MU_k_LR_Elektroobladnannya_ch2

Вимірювач рівня палива складається з датчика, що встановлюється в паливний бак, і показника на приладовій панелі (рис. 6.7). Іноді застосовують також сигналізатор мінімального резерву.

Рисунок 6.7. Схема показника рівня палива

Датчик має корпус, із встановленим у ньому дротовим реостатом 1, по обмотці якого сковзає контакт повзунка. Чутливим елементом датчика є поплавець 8. При зміні рівня палива повзунок сковзає по обмотці реостата.

Показник (електромагнітний) має дві котушки 5 і 3, закріплені під кутом 900 із сердечниками з м'якої сталі і магнітопровід 6.

Сила струму в котушці 5, її магнітний потік змінюються в залежності від положення повзунка. При роботі приладу магнітні потоки обох котушок діють зустрічно, тому напрямок і розмір їхнього сумарного потоку будуть залежати від сили струму в котушці 5.

При цьому магнітне поле впливає на сталевий якірець 7 і стрілку показника 4, викликаючи її переміщення. Наявність двох електромагнітів у показнику дозволяє вимірювати рівень палива в банку незалежно від зміни напруги джерела енергії.

При відсутності палива в баку поплавець датчика знаходиться в нижньому положенні, зменшуючи опір реостата. Це закарочує обмотку 1 електромагніта й утворюваний цією обмоткою потік стає рівним нулю. Магнітний потік обмотки викликає поворот якірка 7 і стрілки приладу в ліву сторону шкали до позначки "0".

В міру наповнення бака вводиться реостат 1, що збільшує струм і утворюваний їм магнітний потік в обмотці 5 електромагніта. Внаслідок цього якірець із стрілкою повертається вправо.

На деяких автомобілях датчики рівня обладнані контактним пристроєм, за допомогою якого включається сигнальна лампа, що вказує, що рівень палива мінімальний (4...6 л).

Для виміри швидкості руху автомобіля і пройденого шляху застосовують спідометр, а для контролю частоти обертання вала двигуна - тахометр. Спідометр на відміну від тахометра має рахунковий вузол для визначення пройденого шляху.

32

Лампа фари (рис. 5.5) складається з колби 1, однієї-двох ниток розжарювання 2 і 3, цоколя 7 з фокусувальним фланцем 5, чи без нього, і виводів 6. Нитки розжарювання в двониткових лампах мають різне функціональне призначення, забезпечуючи роботу фар головного освітлення в режимах близького й далекого світла.

Нитка розжарювання повинна витримувати високі температури і мати малі розміри. Тому її виготовляють із тонкого вольфрамового проводу, звитого в циліндричну спіраль. Спіраль прикріплюють до електродів так, щоб вона мала вигляд прямої лінії чи дуги кола. Тугоплавкий вольфрам має температуру плавлення 3380 °С. Спіраль нагрівають до температури 2300-2700 °С. З підвищенням температури спіралі збільшуються яскравість і світлова ефективність випромінювання лампи. Проте за температур понад 2400 °С вольфрам починає інтенсивно випаровуватися й, осідаючи на стінках скляної колби, утворює темний наліт, який зменшує світловий потік лампи.

Вольфрам інтенсивніше випаровується у вакуумних лампах, тому, коли вони мають потужність понад 3 Вт, їх заповнюють сумішшю інертних газів аргону та азоту чи криптону та ксенону. Завдяки великому тиску інертних газів у колбі газонаповненої лампи припустима вища температура нагрівання спіралі, а це дає змогу збільшити світлову ефективність до 14-18 лм/Вт із терміном служби 125-200 год.

Рис. 5.5. Лампи фар:

а-лампа головного освітлення з європейською системою світлорозподілу; б, в, і г - галогенні категорії Н1, Н3 і Н4 відповідно; д - газорозрядні лампи; є - однониткова штифтова; є - пальчикова; ж - софітна;

1 - колба; 2,3- нитки далекого та близького світла відповідно; 4 - екран; 5 - фокусувальний фланець; 6 - виводи; 7 – цоколь

21

Від звичайних ламп розжарювання галогенні відрізняються меншими розмірами колби і підвищеною яскравістю нитки. Оскільки вольфрам не осідає на поверхні колби, то вона прозора протягом усього терміну служби лампи.

