Матеріали до здачі лабораторної роботи:

- бланк з роздрукованим текстом лабораторної роботи.

Питання для самоперевірки

1. Що входить до базової комплектації персонального комп’ютеру?

2. Що таке системний блок?

3. За якими критеріями класифікують корпуси системного блоку?

4. Які зустрічаються форми корпусів?

5. Що необхідно знати про блок живлення?

6. Яке призначення монітору?

7. Що називають розміром монітору?

8. Які найбільш оптимальні розмірі монітору необхідні для роботи?

9. Як розрізняють монітори за принципом роботи?

10. Яка частота розгортки зображення найбільш комфортна для людського ока?

11. Для чого потрібна клавіатура?

12. На які групи розподілені клавіші на клавіатурі?

13. Які клавіші відносять до функціональної групи?

14. Які клавіші відносять до системних?

15. За допомогою яких клавіш виконують керування курсором?

16. Для чого використовується мишка?

17. Що собою уявляють монітор та миша персонального комп’ютеру?

18. Що таке материнська плата?

19. Що таке процесор?

20. Яким параметром характеризуються процесори?

21. Що називають оперативною пам’яттю?

22. Який пристрій використовують для довготривалого зберігання великого обсягу інформації?

23. Який пристрій використовують для обміну інформацією?

24. Який принцип роботи жорсткого диску?

25. Яке призначення CD-RW?

26. Що називають постійно запам’ятовуючим пристроєм?

27. Що таке відеоадаптер?

28. Який типом відеоадаптерів оснащені сучасні комп’ютери?

29. Що таке роздільна здатність?

30. Які основні характеристики жорстких дисків?

31. Яку функцію виконує чипсет?

32. Які бувають типи оперативної пам’яті?

33. Яку функцію виконує звукова карта?

34. Що називають слотом?

35. Який порядок ввімкнення персонального комп’ютеру?

Лабораторна робота №2 Операційна системаWindows. Основні принципи роботи.

Мета роботи: ознайомитися із інтерфейсом операційної системи MS Windows та об’єктами робочого столу, засвоїти основні прийоми роботи в операційній системі Windows та засоби управління об’єктами.

Завдання:

1. Засвоїти особливості запуску операційної системи.

2. Виконати налаштування робочого столу операційної системи. Додати нову мову до мовної панелі.

3. Виконати створення папки для збереження результатів своєї роботи.

4. Створену папку відкрити у новому вікні та створити у ній новий текстовий документ, зробити скан екрану.

5. Користуючись пошуковою системою Windows виконати пошук результатів роботи за різними критеріями. Для результатів пошуку зазначити повний шлях для результатів пошуку.

6. Побудувати файлову структуру, що характеризуватиме положення робочих документів на персональному комп’ютері за допомогою стандартної програми Paint.

7. Роздрукувати результати виконаної роботи.

Зміст роботи.

Частина 1. Загальні відомості про операційну систему MS Windows.

Операційна система (ОС) – програма, що здійснює діалог із користувачем, керує комп'ютером, його ресурсами, запускає інші програми. ОС завантажується при вмиканні комп'ютера.

Основними складовими операційної системи є:

• базова система введення/виведення – BIOS – незалежний від конкретної версії операційної системи набір базових команд, які використовуються для забезпечення обміну даними між пристроями;

• ядро операційної системи – набір програм, які організовують виконання команд, розподіляють ресурси між пристроями і програмами, надають розширені можливості по керуванню пристроями комп’ютера та ін.;

• файлова система – структура збереження даних на зовнішніх носіях і сукупність програм, які забезпечують роботу з цією структурою. Як правило, операційна система може працювати з кількома файловими системами;

• драйвери пристроїв (англ. driver – водій, керуючий пристроєм) – програми, які забезпечують обмін даними між операційною системою і конкретною моделлю пристрою;

• інтерфейс користувача – сукупність засобів, які забезпечують обмін даними між користувачем і ОС.

