Показники продуктивності праці

Показники

Роки

Звітний 2011 рік у % до базисного 2009р.

2009

2010

2011

1

2

3

4

5

1.Вартість ВП, тис.грн

1980

2390

3211

162,2

2.Середньорічна чисельність працівників, осіб

25

27

30

120

3.Вироблено валової продукції на 1 середньорічного працівника, грн

79200

88518

107033

135,1

4.Затрати праці всього, тис.люд-год

22

24

29,7

135

5.Вироблено ВП на 1 люд-год всього, грн.

90

99,6

108,1

120,1

Висновок: Виходячи з даних таблиці, можна зробити висновок, що у 2011р. зросло виробництво валової продукції, на одного середньорічного працівника (чисельність яких збільшилась на 20%), на 35,1% порівняно з 2009р. Затрати праці збільшились на 35% у 2011р. А виробництво валової продукції на 1 люд-год у 2011р. зросло на 20,1% проти 2009р.

Табл.1.5

Наявність трудових ресурсів та показники їх використання

Показники	Роки			Звітний 2011р. у % до 2009 базисного року
	2009	2010	2011
1.Середньооблікова чисельність працівників – всього, осіб	25	2	30	120
2.Норми	тривалості робочого часу, визначені Міністерством праці та соціальної політики для працівників, зайнятих в АПК – всього, люд-год 1173	1166	1158	98,7
3.Кількість фактично відпрацьованих люд/год одним середньообліковим працівником	880	890	990	112
4.Коефіцієнт використання трудових ресурсів5	0,44	0,45	0,50	113,6

Висновок: За даними таблиці бачимо, що середньооблікова чисельність працівників у 2011р. зросла на 20% проти 2009р. Коефіцієнт використання трудових ресурсів також збільшився на 13,6%.

Табл.1.6

Результати фінансової діяльності господарства

Показники	Роки			Звітний 2011р. у % до 2009 базисного року
	2009	2010	2011
1.Грошові надходження, тис.грн всього	2180	3669	3460	158,7
в т.ч. продукція рослинництва – всього	1200	2409	3460	288,3
2.Повна собівартість проданої продукції, тис.грн – всього	1417	2409		457 173,4
продукція рослинництва	1417	2409	2457	173,4
3.Прибуток всього, тис.грн	763	1260	1003	131,5
в т.ч. продукція рослинництва	763	1260	1003	131,5
4.Валовий дохід, тис.грн	1270	1767	1510	118,9
5.Чистий дохід	1026	15	3 1266	123,4
6.Рівень рентабельності, %	53,	52,3	40,8	75,8
в т.ч. галузі рослинництва	53,8	52,3	40,8	75,8

Висновок: Аналізуючи дані таблиці бачимо, що у 2011р. грошові надходження зросли на 58,7% проти 2009р., собівартість – на 73,4%, а прибуток зріс на 31,5%. Рівень рентабельності у 2011р. зменшився на 24,2% порівняно з 2009р. Це пов’язано з тим, що собівартість проданої продукції зросла більш значними темпами ніж грошові надходження.

Існують такі структури управління: організаційна структура підприємстві і структура управління підприємства.

Основні єлементи структури управління: ланки управління і ступені управління. В данному підприємстві є ланка управління, це агрослужба, інженерна служба та ін.

Підприємство має двоступінчасту структуру управління так як це підприємство середніх розмірів і така структура є економічною, вона забезпечує чіткий, прямий і зворотний зв`язок керівника підприємства з керівниками первинних підрозділів, чіткий розподіл повноважень між ними, а також між спеціалістами. Значення і основні робочі прийоми.

2. Машинно-технологічні станції створюються з метою.

2.1.Мета МТП

Машинно-технологічні станції створюються з метою надання послуг всім категоріям сільськогосподарських товаровиробників у своєчасному і якісному проведенні механізованих робіт на базі прогресивних технологій вирощування та збирання сільськогосподарських культур; ефективного використання і обслуговування машинно-тракторного парку; придбання, відновлення і прокату техніки для підвищення виробництва сільськогосподарської продукції та одержання прибутку від цієї діяльності. Відповідно меті створення машинно-технологічних станцій пропонується її організаційно-виробнича структура, яка включає виробничі служби та підрозділи, що забезпечують функціональну діяльність МТС (рис. 2).