Світловіддача таких ламп збільшується більш ніж в півтора рази (до 30-35 лм/Вт).

Однак, галогенні лампи за тривалістю безвідмовної роботи не перевищують звичайні лампи розжарювання. Це пояснюється тим, що зворотній цикл в галогенній лампі використовується не для продовження терміну її служби, а для збільшення яскравості світіння.

Галогенні, як і звичайні електролампи з ниткою розжарювання, можуть бути однонитковими або двохниткові.

Вільні від недоліків, притаманних галогенним лампам, є електродугові газорозрядні лампи. Конструкція газорозрядної лампи, яку випускає фірма Bosch показана на рис. 5.6. Електродугова лампа не має нитки розжарювання, чим пояснюється виключно тривалий термін її служби (більший терміну служби самого автомобіля). Стержневі електроди 5 лампи розташовані в продовгуватій кварцовій трубці 3 з кульоподібною центральною частиною 4. Об'єм центральної частини лампи 0,7...0,9 см3. Трубка заповнена інертним газом ксеноном. Ксенон вибраний тому, що спектр його світіння білий із слабким зелено-голубим відтінком. Таке світло найбільш ефективне, бо воно близьке до спектра сонячних променів. Електродні стержні вкриті спеціальними галогенними об'єднаннями (галогенідами) котрі захищають електроди від вигорання в електричній дузі. В цій лампі відновлюється не метал як в галогенній лампі, а галогенідове покриття на торцях електродних стержнів.

Рис. 5.6. Газорозрядна лампа:

1 — високовольтне контактне розняття на цоколі; 2 - цоколь; З - кварцова трубка;

4 - робоча зона лампи;

5 - стержневий електрод лампи в керамічній трубці; 6 - високовольтний струмопровід в

керамічному ізоляторі; 7 - фіксатор

Такі лампи потребують менше енергії, а значить менше нагріваються і при цьому мають більше світловіддачу (до 90 лм/Вт). Так, газорозрядна лампа на 35 Вт світить яскравіше галогенної (на 55 Вт) - в два рази. Основний недолік газорозрядної лампи - її інерційність при загоранні, що зовсім недопустимо в автомобільній фарі. Щоб газорозрядна лампа загоралась швидше, на неї приходиться подавати високу (15-30 кВ) напругу для запалювання. Відбувається

22

Рисунок 6.4. Схема сигналізатора температури

Датчик сигналізатора температури має термобіметалічну пластину, що управляє контактами (рис. 6.4). З підвищенням температури середовища біметалічна пластина 2 деформується і при досягненні критичного значення температури замикаються контакти 3 і включається сигнальна лампа 1.

В даний час найбільше поширення одержали електричні манометри з реостатним датчиком і логометричним показником.

Основні частини реостатного датчика (рисунок 6.5): реостат 2 і мембрана 4, пов'язана з важелем 3 повзунка реостата через штовхач 1.

Рисунок 6.5. Принципова схема	Рисунок 6.6. Схема логометричного манометра:
реостатного датчика	а - принципова; б - електрична; 1-3 котушки;
	4 - реостатний датчик; 5 - резистор; 6 - магніт із
	стрілкою

При збільшенні тиску контрольованого середовища (мастила або повітря) мембрана вигинається і через передавальний механізм давить на повзунок і переміщає його по реостаті, включеному паралельно котушці 1 показника (рис. 6.6), зменшуючи його опір. При цьому змінюються струми в котушках 3 і 4, і результуючий магнітний потік, утворюваний струмами котушок, змінює свій напрямок. У результаті цього магніт із стрілкою переміщується убік до шкали великих значень тисків.

