- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
Однією з особливих ознак сучасного світового соціального прогресу є ріст інформації в суспільних відносинах. Україна утягнена в цей процес, її подальший поступальний рух до соціальної правової держави залежить від матеріально-енергетичної й інформаційної оснащеності. Інформація в суспільстві стає головним соціальним капіталом. Тому в системі законів і підзаконних актів, створених після проголошення незалежності держави, значне місце відведено розвиткові інформатики1.
Правова інформатика — комплексна галузь знань, що вивчає закономірності інформаційних процесів, проблеми створення, впровадження й ефективного функціонування комп'ютеризованих систем обробки правової інформації і, зокрема, системної інформації законодавчої і підзаконної, а також правозастосовчої і правоутво-рювальної діяльності.
Інформатика вивчає суміжні галузі автоматизованих інформаційно-переробних технологій у конкретних областях суспільної практики (державне управління, правотворчість, охорона суспільного порядку, правова освіта й ін.), проблеми нормативно-правового регулювання і використання сучасних технологій в усіх видах систем і підсистем суспільства. Якщо кібернетика вивчає загальні закони руху інформації в цілеспрямованих системах будь-якої природи, то інформатика, зокрема правова інформатика, займається осягненням технології збору, передачі, нагромадження, переробки і користування правової інформації лише в реальних системах соціального призначення. Інформатика має на меті, спираючись на теоретичний фундамент кібернетики й інших наук та використовуючи сучасні за-
1 Див.: Закони України «Про інформацію», «Про мови», «Про державну таємницю», «Про науково-технічну інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про бібліотеку і бібліотечну справу», «Про інформаційні агентства, про зв'язки», «Про національний архівний фонд і архівні установи», «Про національну програму інформатизації», «Про авторське право і суміжні права», «Про обов'язковий зразок документів», «Про телекомунікацію» та ін.
334
соби і методи переробки знань, звільнити людину від трудомістких і складних операцій переробки інформації в усіх видах суспільної практики, у тому числі юридичної.
Громадянське суспільство, тобто суспільство з досить розвинутими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами, незалежне від держави, але взаємодіюче з ним, не може не бути інформаційним. Для його функціонування важлива: 1) інформація «ззовні», тобто з боку зарубіжних держав, знання їхніх соціальних досягнень, подій і явищ; 2) інформація «зсередини» — знання власних подій і явищ, цінностей, що потребують збереження. Розширення гласності, інформованості сприяє прилученню людей до активної участі в справах суспільства, держави, збереженню позитивного національного досвіду і критичному виборчому запозиченню досягнень сусідніх держав. Недооцінка, перекручування або неповнота інформаційних відносин між суспільством і публічно-правовими інститутами здатні спричинити відчуження громадян від влади.
Однією з умов ефективної роботи юриста є правова інформатизація суспільства Інформатизація — це сукупність взаємозалежних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі виробництва, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів і інформаційних технологій, що побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної і комунікаційної техніки2. У цьому зв'язку цінним є прийняття законів «Про Концепцію Національної програми інформатизації» і «Про Національну програму інформатизації», а також створення Дорадчоїради з питань інформатизації щи Верховній Раді. Мета цієї' ради — сприяти виробленню політики в сфері інформатизації, підготовці і утвердженні завдань Національної програми інформатизації з урахуванням новітніх досягнень і технологічних рішень.
Державне управління в області суспільних інформаційних відносин покликано втілити в життя державну політику, методи і способи створення інформаційних ресурсів, їхнього обороту, збереження, збору, нагромадження, систематизації, використання, захисту, тобто
2 Таке визначення інформатизації дане в ст. 1 Закону України «Про національну програму інформатизації».
Інформаційна культура юриста 335
формувати інформаційне суспільство. Україна повинна стати інформаційно-правовим суспільством.
Інформаційно*' суспільство — це постіндустріальне суспільство з розвинутим інформаційним виробництвом і високим рівнем інформаційної культури, у якому ефективність діяльності людей забезпечується розмаїтістю послуг, заснованих на інтелектуальних інформаційних технологіях і технологіях зв'язку3.
Термін «інформаційне суспільство» уперше використовував японський вчений Е. Масура в 1945 р. і був закріплений у соціології на початку 80-х рр. XX ст. Інформаційне суспільство характеризується високим рівнем використання інформації, що кардинальним чином впливає на економічний розвиток і соціокультурні зміни в суспільстві. У технічній сфері це виражається в широкому впровадженні інформаційних технологій у виробництво, економічне, ділове життя, у систему освіти і побут. В економічній сфері інформація перетворилася на товар. У соціальній сфері вона стає головним фактором зміни якості життя. У політичному житті вільний доступ до різноманітної інформації покликаний забезпечити широкий обмін думками, поглиблення демократії. У культурній сфері обмін інформацією допомагає формуванню відповідних норм і цінностей, що відповідають потребам нового суспільства. У правовій сфері це означає правове забезпечення інформаційних відносин як усередині країни, так і за кордоном.