Для встановлення ОС на комп’ютері потрібно виконати спеціальну операцію, яка називається інсталяцією операційної системи. Під час інсталяції відбувається розміщення складових ОС на вибраному диску, налагодження її взаємодії з апаратною складовою комп’ютера. Диск, на який установлено операційну систему, називається системним.

Перші операційні системи повністю зберігалися в постійній пам’яті. Однак з розширенням можливостей ОС, що привело до збільшення їх обсягу, зберігати всю операційну систему в постійній пам’яті стало неможливо. Тому основну частину ОС стали зберігати у зовнішній пам’яті, як правило, на жорстких магнітних дисках. А в постійній пам’яті зберігається тільки базовий набір команд (BIOS). Він потрібний для обміну даними між пристроями комп’ютера, і без нього неможливо розпочати роботу комп’ютера. У постійній пам’яті також знаходиться програма, що забезпечує копіювання операційної системи із зовнішньої пам’яті в оперативну. Процес копіювання ОС в оперативну пам’ять і передачі їй керування роботою комп’ютера називають завантаженням операційної системи. При цьому в оперативну пам’ять завантажується не вся операційна система, а окремі її модулі. За необхідності потрібні складові операційної системи довантажуються в оперативну пам’ять із зовнішньої. Можна виділити кілька основних етапів автоматичної підготовки комп’ютера до роботи і завантаження операційної системи:

• при ввімкненні живлення із постійної пам’яті зчитуються дані про конфігурацію комп’ютера (склад апаратних засобів та значення їх властивостей) і програма стартової перевірки працездатності пристроїв комп’ютера;

• виконується перевірка працездатності пристроїв комп’ютера (оперативної пам’яті, дискових накопичувачів, клавіатури та ін.). При виявленні перебоїв у роботі цих пристроїв виводиться відповідне повідомлення. Якщо помилки критичні для системи – вона припиняє роботу, якщо ні – процес підготовки комп’ютера до роботи продовжується;

• з постійної пам’яті зчитується і запускається на виконання програма початкового завантаження ОС, яка знаходить у зовнішній пам’яті спеціальну програму – завантажувач операційної системи – і запускає її на виконання;

• завантажувач операційної системи здійснює копіювання із зовнішнього носія в оперативну пам’ять потрібних складових операційної системи. При успішному завантаженні ОС комп’ютер готовий до роботи.

ОС Windows – створена співробітниками американської корпорації Microsoft для персональних комп’ютерів IBM PC, замість ОС MS Dos.

Наведемо значення деяких властивостей цієї операційної системи:

• тип інтерфейсу – графічний;

• багатозадачність;

• розрядність – 32 або 64 біти;

• підтримка режиму Plug and Play(англ. plug and play – приєднуй і працюй) – автоматичного розпізнавання додаткових пристроїв, що підключаються до комп’ютера;

• наявність розвинених засобів міжкомп’ютерного обміну даними;

• можливість установити індивідуальні значення параметрів роботи операційної системи для кожного користувача.

Основними об’єктами операційної системи Windows є: вікна, зовнішні запам’ятовуючі пристрої, папки, файли, ярлики. Кожному із цих об’єктів, крім вікон, відповідає значок (піктограма) з підписом. Кожний об’єкт Windows має властивості. Їх значення користувач може змінювати, виконуючи певні операції над цим об’єктом.

До основних операцій над об’єктами відносять: створення, виділення, перейменування, видалення, відкриття, переміщення, копіювання, перегляд і зміну значень властивостей. Для виконання операцій над об’єктами в ОС Windows найчастіше використовується маніпулятор «миша». У таблиці 2.1 наведено основні дії з мишею та алгоритми їх виконання.

Таблиця 2.1.