При зменшенні тиску мембрана під дією власних пружних сил зменшує вигин, а повзунок під дією пружини переміщається по реостаті убік збільшення його опору.

Для контролю рівня палива на автомобілях застосовують вимірювачі, що дозволяють водію приблизно визначити відстань, що автомобіль може проїхати без додаткової заправки.

31

подібної біметалічної пластини 2, що одним кінцем закріплена нерухомо, а іншим - шарнірно з’єднана зі стрілкою 1. На робоче плече пластини навиті обмотка, що нагріває, 3. Обмотки пластин датчика і показника включені послідовно.

При включенні приладу струм, що проходить через обмотки, нагріває біметалічні пластини датчика і покажчика. Пластина датчика при цьому, згибаючись вільним кінцем, розмикає контакти і перериває струм у ланцюзі приладу. Злегка охолодившись, вона знову замикає контакти, і струм знову буде нагрівати пластини. Чим вище температура середовища, що оточує біметалічну пластину датчика, тим повільніше вона остигає і тем швидше нагрівається струмом після замикання контактів. Таким чином, відношення часу замкнутого стана контактів до розімкнутого залежить від температури датчика. При низькій температурі робоче плече біметалічної пластини покажчика сильніше нагрівається і згибається, стрілка зміщається убік малих температур шкали. При підвищенні температури датчика струм зменшується, а показання приладу збільшуються.

Термометр з логометричним покажчиком складається з датчика (рисунок 6.2) і магнітоелектричного логометра. Основна частина датчика - терморезистор - напівпровідник, опір якого зменшується з підвищенням температури і збільшується при його охолодженні. Датчик являє собою латунний балон, до плоского донця якого притиснутий терморезистор у виді таблетки. У якості показника застосовується магнітоелектричний вимірювальний прилад – логометр (рисунок 6.3). Логометром називається прилад, що вимірює відношення струмів, що проходять по його обмотках. Застосування логометра для виміру температури збільшує чутливість приладу і робить його малочутливим до зміни напруги живлення.

Основні частини логометра - дві нерухомі котушки, укріплені на каркасі під кутом 90 один до одного, і постійний магніт, закріплений на осі стрілки. Додаткова третя котушка служить для збільшення чутливості приладу.

Рисунок 6.2 Схема
терморезисторного датчика
температури:
1 - латунний балон ;	Рисунок 6.3 . Схема логометрічного термометра:
2- пружина; 3- терморезистор;
4- прокладка	1-3 - котушки; 4 - терморезистор;
	5 - резистор; 6 - магніт із стрілкою

30

короткочасний високовольтний іскровий розряд за струму 2,5...З А і між електродами лампи виникає електрична дуга. Потім електронний блок керування встановлює в дузі струм 0,35...0,45 А і лампа починає працювати усталено від перетворювача напруги 100 В/400 Гц при напрузі бортової мережі автомобіля 12 В. Якщо напруга в бортовій мережі різко спадає, газорозрядна лампа може погаснуть, але тут же запалюється знову від електронного пристрою запалювання. Довговічність таких ламп приблизно 1500 год.

Цоколь призначений для прикріплювання лампи в патроні світлового приладу та підведення енергії від джерела до електродів, які з'єднують контакти цоколя з нитками розжарювання. Лампи розжарювання (рис. 5.10) мають штифтові або фланцеві цоколі різної конструкції. У першому випадку важко забезпечити точне розташування нитки розжарювання відносно штифтів і не можна надійно зафіксувати лампу в патроні. Тому такі лампи застосовують здебільшого у світлових приладах, до світлотехнічних характеристик яких не висувають твердих вимог.

Аби точно зафіксувати нитки розжарювання відносно фокуса параболічного відбивача, лампи фар обладнують фокусувальним фланцевим цоколем. У конструкції фланця обов'язково передбачають елемент, який дає змогу вставляти лампу в нього тільки в певному положенні. Вібраційні навантаження на нитку розжарювання та пристрій для закріплення лампи в патроні знижують еластичним підвішуванням патрона чи світлового приладу на автомобілі.

