісії входить оцінка наявного майна підприємства, що ліквідується , розрахунок з кредиторами, а також складання та передача власнику чи уповноваженному органу ліквідаційного балансу підприємства.