Основні дії з використанням миші

Назва дії	Алгоритм виконання
Указати на об’єкт	Установити вказівник на об’єкт
Вибрати об’єкт	1. Установити вказівник на об’єкт. 2. Одноразово короткочасно натиснути (клацц нути) ліву кнопку миші
Відкрити контекстне меню об’єкта	1. Установити вказівник на об’єкт. 2. Клацнути праву кнопку миші
Перетягнути об’єкт	1. Установити вказівник на об’єкт або в потрібну точку екрана. 2. Натиснути і утримувати ліву кнопку миші. 3. Перемістити вказівник в іншу потрібну точку екрана. 4. Відпустити ліву кнопку.
Відкрити вікно об’єкта	1. Установити вказівник на об’єкт. 2. Двічі з короткою паузою клацнути ліву кнопку миші.

Зауважимо, що в таблиці описано алгоритми, коли головною кнопкою миші є ліва кнопка. Але можна призначити головною праву кнопку миші. Як правило, таке закріплення кнопок використовує шульга.

Частина 2. Запуск операційної системи MS Windows.

Після ввімкнення персонального комп’ютеру та завантаження Windows на екрані монітору з'являється діалогове вікно, що потребує введення імені користувача та паролю. Це пов’язано з тим, що операційна система дозволяє одночасно працювати декільком користувачам з комп’ютером. Кожен з користувачів має певні особливості користування комп’ютером, тому може налаштувати вигляд операційної системи для себе. Іноді з’являється необхідність всі свої результати роботи приховати для інших користувачів. Для цього і розроблено систему доступу до комп’ютеру.

Після того, як користувач введе правильно назву користувача та пароль буде запущено графічну оболонку операційної системи - Робочий стіл, на фоні якого будуть виконуватися всі дії під час роботи з ПК (Рисунок 2.1). Робочий стіл – це графічне середовище, на якому відображаються об’єкти Windows і елементи управління Windows. Все, з чим ми маємо справу, працюючи з комп’ютером у даній системі, можна віднести або до об’єктів, або до елементів управління. На робочому столі Windows так само, як і в офісі, можуть розташовуватися різні папки, документи й інші об'єкти залежно від організованості користувача.

У нижній частині екрана розміщена Панель завдань (2) – один з основних елементів управління, яку можна приховати або перемістити в інше місце екрана. На Панелі завдань знаходиться кнопка Пуск (1), вибір якої відкриває відповідне меню операційної системи. Праворуч на панелі задач можуть тимчасово з'являтися піктограми індикатори (4), які відповідають процесам, що виконуються. Поруч з індикаторами, як правило, розташована мовна панель, яка відображає поточну мову, що використовується в роботі користувачем. На основній частині робочого столу розташовуються піктограми об’єктів – файлів, папок, ярликів, документів.

Професійний стиль роботи допускає розміщення на столі тільки найнеобхідніших об'єктів. Тому на початку роботи тут, як правило, розташовуються тільки папки «Мой компьютер» (6), «Сетевое окружение» (5), «Корзина» (7) і ще кілька папок та ярликів, характерних для повсякденної роботи користувача.

Рисунок 2.1. Робочий стол Windows.

Меню Пуск умовно поділене на кілька частин.(Рисунок 2.2). Верхня частина меню Пуск (1) містить як правило назву користувача. Ліва частина містить команди для запуску програм, які встановлені в операційній системі. Ця область розділена горизонтальними лініями на три частини.

У верхній розміщуються так звані закріплені елементи – команди запуску програм (2), які часто використовуються. Користувач може змінити список закріплених елементів. У середній частині розміщено список команд запуску програм, що використовувались останнім часом. Він дає змогу швидше знову запустити ці програми. У нижній частині знаходиться команда Усі програми (3), яка відкриває список програм, установлених у цій операційній системі.

Нижня частина меню Пуск містить команди для припинення роботи з комп’ютером (4)

Рисунок 2.2. Меню Пуск.

Розглянемо призначення основних папок.

