- •Конспект лекцій навчальної дисципліни. Заліковий модуль №1 Змістовий модуль 1. Поняття права та правових явищ.
- •1. Поняття і види соціальних норм.
- •2. Поняття права, його ознаки, функції та джерела.
- •3.Система права: норми, інститути, галузі.
- •4.Правовідносини. Поняття законності та правопорядку. Правопорушення. Юридична відповідальність.
- •Змістовий модуль 2. Поняття, ознаки і форми держави. Правова держава.
- •1. Поняття держави, її ознаки та функції.
- •2.Історичні типи держави.
- •3.Форми держави.
- •4. Правова держава.
- •Змістовий модуль 3. Конституційне право - головна галузь національного права України.
- •1.Загальні засади демократичного конституційного ладу України
- •2. Конституційні права, свободи та обов'язки громадян України, гарантії їх дотримання
- •3. Народовладдя в Україні та форми його здійснення. Види референдумів. Виборче право та виборча система в Україні
- •Заліковий модуль 2 Змістовий модуль 4. Основи адміністративного права України.
- •1. Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання
- •2. Адміністративні правопорушення: поняття та ознаки
- •3. Склад адміністративного правопорушення. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності.
- •4. Адміністративні стягнення: поняття і види. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності
- •Змістовий модуль 5. Основи кримінального права План
- •1. Поняття кримінального права, його принципи, джерела та система
- •2. Поняття злочину, його види та стадії
- •3. Кримінальна відповідальність та її підстави
- •4. Покарання, його цілі і види
- •5. Загальна характеристика злочинів в сфері господарської діяльності; злочинів проти життя, здоров’я, волі, честі і гідності особи; злочинів проти власності; злочинів у сфері службової діяльності.
- •Заліковий модуль 3. Змістовий модуль 6. Цивільне права як галузь права. Цивільні правовідносини.
- •1.Цивільне право України: поняття, предмет правового регулювання та система. Цивільне законодавство
- •2.Цивільно-правові відносини та їх елементи. Суб’єкти цивільно-правових відносин
- •3.Об’єкти цивільно-правових відносин. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов’язків
- •4. Поняття, види та форма правочинів
- •5. Представництво і довіреність. Строки в цивільному праві.
- •1. Поняття сімейного права, його принципи та джерела. Сімейне законодавство України
- •2. Укладення та припинення шлюбу
- •3. Права та обов’язки подружжя
- •4. Права та обов’язки батьків і дітей за законодавством України
- •Заліковий модуль 4. Змістовий модуль 8. Основи трудового права
- •1. Поняття, предмет, принципи та функції трудового права Суб’єкти трудового права
- •2. Колективні договори і угоди. Колективні трудові спори (конфлікти)
- •3. Поняття, зміст та сторони трудового договору. Підстави припинення трудового договору
- •4.Робочий час. Час відпочинку. Оплата праці.
- •5. Поняття трудової дисципліни, методи її забезпечення та дисциплінарна відповідальність. Поняття, види, підстави та порядок застосування матеріальної відповідальності
- •Змістовий модуль 9. Основи природоохоронного законодавства.
- •2. Поняття та склад екологічних правовідносин
- •3. Механізм забезпечення екологічної безпеки в Україні
- •4. Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства
3.Форми держави.
Кожна держава характеризується певною формою, яка визначає процес організації та здійснення державної влади. Форма держави поєднує три елементи: – державне правління;– державний устрій;– державний (політичний) режим.
1. Форма державного правління відображає певний порядок утворення та організації вищих органів влади. За формою правління держави поділяють на монархії та республіки. Монархія – це форма правління, за якої вища влада в державі належить одній особі – монарху. Монархія буває абсолютною та обмеженою.Абсолютна монархія – це історичний тип монархії, якій властива належність монарху необмеженої влади. Вона характеризується відсутністю представницьких органів, правом монарха видавати закони та призначати чиновників (класичним прикладом є Російська імперія часів Петра I чи Французька монархія часів Людовіка XІV). Обмежена монархія – це форма правління, що передбачає чітке визначення повноважень монарха. Цей різновид монархії поділяється на конституційну та дуалістичну. Конституційна монархія характеризується певним співвідношенням повноважень монарха та парламенту (Англія, Данія, Швеція, Японія). Дуалістична монархія характеризується особливим процесом призначення та контролювання уряду. Вона передбачає двопалатний парламент, нижня палата якого обирається населенням, а верхня – призначається монархом; уряд призначається ним самостійно або через прем’єр-міністра, який призначається монархом; глава держави має право вето щодо актів парламенту (країни Африки та Близького Сходу).