Визначення та набирання обсягів робіт по обслуговуванню господарств машинно-технологічною станцією відбувається на маркетингових засадах. Структура машинно-тракторного парку МТС повинна формуватись виходячи з видів і обсягів замовлених робіт.

Проблема недостатньої технічної оснащеності є однією з головних перешкод розвитку та виробничої ефективності нових форм приватного господарювання, зокрема фермерства.

Якщо порівняти потребу в парку техніки колективного сільськогосподарського підприємтсва (КСП) і змодельованих на його базі окремих фермерських господарств, то, наприклад, в умовах лісостепової зони для ведення фермерського виробництва збільшується: кількість колісних тракторів класу на 49 од. (в 4.1 рази), грунтообробних машин - на 195 од. (в 12.4 рази), розкидачів добрив - на 88 од. (в 15.7 рази ), сівалок - на 74 од. (в 4.5 рази), машин по догляду за посівами - на 151 од. (в 6 разів), навантажувачів - на 77 од. (в 8 разів) та ін.

В механізації фермерських господарств слід виділити три особливості. Перша особливість у використанні сільськогосподарської техніки полягає в тому, що фермер, переважно, виконує всі механізовані роботи одним і тим же трактором. А це значить, що йому потрібно здійснювати переналадку агрегатів по 30-35 технологічних операціях в розрізі сільськогосподарської культури. На протязі одного дня фермер змушений робити 2-3 переналадки агрегатів при виконанні взаємоув'язаних технологічних операцій.

Дотримуватись необхідних технологічних вимог виконання механізованих робіт згідно обгрунтованих календарних планів .

2.1 Розрахунок програмиремонту машин в господарстві

Вихіднимиданими для розрахунку є дані останнього року, очікувана наявність машин,річна напрацювання машин, періодичність ремонтів і ТО машин. Річна кількістьремонтів і ТО може бути розраховане по планованої річної навантаженні на машини,за встановленими для них міжремонтних термінів роботи та періодичності ТО.

Планованекількість капітальних ремонтів Nкр за тракторами розраховуємо за формулою:

Nкр = n * Вч/Wкр

Де n - число машинданої марки

Вч -річна напрацювання за планований період (кг ізросходованого палива)

Wкр - планова періодичність капітальних ремонтів (кг іросходоногопалива).

Планованекількість поточних ремонтів

Nтр = n * B/Wтр-Nкр

Де Wтр - плановаперіодичність поточних ремонтів (кг іросходоного палива).

Кількістькожного виду ТО визначаємо за формулами:

Nто3 = Вг * nм/Wто3- (Nк + Nт)

Nто2 = Вг * nм/Wто2- (Nк + Nт + Nто3)

Nто1 = Вг * nм/Wто1- (Nк + Nт + Nто3 + Nто2)

Де Wто1-2-3-відповідно періодичність ТО-1, 2,3 (кг іросходоного палива).

Кількістьсезонних обслуговувань Nсто визначаємо по залежності

Nсто = 2 * n

Кількістьремонті ТО за комбайнами визначаємо аналогічно, враховуючи, що за комбайнамине проводяться ТО3.

2.2 Розподіл ремонтівмашин по місцях використання .

Розподіл робіт з ремонту і ТО МТП обгрунтовується співвідношенням і перспективою розвиткуремонтної бази господарства, наявністю технічного обладнання, кваліфікованихкадрів.

Широкарозгалужена мережа ремонтно - обслуговуючих підприємств зумовлює розвиток спеціалізацій і кооперацій . Тому велике значення має правильнерозподіл усього обсягу робіт як між господарствами і ремонто обслужівающі мпідприємствами районного та обласного рівня, так і між підрозділами всередині господарства, при цьому керуються такими положеннями:

-капітальні ремонти машин, устаткування, їх агрегатів, а так само робіт поцентралізованого відновленню деталей виконуються на спеціалізованих ремонтних підприємствах.

-технічний ремонт і ТО, а так само усунення відмов машин в ЦРМ і на пунктахТО господарств або в майстернях загального призначення і пунктах ТО РТП агропромислових об'єднань.

-дозволяється проводити капітальний ремонт деяких видів машин і агрегатів вмайстерень господарств, якщо вони розташовують необхідним обладнанням такваліфікованими, кадрами робітників.