В інформаційній політиці України юристові відведена відповідальна роль, оскільки інформаційне законодавство регулює суспільні правовідносини про інформацію як форму вираження інших правовідносин: права інтелектуальної власності, інформатизації, захисту інформації, інформаційної безпеки і т. п.
Особливу значимість у юридичній практичній діяльності має правова інформація, що являє собою відображення розмаїтості правових явищ і процесів, доступних для сприйняття. Закон України «Про інформацію» визначає правову інформацію як сукупність документованих або привселюдно проголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними, а також їх профілактику (ст. 22). Власне цінність правової інформації визначаєть-3 17.05.2006 р. започатковано святкування Всесвітнього дня інформаційного суспільства.
336
ся сукупністю таких факторів: приступністю, обсягом, своєчасністю і вірогідністю.
Правову інформацію можна розділити на такі типи: офіційну (тексти законів, акти тлумачення правових норм), спеціалізовану (наукові коментарі, довідники, монографії, лекції і консультації юристів), масову (всяку інформацію ЗМІ). Інформація про право надходить також по каналах найближчого оточення (друзі, сусіди, колеги по роботі). Існує й інша класифікація видів інформації: поточна (нормативні й інтерпретаційні акти, акти правозастосування і реалізації прав і обов'язків); ретроспективна (в історичному аспекті: нормативні акти і їхнє застосування й ін.); факторична (емпіричні правові відомості); оглядова (наприклад художньо-публіцистична інформація); концептуальна (наукові знання про праводержавні явища). Для юриста пріоритетним є використання офіційної правової інформації, у тому числі тієї, котра міститься в комп'ютерній базі даних. Наприклад, юристи, що працюють у юридичних службах парламенту України, як і депутати, користуються «Електронним інформаційним бюлетенем» Управління комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради.
§ 2. Поняття, зміст і структура інформаційної культури юриста Інформаційна культура юриста — це обумовлена рівнем розвитку інформаційного суспільства система знань, умінь і навичок юриста в області інформаційних і інформаційно-правових відносин, використовуваних для забезпечення його практичної діяльності і надання різноманітних правових послуг у суспільстві. Зміст інформаційної культури юриста:
Інформаційні відносини
Інформаційна поведінка
Інформаційна свідомість
інформаційний режим, інформаційна війна,
інформаційні процеси,
обмін інформацією
йін.
інформаційна послуга, інформаційна діяльність, інформаційний запит, інформа-ційні наслідки й ін.
інформаційні знання,
уміння і навички,
інформаційна
компетентність
Практичний аспект
Теоретичний аспект
Інформаційна культура юриста має дві сторони: інформаційно-технологічну (знання національних і глобальних комп'ютерних
Інформаційна культура юриста 337
мереж, у тому числі Інтернету, їхнє використання) і інформаційно-правову (своєчасна інформованість про новітні закони й інші правові акти, уміння донести їх до клієнта).
Структура інформаційної культури юриста:
оволодіння знаннями в області інформатики й інформаційного законодавства, широка інформованість про життя інформаційного суспільства, його закономірності, права і обов'язки громадян як учасників інформаційних відносин;
переконаність у необхідності служити суспільству шляхом використання послуг, заснованих на нових досягненнях в галузі розвитку засобів інформатизації та інформаційних технологій;
участь в інформаційних відносинах, ефективне використання інформаційних ресурсів і засобів інформаційних комунікацій, а також принципів і норм інформаційного законодавства: збереження персональних даних (особистої інформації), забезпечення інформаційної безпеки суспільства, захист професійної таємниці, державних інформаційних стандартів та ін.
Особливість інформаційної культури юриста полягає в тому, що він повинен уміти не тільки користуватися інформаційними послугами, але й сам їх надавати як фахівець в області права: інформувати клієнтів про нові норми права, що стосуються юридичних справ, які знаходяться у нього на розгляді.
Інформаційна культура юриста припускає насамперед його інформаційно-правову компетентність, уміння вільно оперувати такими поняттями: «інформаційна діяльність», «інформаційний запит», «інформаційна продукція», «інформаційна послуга», «інформаційні потоки», «інформаційні бар'єри», «інформаційний потенціал», «інформаційний режим», «інформаційні системи», «інформаційні процеси», «інформаційний фонд» та ін.
Професіоналізм юриста в сфері інформатики передбачає, що він володіє знаннями, уміннями і навичками у використанні права на доступ до будь-якої інформації — відкритої і з обмеженим доступом (крім таємної, розголошення якої забороняється, оскільки це може принести шкоду суспільству, державі, особі). Це означає, що з метою виконання професійних обов'язків юрист має право направити в будь-яку організацію мотивований інформаційний запит — письмове звертання з приводу ознайомлення з офіційними документами державних органів з будь-яких питань, крім відомостей
з обмеженим доступом, і одержати повну і достовірну відповідь. Більше всього збором такого роду інформації займається юрисконсульт. Він, наприклад, аналізує результати розгляду претензій, позовів і судових справ, практику укладання і виконання договорів (контрактів). Свої узагальнення він вносить керівникам для удосконалення правового забезпечення діяльності установи або підприємства. Він також одержує у встановленому порядку від посадових осіб міністерств, підприємств, їхніх структурних підрозділів документи, довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
Юрист вправі брати участь у всіх видах інформаційної діяльності: одержанні, використанні, поширенні і збереженні інформації. Вміла інформаційна діяльність юриста, що виражається в здатності вибирати достовірну і точну інформацію, вчасно її одержати в необхідній кількості, ефективно використовувати потрібну інформацію, здійснити режим її збереження, уникнути дезінформації — показник його інформаційної культури.
