2. Запобігання шкідливим впливам на організм медичного працівника під час здійснення ним професійної діяльності

Основні напрями профілактики

Несприятливого впливу професійних шкідливостей

На здоров'я медперсоналу різного профілю.

Основним напрямом профілактики є оптимізація режиму праці і відпочинку медичних працівників, як стаціонарів, так і амбулаторних та поліклінічних відділень лікувально-профілактичних установ, особливо це стосується медперсоналу хірургічного профілю у зв'язку з тим, що праця саме цієї категорії в період проведення оперативних втручань, складних діагностичних процедур, прийому пологів характеризується вищим ступенем емоційної напруги.

Наступний напрям – створення оптимальних мікрокліматичних умов (у відповідності до діючих норм), профілактика забруднень повітря на робочих місцях (ефективна робота систем вентиляції з кондиціонуванням і знезараженням повітря, концентрація хімічних речовин у повітрі приміщень не повинна перевищувати гранично допустимі концентрації (ГДК) у відповідності до гігієнічних нормативів).

Праця багатьох медичних працівників пов'язана з напругою зору, тому дотримання вимог до освітлення робочих приміщень і робочих місць персоналу є важливим елементом раціональної організації праці. Співвідношення загального і місцевого освітлення грає велику роль в попередженні стомлюваності і попередженні розладів зору, пов'язаних із занадто яскравим світлом.

Особливе місце займають питання радіаційної безпеки, особливо в травматологічних відділеннях, у відділеннях загальної і судинної хірургії. Все використовуване медичне і технологічне устаткування, що генерує іонізуюче і неіонізуюче випромінювання, шум, вібрацію і ультразвук, повинно відповідати діючим технічним умовам і стандартам, мати санітарно-епідеміологічний висновок, який підтверджує його відповідність санітарним нормам. Кардинально вирішує питання захисту медичного персоналу від рентгенівського випромінювання застосування апаратури з дистанційним керуванням, що дозволяє вивести медичний персонал з поля опромінення під час проведення рентгенографії або рентгеноскопії.

Як тільки виникає ризик професійного захворювання у медпрацівника, слід запланувати і здійснити зміну спеціальності, тим більше що в медицині це можливо без фундаментальних перенавчань і перепідготовок. Це ж стосується і праці медиків-жінок в період вагітності, особливо, якщо вони працюють в хірургії, травматології, акушерстві і гінекології.

Важливим напрямом профілактики є професійна орієнтація в медичних навчальних закладах на кінцевих етапах підготовки майбутніх фахівців, а також професійний відбір співробітників з урахуванням психофізіологічних особливостей на такі медичні спеціальності, до яких пред'являються найсуворіші вимоги (для відділення гіпербаричної оксигенації, в бригади реаніматологів). Велике значення тут мають попередній медичний огляд і систематичні (не рідше 1 разу на рік) періодичні медичні огляди із залученням широкого кола фахівців: невропатологів, отоларингологів, офтальмологів, терапевтів, хірургів, гінекологів.

Одночасно треба зазначити, що представлені напрями профілактики дії чинників професійних шкідливостей на здоров'я медичного персоналу не завжди є достатніми для запобігання професійним захворюванням у медиків.

Існуючі інструкції по профілактиці професійних захворювань, як правило, своєчасно доводяться до виконавців тих або інших видів робіт і неодноразово контролюються. Їх повне виконання можливе як при належному забезпеченні умов праці (необхідний набір виробничих приміщень, засобів захисту), так і при особистій відповідальності кожного за своє здоров'я. Останнє повинно виховуватись суспільством з моменту народження людини.