«Мой компьютер» є кореневою папкою ієрархічної файлової системи ПК. Вона містить значки всіх його локальних ресурсів: жорстких, гнучких і компакт-дисків, принтера та ін.

«Сетевое окружение» містить значки комп'ютерів, до яких є доступ із ПК у локальній комп'ютерній мережі. Вибираючи потрібний значок, можна скористатися необхідною інформацією, що знаходиться у відповідному ПК.

«Корзина» (аналог кошика для сміття) зберігає вилучені раніше файли, завдяки чому помилково вилучену інформацію можна відновити, знайшовши її в кошику. Оскільки файли, що знаходяться у кошику, остаточно не вилучені з диска, вони займають на ньому колишній обсяг, причому він може бути Тому час від часу треба звільняти кошик вручну. Для цього потрібно відкрити папку „ Корзина” і в меню „ Файл” вибрати команду Очистить корзину.

Якщо курсор перевести на вільне місце Робочого столу та натиснути праву кнопку миші, то можна викликати контекстне меню (рисунок 2.3), що дозволяє налаштувати параметри робочого столу.

Рисунок 2.3. Контекстне меню робочого столу.

Для прикладу при виконанні лабораторної роботи необхідно змінити фон робочого столу.

Також завданням лабораторної роботи передбачено додати до мовної панелі необхідні мови, з якими буде виконуватись подальша робота (російська, англійська та українська). Щоб додати нову мову необхідно навести курсор на мовну панель, та натиснути праву кнопку миші, та скористатись пунктом контекстного меню Параметри. Після цього у діалоговому вікні Мова та служби текстового вводу (рисунок 2.,4) натиснути кнопку Додати, та вибрати необхідну мову із запропонованого списку.

Рисунок 2.4. Діалогове вікно Мова та служби текстового вводу.

Частина 3. Основні об’єкти Windows.

За ідеологією об’єкти операційної системи відкриваються у вікнах. Вікно – це область, як правило, прямокутної форми, що займає весь екран або частину. За призначенням розрізняють такі основні види вікон: програмні, діалогові та інформаційні. Програмним називається вікно, що відкривається при запуску програми (рисунок 2.5).

Рисунок 2.5. Програма Калькулятор.

Звертаємо вашу увагу, що до програмних також належать вікна, у яких відображається вміст папок і дисків. Це вікна програми Провідник. Програмні вікна мають Рядок заголовка (1), Рядок меню (2), робочу область (4), можуть мати Панелі інструментів (3), підлеглі вікна (7), Рядок стану (5), смуги прокручування (6), лінійки та інші елементи. Рядок заголовка містить назву вікна, кнопку Меню вікна та кнопки керування вікном: Згорнути, Розгорнути/Відновити після розгортання, Закрити (рис. 2.6, а). Зліва від назви вікна розміщена кнопка Меню вікна (рис. 2.6, б). Її вибір відкриває меню, що містить команди керування вікном. Малюнок на цій кнопці для різних вікон різний.

(а) (б)

Рисунок 2.6.

Смуга заголовку розташовується у верхній частині вікна. На лівому її кінці є значок системного меню. При клацанні мишею на ньому розкривається меню керування вікном, останні три операції якого продубльовано трьома кнопками керування розмірами вікна, їх можна побачити на правому кінці смуги заголовка. У центральній її частині виводиться назва інформаційного об'єкта, поданого в цьому вікні ( ім'я прикладної програми, відкритих документа або папки). Смуга заголовка служить також для переміщення вікна по робочому столі за допомогою лівої клавіші миші.

Меню розташовується під смугою заголовка і містить команди для виконання різних операцій з інформаційним об'єктом. Нижче меню в разі потреби може бути панель інструментів У ній розташовуються кнопки тих команд із меню, що найчастіше використовуються в роботі. Таке дублювання передбачене для спрощення доступу до цих команд (тут їх можна швидше вибрати).