Сила струму, що його споживає лампа, світловий потік і світлова ефективність випромінювання залежать від напруги джерела електроенергії. З її підвищенням відносно розрахункового значення ці показники збільшуються, проте різко скорочується термін служби лампи. Із зниженням напруги нитка розжарювання нагрівається менше, тому світловий потік і світлова ефективність випромінювання зменшуються. Коли напруга спадає до 50-60%, то лампа майже не випромінює світла.

Промисловість випускає лампи з номінальною напругою 6, 12 та 24 В, але їх розрахункова напруга вища і становить відповідно 6,3-6,75; 12,8-13,5 і 28 В.

Лампи розжарювання розрізняють за призначенням і електричними та світлотехнічними параметрами.

У позначенні ламп (наприклад, А12-45+40) літера А вказує на тип лампи (автомобільна); перше число - номінальна напруга (6,12 або 24 В); друге і третє, сполучені знаком «+», - споживану потужність ниток розжарювання (на однонитковій лампі зазначають одне число). Для галогенних ламп додатково вводять літери К (кварцова) і Г (галогенна), наприклад АКГ 12-60+55. Модифікацію лампи визначає третє або четверте число, написане через дефіс.

Для фар головного освітлення з європейською системою світлорозподілу випускають двониткову лампу зі спеціальним уніфікованим фланцевим цоколем типу P45t-41. Фланець 5 ступінчастої форми напаяно на цоколь 7 із діаметром 22 мм. Дві базові опорні поверхні фланця дають змогу застосовувати лампу в оптичних елементах фар із фокусною відстанню 28 і 22 мм. Лампа має три штекерні виводи 6 для контактної колодки, її вставляють в оптичний елемент із заднього боку відбивача та закріплюють пружними защіпками.

Лампи А12-45 + 40 та А24-55 + 50 із фланцевим цоколем типу P45t-41 за конструкцією та характеристиками аналогічні двонитковій лампі категорії F2.

23

Рисунок 6.1. Схема термобіметалічного імпульсного термометра

У фарах з американською системою світлорозподілу розміщені дво-ниткові лампи А12-50 + 40 із цоколем 2ФД42 (міжнародне позначення P42d). Припаяний до цоколя фланець діаметром 42 мм має вирубку, завдяки якій неправильно встановити лампу в отвір відбивача неможливо. Двониткові лампи А6-35 + 35таА12-35 + 35 випускають із штифтовим цоколем типу BA20d.

Однониткова лампа А12-35 із штифтовим цоколем типу BA20S призначена для комплектування протитуманних фар. Вона відповідає лампі категорії F2.

Галогенні лампи поділяють на чотири категорії: НІ, Н2, НЗ і Н4. В однониткових лампах категорії НІ та Н2 нитку розжарювання у вигляді прямого циліндра розміщено вздовж осі цоколя. Нитку розжарювання лампи категорії НЗ закріплено на електродах перпендикулярно до осі цоколя. Лампи категорії Н4 мають нитки далекого й близького світла і призначені для фар із європейською системою світлорозподілу. Проте така лампа не взаємозамінна з лампою категорії F2, оскільки потребує зміни конструкції розсіювача. В галогенних лампах усіх категорій конструкції цоколів різні. Відповідно до вимог міжнародних норм галогенні лампи мають спеціальні фланці, через які їх не можна застосовувати у звичайних фарах головного освітлення.

Промисловість випускає двониткові галогенні лампи АКГ12-60+55 та АКГ2475 4- 70 (категорії Н4) для головних фар з європейським світлорозподілом і однониткові лампи АКГ 12-55, АКГ24-70 (категорії НІ) і АКП12-55-1, АКГ24-70-1 (категорії НЗ) для прожекторів та протитуманних фар.

Світлосигнальні прилади забезпечують необхідні світлотехнічні характеристики із силою світла до 70 кд. Номінальна потужність ламп цих приладів не перевищує 21 Вт.