Республіканська – це форма правління, відповідно до якої вища влада належить виборному органу – парламенту. Для неї характерні наявність вищих виборних органів влади; базування діяльності держави на принципах демократії та поділу державної влади. Залежно від особливостей повноважень глави держави та їх співвідношення із повноваженнями парламенту республіки поділяють на парламентські, президентські, змішані. Парламентська республіка характеризується верховенством влади парламенту; підзвітністю йому уряду; наявністю посади прем’єр-міністра, якого призначає парламент; обов’язком президента діяти лише за згодою уряду (Фінляндія, Індія, Туреччина, Італія, Австрія). Президентська республіка характеризується наявністю глави держави – президента, який може поєднувати повноваження глави держави та уряду. Президент призначає уряд, що несе перед ним політичну відповідальність; він може застосовувати право вето щодо актів парламенту; президент за певних обставин може розпустити парламент, а останній може ініціювати процес відсторонення президента від влади у разі порушення ним конституції чи скоєння злочину (США, Аргентина, Мексика, Росія). Змішана республіка поєднує риси парламентської та президентської. Уряд затверджується парламентом за пропозицією президента; він є підзвітний президенту та підконтрольний парламенту; президент підписує та обнародує закони, що приймаються парламентом (Україна, Франція). 2. Форма державного устрою відображає спосіб територіального устрою держави, який визначає порядок взаємодії центральної, регіональної та місцевої влад. За формою устрою держави поділяють на прості й складні. Простою або унітарною (від латинського unites – єдність) є держава, що характеризується цілковитою політичною єдністю. Останнє виявляється в тому, що держава має єдину структуру державного апарату, який поширює свої повноваження на всю територію держави; всі адміністративні одиниці мають рівний юридичний статус стосовно держави; жодна з адміністративних одиниць не має політичної самостійності та ознак суверенітету; держава має єдине громадянство, єдину систему права, судову та грошову системи (Франція, Японія, Єгипет, Україна). До складних держав належать федерація, конфедерація, імперія.
Федерація – це союзна держава, що складається з територій суб’єктів (складових держави), які мають обмежений суверенітет. Для неї характерна наявність двох рівнів державного апарату, що складають органи федерації та її суб’єктів; наявність двопалатного парламенту, єдиного громадянства та дворівневої правової системи – федерації в цілому та її суб’єктів (США, Мексика, Індія, Росія).
Конфедерація – це договірний союз держав, кожна з яких зберігає повний суверенітет. Конфедерація характеризується відсутністю єдиного громадянства; добровільним об’єднанням, необхідним для вирішення спільних справ і коштів, створенням спільних органів шляхом рівного представництва держав. Ця форма державного устрою нині практично не зустрічається і має здебільшого лише історичний характер (Північна Америка ХVІІІ ст., Німеччина ХІХ ст. та ін.). Імперія – це складна держава, яка включає суверенну державу – метрополію і підвладні їй несуверенні держави – колонії. Ця форма державного устрою вже відійшла в історію.
3. Форма державного правового режиму – це сукупність засобів, прийомів і способів реалізації державної влади, що відображають її характер і зміст. Розрізняють демократичний та недемократичний режими. Основними ознаками демократичного режиму є свобода особи у сфері економічної діяльності, гарантії особистих прав і свобод, захищеність особи від свавілля та беззаконня, плюралізм в політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей, правовий характер діяльності державного апарату та ін. У сучасному суспільстві демократичний режим проявляється у трьох різновидах: ліберально-демократичному, консервативно-демократичному, соціально-демократичному. Недемократичний режим поділяється на тоталітарний і авторитарний.
Тоталітарний режим – це сукупність таких засобів, прийомів і способів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства і кожного окремого громадянина (особи) абсолютно регламентована: влада на всіх рівнях формується однією особою чи кількома людьми з правлячої верхівки, не контролюється населенням, відсутня будь-яка можливість вільного виявлення інтересів усіх груп населення, звичним є грубе втручання в особисте життя людини і громадянина.
Авторитарний режим – це така сукупність засобів, прийомів, способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки; припускається незначне розмежування політичних сил, відстоювання інтересів певних верств населення. Серед недемократичних режимів розрізняють військово-поліцейський, фашистський, расистський, терористичний, диктатуру певної партії, класу, іншої групи чи прошарку в соціально-неоднорідному суспільстві.