-капітальний ремонт металорізальних верстатів, технічного обладнання та силового електро обладнання рекомендується виконувати на спеціалізованих ремонтних підприємствах;

З ЦРМ господарств рекомендується виконувати ТР тракторів, комбайнів і інших складних машин, коли потрібне використання спеціального обладнання та інструменту.

Ремонтс/х. машин ведеться в основному на відділеннях (у бригадах) в тісному зв'язку ЦРМ.

ТО-3тракторів виконуються в ЦРМ, а ТО -1 і ТО-2 тракторів, комбайнів та номерні ТОс/х. машин і устаткування МЖФ - у майстернях і пунктах ТО відділень, бригад,ферм.

Усуненнявідмов в польових умовах слід виконувати силами ЦРМ із залученнямпересувних засобів ремонту і ТО.

3.Підвищення ефективності використання наявних тракторів

3.1.Підвищення ефективності використання наявних тракторів.

Підвищення ефективності використання наявних тракторів дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсяг механізованих робіт, скоротити терміни їхнього виконання, підвищити рівень механізації трудомістких процесів, знизити собівартість продукції. Тому аналіз використання тракторного парку в кожнім господарстві має велике значення.

Досить повну й об'єктивну оцінку використання тракторного парку можна дати тільки за допомогою системи аналітичних і синтетичних показників, розробка якої є важливим методологічним питанням. До цієї системи в першу чергу варто віднести приватні техніко-економічні показники, що характеризують ступінь екстенсивного й інтенсивного завантаження тракторного парку.

Показники екстенсивного завантаження характеризують ступінь використання робочого часу машин. Вони можуть бути як абсолютними:

відпрацьовано днів, змін і годин одним трактором за аналізований період часу;

середня тривалість зміни).

Так і відносними:

коефіцієнт використання тракторів у роботі (відношення кількості відпрацьованих днів тракторами до кількості машино-днів перебування в господарстві);

коефіцієнт змінності (відношення кількості відпрацьованих змін до кількості відпрацьованих днів тракторним парком);

коефіцієнт корисного використання робочого часу за день, зміну (відношення корисного часу роботи вчасно перебування в убранні).

Показники інтенсивного завантаження тракторного парку — середньорічний, середньоденний, середньо змінний і средньогодинний виробіток трактора. Вони підраховуються розподілом обсягу виконаних робіт в ум. ет. га на середньорічну кількість тракторів, кількість відпрацьованих за рік днів, змін і годин відповідно.

Узагальнюючим показником, що характеризує роботу тракторного парку, є інтегральний коефіцієнт корисної роботи.

Одним з найважливіших показників ефективності роботи тракторного парку є собівартість умовного еталонного гектара. Він відображає всі сторони роботи тракторів. У ньому співвідносяться експлуатаційні витрати і безпосередній ефект (обсяг виконаних робіт).

Крім перерахованих техніко-економічних показників для оцінки ефективності використання тракторного парку застосовуються і загальні результативні показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, такі як врожайність культур, продуктивність праці, собівартість продукції, прибуток і рентабельність. Однак варто мати на увазі, що їхня величина залежить не тільки від технічного рівня виробництва, але і від інших ресурсів.

Тому отриманий ефект можна вважати результатом кращого використання техніки тільки за умови чи рівності незмінності всіх інших факторів виробництва (родючості полів, кількості внесених добрив, забезпеченості трудовими ресурсами і т. д.).

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку всіх перерахованих показників, виконання плану по їхньому рівні, провести міжгосподарські порівняння і виявити причини зміни їхньої величини.

Після цього необхідно установити вплив факторів на обсяг тракторних робіт.

Обсяг тракторних робіт безпосередньо залежить від середньорічної кількості тракторів і середньорічного виробітку одного трактора, що визначається кількістю відпрацьованих днів за рік одним трактором і середньорічним виробітком.

Середньорічний виробіток трактора у свою чергу залежать від величини коефіцієнта змінності і змінного виробітку. Рівень останнього являє собою добуток тривалості зміни і середньогодинного виробітку.

Для розрахунку впливу даних факторів на обсяг робіт тракторного парку можуть бути використані способи детермінованого факторного аналізу.

Подальший аналіз повинний бути спрямований на вивчення причин надпланових цілодобових і внутрізмінних простоїв, зміни коефіцієнта змінності і середньогодинний виробіток тракторів.

