7. Принципи трудового права. Принцип свободи праці

Першу групу складають три основних принципи трудового права:

• свобода праці й зайнятості, заборона примусової праці;

• право на працю, захист від безробіття, допомога в працевлаштуванні та матеріальна підтримка безробітних;

• рівноправність у праці й зайнятості, заборона дискримінації в праці.

Друга група основних принципів трудового права, на відміну від першої, де йдеться про правове забезпечення виникнення трудових відносин, розкриває зміст тих основних принципів трудового права, що реалізуються за наявності трудових відносин. До цієї групи належать такі принципи:

• справедлива винагорода за виконану роботу.

а) оплата праці;

б) гарантії і компенсації;

• охорона праці.

а) трудовий договір (прийняття на роботу, переведення на іншу роботу);

б) охорона праці як загальний інститут, і в тому числі як посилена охорона праці жінок та молоді контроль за охороною праці;

в) норми матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові в разі трудового каліцтва;

• право на відпочинок.

а) робочий час;

б) час відпочинку;

в) поєднання роботи з навчанням;

• захист трудових прав.

а) нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства;

б) повноваження профспілок і трудових колективів;

в) трудові спори.

До третьої групи належать такі принципи:

• безплатна професійна підготовка, перепідготовка й підвищення кваліфікації.

а) працевлаштування і зайнятість населення;

б) трудовий договір;

в) робочий час;

г) оплата праці й гарантійні виплати;

• виконання трудових обов'язків сторонами трудового договору.

а) трудова дисципліна;

б) трудовий договір (дисциплінарні звільнення);

в) матеріальна відповідальність сторін трудового договору за заподіяну шкоду;

г) розгляд трудових спорів.

Принцип свободи праці знаходить вияв у таких положеннях:

а) людина має виняткове право вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці;

б) не можуть існувати як законні підстави для залучення до примусової праці;

в) людина вільна у виборі виду і форми діяльності (робота за трудовим договором, господарська діяльність, робота у власному господарстві та ін.)

г) розірвання безстрокового трудового договору з ініціативи працівника не може обмежуватися;

д) для захисту порушеного права на свободу праці і працівник, і роботодавець наділяються правом звертатися до компетентних органів влади (судової Й адміністративної).

8. Система трудового права, її структура

Система трудового права України — це об’єктивний розподіл у певній логічно витриманій послідовності нормативного матеріалу за окремими структурними складовими: частинами, правовими інститутами та іншими об'єднаннями норм.

Трудове право України розподіляється на 2 частини: Загальну і Особливу. У науці трудового права неодноразово висловлювалася точка зору щодо наявності третьої складової цієї галузі — спеціальної частини або іншими словами — трудового процесуального права.

Загальна частина трудового права об'єднує в собі правові норми, які мають фундаментальне та універсальне значення, для регулювання відносин, що складають його предмет.

До Загальної частини трудового права включаються:

• норми, які визначають завдання трудового права;

• норми, які визначають коло відносин, що їх регулює трудове право;

• норми, які визначають зміст трудової правосуб'єктності;

• норми, які визначають основні принципи трудового права;

• норми, які визначають форми організації роботодавцем праці працівників та управління спільним процесом праці;

• норми, які визначають форми участі працівників в організації праці та управлінні виробництвом;

• правовий інститут колективно-договірного регулювання трудових відносин.

Особливу частину трудового права становлять правові інститути або групи норм, які регулюють певні складові трудових відносин або інші відносини, які належать до предмету трудо вого права.

До інститутів трудового права, які включаються до особливої частини, належать:

• трудовий договір;

• працевлаштування;

• робочий час і час відпочинку;

• нормування і оплата праці;

• дисципліна праці і дисциплінарна відповідальність працівників;

• матеріальна відповідальність сторін трудових відносин;

• охорона праці;

• праця жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю;

• трудові спори;

• нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства;

• діяльність профспілок та інших органів виробничої демократії.

Основне місце в механізмі правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин займають норми трудового права.

Норми трудового права — правила поведінки, які встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин, що забезпечені примусовою силою держави.