У випадку використання комп'ютерної мережі для одержання інформації культура юриста виражається в навичках вільного вибору джерела, провайдера, формату, стандарту, програми і технології інформації.
Юрист зобов'язаний стояти на стражі інформаційної безпеки громадян, реалізації прав громадян і їхніх об'єднань щодо режиму доступу до інформації. Показником інформаційної культури юриста є уміння орієнтуватися на ринку інформаційних ресурсів, послуг, інформаційних систем, технологій. Велике значення має поінформованість про Національну програму інформатизації і локальні програми інформатизації (установ, підприємств, організацій, усіх форм власності, міністерств і відомств, регіонів та ін.), прагнення професійними способами здійснювати її у своїй організації, установі, підприємстві. Створювані загальнодержавні і регіональні системи і мережі інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів влади припускають високу інформаційну культуру юриста, його здатність оперативно використовувати новітні технології, засоби комунікації, зв'язку.
До послуг юриста — працівника правоохоронних органів, належать автоматизовані інформаційні системи органів внутрішніх справ, криміналістичний і оперативно-розшуковий облік, здійсню-
Інформаційна культура юриста 339
ваний інформаційними центрами Управління МВС обласного рівня, а також Інформаційним Бюро МВС України. Є такі види обліку: алфавітний облік затриманих і засуджених злочинців, дактилоскопічний облік злочинців, картотека слідів рук з місць здійснення нерозкритих злочинів, облік непізнаних трупів і осіб, що зникли при невідомих обставинах, облік украденого, вилученого, добровільно зданого або знайденої вогнепальної зброї. Крім того, існує облік украдених предметів старовини і мистецтва, облік украдених, загублених паспортів, а також паспортів злочинців, що ховаються, облік украдених вантажів і вантажів, що прибули з нестачею, облік нерозкритих убивств, розбійних нападів, крадіжок, облік автотранспортних засобів, їхніх власників і водіїв.
Наприклад, істотним досягненням, що сприятливо впливає на розкривання юристами-практиками правопорушень в економічній сфері і корупції, є створення Єдиної комп'ютерної мережі господарських судів України й унікальне програмне забезпечення по автоматизації судового діловодства. Впровадження і вміле користування комп'ютерною технологією відкриває можливість забезпечувати плідну взаємодію господарських судів і органів державної влади в боротьбі з правопорушеннями в економічній сфері, бути обізнаним про діяльність і проблеми сусіднього відомства, обмінюватися інформацією через електронну пошту. Так, технологія системи обміну інформацією про накази суддів з банківськими установами через електронну пошту Національного банку України унеможлишіює списання грошей за підробленим наказом і забезпечує можливість контролю з боку суддів господарського суду за виконанням наказів. Необхідна подальша комп'ютеризація всієї судової системи і, у першу чергу судів першої інстанції — місцевих судів загальної юрисдикції.
Важливим напрямком діяльності юриста є боротьба з комп'ютерними злочинами, що спричинило створення комп 'ютерної поліції (міліції), яка діє в напрямку виявлення, запобігання, відшукання і залучення до відповідальності комп'ютерних правопорушників. У її системі потрібне успішне функціонування спеціального підрозділу по боротьбі з використанням глобальної мережі Інтернет з метою здійснення злочинів на території України або щодо її громадян4. Чим інтенсивніше йде процес комп'ютеризації, тим більше реальним стає
4 У зв'язку з цим принципового значення набуває якісна підготовка фахівців юридичного профілю в сфері інформації й інформатизації.
340
ріст комп'ютерної злочинності. Сучасне суспільство, стаючи більш залежним від комп'ютеризації, відчуває економічні наслідки комп'ютерних злочинів.
Слід зазначити, що Віденська декларація про злочинність і правосуддя, яка була прийнята на X Конгресі ООН 10—17 квітня 2000 р., у п. 18 акцентує увагу на необхідності розробки орієнтованих на конкретні дії програмних рекомендацій щодо попередження злочинів, пов'язаних з використанням комп'ютерів, і боротьби з ними. Зазначений Конгрес ООН запропонував Комісії з попередження злочинності і кримінального правосуддя діяти в цьому напрямку, приймаючи до уваги роботу, що ведеться в інших форумах. Він також зобов'язався сам працювати в напрямку «зміцнення можливостей по попередженню, розслідуванню і переслідуванню злочинів, пов'язаних з використанням високих технологій і комп'ютерів».
Успіх професійної діяльності сучасного юриста в значній мірі визначається рівнем його інформаційної культури.
Розділ XVI ПРОФЕСЮГРАМИ ЮРИДИЧНИХ ПРОФЕСІЙ