Причини простоїв (поломка тракторів і сільгоспмашин, несвоєчасна доставка технологічних матеріалів, відсутність роботи й ін.) установлюються на основі оперативного аналізу використання робочого часу по марках тракторів і в цілому по тракторному парку. При цьому повинний бути добре організований облік причин простоїв тракторів.

До заходів щодо скорочення простоїв тракторів можна віднести поліпшення організації технічного обслуговування тракторних агрегатів, організації праці, попереднє комплектування робочих машин, збільшення чисельності трактористів, удосконалювання системи обліку роботи тракторного парку.

На жаль, не завжди і не скрізь усі простої тракторів враховуються і відбиваються в оперативній звітності. Разом з тим, як показує практика роботи багатьох господарств, їхня величина є дуже істотної. Тому об'єктивний аналіз простоїв і їхніх причин, пошук резервів їхнього скорочення буде сприяти значному підвищенню рівня використання тракторного парку на підприємствах АПК.

Величина коефіцієнта змінності в основному залежить від ступеня забезпеченості, механізаторами й організації роботи, а виробіток тракторів від їхньої потужності, терміну служби, наявності достатньої кількості робочих машин, кваліфікації трактористів, організації праці, розміру полів, механічного складу ґрунтів, рельєфу місцевості і т. д.

Особливо важливу роль у підвищенні середньогодинного виробітку тракторів грає раціональне агрегатування техніки. Наприклад, трактори ДО-700 більш вигідно використовувати на оранці з десятикорпусним плугом. У порівнянні з восьмикорпусним плугом їхнє вироблення збільшується на 18 — 20%, витрата палива знижується на 15 — 18% на 1 га.

Для вивчення ступеня впливу факторів на рівень середньогодинного виробітку тракторів можна використовувати множинний кореляційний аналіз, результати якого можуть служити як нормативи для оцінки роботи тракторного парку і підрахунку резервів підвищення його вироблення.

Наступний етап аналізу – підрахунок резервів збільшення обсягу тракторних робіт за рахунок наступних джерел:

скорочення цілодобових простоїв тракторів;

підвищення коефіцієнта змінності;

скорочення внутрізмінних простоїв тракторів;

збільшення середньогодинного виробітку тракторів.

Резерви підвищення ефективності використання машинно-тракторного парку

Система заходів щодо раціонального використання машинно-тракторного парку спрямована на виконання змінних, денних, сезонних і річних норм виробітку, підвищення продуктивності і полегшення праці, зниження експлуатаційних і приведених витрат і підвищення культури землеробства. Вона включає планування обсягу механізованих робіт з періодів року, розподіл їх по марках машин, комплектування агрегатів і безпосередню організацію використання техніки.

Планування обсягу механізованих робіт з періодів року здійснюється в робочих планах підприємства і його підрозділів на основі технологічних карт. Для окремих агрегатів, чи процесів їхніх груп складають плани-маршрути, мережні і вартові графіки, що сприяють скороченню втрат робочого часу і підвищенню їхньої продуктивності.

Розподіл механізованих робіт з марок тракторів, комбайнів і інших складних машин проводять з урахуванням їх специфіки й економічності, забезпечуючи рівномірне завантаження всіх механізмів у найбільш напружені періоди.

Звичайно підприємства при цьому застосовують зрівняльний спосіб, недолік якого полягає в тому, що він не завжди дозволяє врахувати економічність техніки. Тому важливо доповнювати його застосуванням оптимального способу, що, крім специфічності, потужності і продуктивності механізмів, відбиває розмір експлуатаційних і приведених витрат по кожній марці машин, кожному робочому процесу і сприяє зниженню собівартості одиниці роботи.

Велика роль в оптимальному розподілі машинно-тракторного парку належить економіко-математичним методам.

При комплектуванні агрегатів беруть до уваги тяговий опір причіпних і начіпних машин, стискальне зусилля трактора на гаку, стан полю, рельєф. Це сприяє виконанню робіт при більш високій якості і менших експлуатаційних і приведених витратах на їхню одиницю.

При цьому трактори і машини повинні відповідати один одному по основних параметрам і показникам: наприклад, ширина захоплення посівних машин і культиваторів для міжрядної обробки, ширина захоплення жниварок і пропускна здатність комбайнів, ширина міжрядь, колії і розмірів коліс трактора і т. д.