Рамка визначає межі вікна і використовується для зміни його розмірів.

Основні операції з одним вікном такі:

відкрити (почати роботу) – двічі клацнути мишею на значку об'єкта (папки, файла, додатка);

закрити (закінчити роботу) – клацнути на кнопці;

згорнути на панель задач - клацнути на кнопці;

розгорнути на весь екран – клацнути на кнопці ;

відновити (перейти від розмірів на весь екран до колишніх розмірів вікна) – клацнути на кнопці ;

перемістити в інше місце на робочому столі – перетягнути за заголовок; змінити розміри – перетягнути рамку вікна.

Діалогові вікна призначені для встановлення значень параметрів роботи програми або для виконання команд. Вони, як і програмні вікна, мають Рядок заголовка з назвою вікна та кнопками керування вікном.Діалогові вікна з'являються в тому випадку, коли Windows необхідна додаткова інформація для виконання будь-яких дій.

Інформаційні вікна призначені для інформування користувачів про перебіг подій під час роботи програми. Як правило інформаційні вікна дозволяють інформувати користувача про можливі помилки, що виникають під час роботи програми, чи діалогу з користувачем, а також обставини, за яких їх можна уникнути. До інформаційних вікон можна також віднести вікна довідкової системи. Кожна з програм, повинна мати своєму арсеналі довідкову систему, яка б пояснювала принципи роботи програми, та методи, прочитавши які користувач може зрозуміти, які дії він повинен виконувати, щоб досягти певного результату. Викликати довідкову службу можна різними способами: наприклад скористатись пунктом меню Справка, або клавішою F1.

Для виконання завдання необхідно викликати контекстне меню робочого столу, та створити нову папку скориставшись пунктом меню Створити►Папку, та набрати на клавіатурі відповідну назву. Натиснувши 2 рази лівою кнопкою миші по зображення папки можна відкрити відповідно вікно папки та познайомитися з основними елементами вікна.

Аналогічно створенню нової папку у відкритому вікні папки за допомогою контекстного меню можна створити текстовий документ з назвою «Лабораторна робота №2». Для оформлення звіту необхідно створити скріншот поточного положення Робочого столу на якому на весь екран розгорнута створена Вами папка з текстовим документом. Для цього необхідно скористатись клавішею PRT SCR. Використання цієї клавіші дозволяє додати до буферу обміну поточного зображення робочого столу, яке потім можна додати до будь якої програми обробки графічних зображень.

Наприклад при виконанні лабораторної роботи студенти можуть скористатись графічним редактором Paint, запуск графічного редактора здійснюється через Панель задач меню Пуск ►Усі программи ►Стандартні ► Paint.

Після запуску програми необхідно вставити скопійоване зображення робочого столу із буфера обміну скориставшись пунктом меню Правка ►Вставити, або сполученням клавіш на клавіатурі Ctrl + V.

На останньому етапі необхідно роздрукувати зображення вікна програми та вказати цифрами відповідні елементи вікна.

На відміну від початку роботи (тоді ми тільки включили комп’ютер, а Windows завантажилась автоматично), для коректного завершення роботи Windows недостатньо просто натиснути кнопку. Отже, для того щоб правильно завершити роботу Windows і вимкнути комп’ютер, виконайте такі дії. 1. Клацніть на кнопці Пуск у лівому нижньому куті екрана. Якщо знайти кнопку Пуск не вдається, натисніть клавішу <Ctrl> і, не відпускаючи її, — клавішу <Esc>. Потім відпустіть обидві клавіші. Натискання зазначених клавіш еквівалентне тому, якби ви клацнули на кнопці Пуск , що розкриває головне меню Windows (або меню Пуск ). 2. У меню, що відкрилося, виберіть команду Вимкнути комп’ютер в нижньому правому куті меню. На екрані з’явиться діалогове вікно Вимкнути комп’ютер (рис. 2.3).