Класифікація термічних опіків:

І ступінь – епідермальний опік (почервоніння і набряк шкіри,відшарування епідермісу від сосочкового шару, утворення пухирів, наповнених серозною рідиною, набряк, біль);

ІІ ступінь – дермальний поверхневий опік (частковий некроз шкіри зі збереженням її придатків, епідерміс зруйнований, опікова поверхня являє собою рану з рожевим дном або коричневим чи сірим тонким струпом, больова чутливість збережена);

ІІІ ступінь – дермальний глибокий опік (повний некроз шкіри, епідерміс на обпечених ділянках відсутній, опікова поверхня суха, щільна, сірого або коричневого кольору, больова чутливість відсутня);

ІV ступінь – субфасціальний опік (некроз не тільки шкіри, але й глибоко лежачих тканин – підшкірної клітковини, фасцій, апоневрозу, м’язів, сухожилків, судин,нервів, кісток. Опікова рана являє собою темний щільний товстий струп, відсутні всі види чутливості).

Клінічна оцінка ступеня опіків:

• поверхневі І–ІІ ст.: можливе спонтанне загоєння за рахунок збереження росткових зон і епітелію придатків шкіри;

• глибокі – ІІІ – ІV.: спонтанне загоєння неможливе внаслідок повної загибелі епітелію дерми і придатків шкіри. У цих випадках необхідне оперативне пластичне закриття опікових ран – пересадка шкіри.

Визначення площі опіку і клінічна оцінка опіків по площі:

Площа опіку розраховується у відсотках стосовно всієї поверхні шкіри за допомогою таких способів:

1. «Правило долоні» - площа долоні потерпілого дорівнює 1% поверхні його тіла.

2. «Правило дев’яток» - площа певних сегментів тіла дорівнює 9%:

• голова і шия – 9%;

• верхні кінцівки – по 9 %;

• стегна – по 9%;

• гомілки і стопи по 9%;

• груди – 9%;

• живіт – 9%;

• спина – 9%;

• поперек і сідниці – 9%;

• промежина – 1%.

3. Метод Постникова – на обпечену поверхню накладається стерильна прозора плівка, обводиться контур обпеченої ділянки, плівка переноситься на міліметровий папір і розраховується кількість відсотків опіку з розрахунку 1% = 170 кв. см.

4. Метод Вілявіна – на міліметровий папір ставлять штамп у вигляді силуету тіла, наносять контури опіку і розраховують його площу спочатку в кв. см, а потім переводять у відсотки.

5. Метод Долиніна – на схему – силует тіла, поділений на 100 сегментів, кожний з яких дорівнює 1% поверхні тіла, наносять контури опіку і відразу визначають площу у відсотках.

При цьому використовують різне забарвлення в залежності від ступеня опіку:

І ст. - жовтий колір;

ІІ ст. - червоний колір;

ІІІ ст. – синій колір;

ІVст. – чорний колір.

Фази перебігу ранового процесу опікової рани:

• фаза ексудації – триває від 1 до 5 діб з моменту опіку, характеризується набряком, лейкоцитарною інфільтрацією в зоні опіку;

• фаза альтерації та демаркації - триває від 5 до 10 діб, характеризується відмежуванням мертвих тканин від живих і зменшенням набряку;

• фаза очищення рани від гнійно-некротичних тканин – триває від 10 до 15-17 діб, характеризується нагноєнням і відторгненням змертвілих тканин, формуванням на межі зі здоровим тканинами грануляцій, тобто молодої сполучної тканини;

• фаза регенерації або репарації – настає після 17-18 доби, характеризується рубцюванням та епітелізацією опікової рани і може бути досить тривалою. Прискорити її можна оперативним втручанням – шкірною пластикою.

Місцеве лікування опікових ран

Проводиться паралельно із загальною терапією і складається з таких етапів:

1. Первинний туалет опікової рани проводиться після виведення хворого із шоку або паралельно із протишоковою терапією під знеболюванням і включає:

- обережне очищення рани від бруду, залишків одягу, обривків епідермісу;

- обробка обпеченої поверхні розчинами антисептиків;

- підсікання в основі великих пухирів, видалення ексудату і трансудату і збереження епідермісу пухиря як біологічної пов’язки.