Враховують також розміри полів і ділянок, їхню конфігурацію, довжину гонів, рельєф і інші умови. Якщо для виконання процесу через виробничу необхідність залучаються агрегати різного складу, то спочатку визначають обсяг роботи, виконуваної найбільш економічним агрегатом, і тільки залишилася частину — іншими.

Використання машин і знарядь повинне здійснюватися на основі організаційно-технічних правил їхньої роботи і технологічних карт. Велике значення мають правильне розміщення агрегатів на полі, підготовка робочих місць, розбивка загінок, спосіб руху техніки, годинні і сіткові графіки, плани-маршрути.

Поліпшення використання машин досягається шляхом скорочення часу на неминучі в період польових робіт переміщення техніки і робочої сили, посилення матеріальної зацікавленості і відповідальності механізаторів і інших працівників, уведення диспетчерської служби, двозмінної роботи, застосування економічних швидкісних і широкозахватних агрегатів, групового методу і т. д.

Значним резервом зменшення потреби в техніці, а отже, зниження витрат на її експлуатацію, є структурна перебудова сільськогосподарського виробництва, а саме зменшення частки посіву культур, вирощування яких ґрунтується на підвищеній потребі в техніці.

Резервом. є також застосування нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, які, використовуючи досягнення НТП, передбачають виконання частини робіт у стаціонарних умовах. Наприклад, готуючи насіння до сівби. його обробляють поживними речовинами і засобами захисту рослин, що збільшує енергію проростання і виключає необхідність проведення цих робіт у польових умовах. Ці технології передбачають виконання багатьох технологічних операцій у комплексі, що також зменшує потребу в техніці, і, крім того, запобігає руйнуванню структури гранту, менше шкодить навколишньому природному середовищу.

Підвищенню ефективності використання комбайнів, крім факторів, викладених вище, сприяє збільшення в їх парку частки придбаних машин іноземного виробництва, які надійшли в експлуатацію, економічніші, не допускають втрат продукції.

Хоча ціни їх придбання значно вищі, але, враховуючи переваги цих комбайнів, купувати їх вигідно. Зрозуміло, що це не є розв'язанням питання для всіх сільськогосподарських Підприємств України, але показує напрями реорганізації і створення нових потужностей для вирішення цієї проблеми.

Резервами поліпшення використання тракторів є доведення до "нормативного" рівня показників як інтенсивного, так і екстенсивного використання. Якщо виробіток за зміну (показник інтенсивного використання) і перевищив нормативний то це сталося в основному за рахунок збільшення тривалості зміни, яка в середньому становила 8 год при нормативній 7 год. Тому заходи повинні спрямовуватися саме на повніше використання запасу робочого часу як річного, так і добового, і не за рахунок погіршення якості виконуваних робіт та збільшення витрат на їх виконання.

Щоб підрахувати резерв збільшення обсягу тракторних робіт за рахунок росту середньо годинного виробітку тракторів, необхідно її можливий приріст, виявлений на основі факторного аналізу, помножити на можливу кількість годин роботи всього тракторного парку в плановому періоді.

Поліпшення показників використання машин у кожнім підприємстві — одна з головних умов росту продуктивності праці і зниження собівартості. Збільшення виробітку тракторів і комбайнів, як найбільш важливих механічних засобів виробництва, рівносильне росту їхньої кількості без додаткових витрат. У кожнім підприємстві важливо проводити глибокий аналіз роботи тракторів і машин, розкривати можливості збільшення їхньої продуктивності.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Аналізуючи дані діаграми бачимо, що у 2010р. грошові надходження зросли на 58,7% проти 2008р., собівартість – на 73,4%, а прибуток зріс на 31,5%. Рівень рентабельності у 2010р. зменшився на 24,2% порівняно з 2008р. Це пов’язано з тим, що собівартість проданої продукції зросла більш значними темпами ніж грошові надходження.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

1. О.М. Кузьмін «Менеджмент організацій». – 2001.

2. М.О. Стадник «Основи економічної теорії». – 2004

3. О.Д. Борисенко «Основи менеджменту». – 2000.

4. Й. С. Завадський «Основи менеджменту в АПК» - 1995

5. А.О. Кондратюк «Основи менеджменту» - 1999