Існує п'ять категорій ламп для світлосигнальних ліхтарів і чотири категорії ламп малої потужності для габаритних ліхтарів, внутрішнього освітлення салону, кабіни, багажника тощо.

Для сигналів гальмування і покажчиків повороту випускають лампи А12-21 + 3 і А24-21 + 2 із штифтовим цоколем типу BA15s/19. Двониткова лампа А12-21 + 5 із цоколем типу BAY15d/19 призначена для ліхтарів, які поєднують функції габаритного вогню і сигналу гальмування. У габаритні ліхтарі вставляють однониткові лампи А12-5 та А24-5 із цоколем типу BA15s/19. Такий самий цоколь має лампа А12-8. Випускають також софітні лампи АС 12-5 і АС24-15 із цоколем типу SV8.5/8. Для габаритних ліхтарів додатково випускають лампи АМН-12-3, А24-2 і АМН-24-3, а для освітлення приладів - лампи А12-08 з цоколем BA7s/ll. Мініатюрний цоколь BA9s/14 має однониткова лампа А12-4.

5.4Несправності приладів освітлення й сигналізації

Упроцесі експлуатації автомобілів та тракторів характеристики світлових приладів під впливом різних зовнішніх дій змінюються. У фарах, наприклад, змінюється напрям світлового потоку (розрегулювання) і погіршуються світлотехнічні характеристики (впливу цього фактора зазнають також і світлосигнальні прилади).

Розрегулювання фар буває від постійної дії вібраційних навантажень і зміни жорсткості підвіски. Крім цього, орієнтація світлового потоку може змінитися після заміни перегорілої лампи, оскільки в новій лампі під дією високої температури нитки розжарення

24

Лабораторна робота №6 Система контрольно-вимірювальних приладів

Мета роботи - вивчення будови контрольно-вимірювальних приладів, їх технічного стану, методи випробовування та діагностики.

6.1. Основні відомості про контрольно-вимірювальні прилади

Автомобільні контрольно-вимірювальні прилади призначені для контролю параметрів, що характеризують роботу автомобіля в цілому й окремих його агрегатів. Прилади за способом відображення інформації, що вони представляють водію, розділяють на дві групи: що вказують і сигналізують.

Прилади, що вказують, мають індикатор, за показниками якого визначається значення параметра, що вимірюється. Вони дозволяють судити про стан контрольованого вузла або системи автомобіля.

Прилади, що сигналізують, реагують тільки на одне, як правило, аварійне значення параметра що вимірюється й інформують про це світовим або звуковим сигналом. Сигналізатор зручний, тому що не вимагає від водія постійного спостереження. Проте інформація від сигналізатора надходить до водія, коли нормальний режим уже порушений або близький до порушення.

За призначенням усі вимірювальні прилади автомобілів розділяють на такі прибори: виміру температури (термометри), тиску (манометри), рівня палива, швидкості автомобіля і пройденого шляху (спідометри), частоти обертання (тахометри), а також контролю зарядного режиму акумулятора.

Автомобільні термометри і сигналізатори температури призначені для контролю температури охолоджувальної рідини (тепловий режим двигуна). На деяких автомобілях контролюється також тепловий режим мастила, гідротрансміссії

ітаке інше.

Вданий час на автомобілях застосовують два типи термометрів: термобіметалічні імпульсні і логометричні з терморезистором.

Термобіметалічний імпульсний термометр (рисунок 6.1) складається з датчика і показника. Датчик імпульсного термометра являє собою латунний тонкостінний балон б, у якому розміщена біметалічна пластина 3, одним кінцем закріплена на ізоляторі 4 підстави. На вільному кінці пластини встановлений

рухливий контакт 7, що притискається до нерухомого контакту. На термобіметалічну пластину намотана обмотка, що нагріває, 8. Один кінець цієї обмотки приєднаний до біпластини, а другий - до вивідного затискача. Нерухомий контакт з’єднаний із корпусом датчика. Показник термометра складається з П -

29

5.6Виконання роботи

5.6.1.Навести принципову схему з’єднання елементів системи освітлення та світлової сигналізації автомобіля відповідно до завдання (таблиця А.1) та описати принцип її дії і вказати типи основних приладів (фари, лампи, переривачі, перемикачі, тощо).

5.6.2.Показати на схемі фари головного освітлення елементі, що дозволяють регулювати світлову пляму.

5.6.3.Навести таблицю усунення несправностей елементі системи освітлення та світлової сигналізації.

Контрольні питання

1.Чим відрізняється американська і європейська системи освітлення?

2.Які ви знаєте несправності системи освітлення?

3.Як здійснюється регулювання світла фар?

4.У чому полягає технічне обслуживан6ие системи освітлення?

5.У чому відмінність протитуманних фар від головних?

6.Які переваги чотирихфарних систем освітлення?

7.У чому відмінність ксенонових ламп від ламп розжарювання?

8.Вкажіть основні типи джерел світла і в чому принципова їх різниця?

28

деформується екран близького світла відносно електрода, який його підтримує. Внаслідок цього пучок близького світла начебто повертається за стрілкою годинника, і освітлення в напрямі очей водія зустрічного транспортного засобу збільшується, а освітлення узбіччя погіршується. Положення екрана стабілізується через 25-30 год. роботи лампи.

Експлуатуючи фари з галогенними лампами, потрібно уникати потрапляння жиру на їхні колби, бо він через високу температуру останніх, яка перевищує температуру колб звичайних ламп, жир вгоряє в кварц скла, а це зменшує світловий потік. Тому, ставлячи галогенну лампу, не можна доторкатися до колби навіть руками.

Світлотехнічні характеристики зовнішніх світлових приладів змінюються, головним чином, під дією зовнішнього середовища. Під час руху транспортного засобу об зовнішню частину розсіювача світлових приладів постійно вдаряються тверді частинки (пісок, пил), спричиняючи її абразивне спрацювання. Внаслідок цього на поверхні розсіювачів виникають мікроскопічні подряпини і тріщини. Абразивного спрацювання особливо зазнають розсіювачі світлосигнальних приладів, виготовлені з відносно м'яких пластмас.

Природне старіння пластмас зменшує їх прозорість. Під дією сонячної радіації барвники вигоряють і колір розсіювачів змінюється, зрештою вони стають білястими і не можуть виконувати свої функції. Сила світла такого приладу зростає і може перевищити припустимі норми. Зміну світлотехнічних характеристик спричиняє також ефект, який виникає під час вимикання світлового приладу. Нагріте у процесі роботи приладу повітря всередині нього починає охолоджуватися, а відтак відбувається всмоктування зовнішнього повітря, разом з яким у прилад потрапляють пил і волога, осідають на внутрішніх поверхнях оптичного елемента та зменшують силу світла приладу. Крім цього волога прискорює корозійні процеси на відбивачі та в патроні, які збільшують опори контактів, а отже, зменшують напругу в колі та силу світла приладу. Щоб зменшити швидкість корозійних процесів, контактні вузли рекомендують заповнювати мастилом «Літол-24».

Усистемі освітлення і світлової сигналізації можуть виникати такі несправності:

1.Уся система освітлення не працює; причина - обривання спільного для всіх приладів освітлення проводу або перегоряння запобіжника системи освітлення внаслідок короткого замикання. У цьому випадку потрібно вимкнути всі прилади освітлення та замінити запобіжник. Потім, поступово вмикаючи прилади освітлення, слід з'ясувати, чи справна система. Коли після ввімкнення певного споживача запобіжник знову згоряє, то це означає, що в колі даного споживача виникло коротке замикання. Якщо освітлення не працює, то це свідчить про обривання кола, спільного для всіх приладів освітлення, тобто від амперметра до головного перемикача або в самому перемикачі.

2.Не горять окремі лампи; причина - перегоріли нитки лампи або поганий контакт у патроні лампи, перемикачах, на з'єднувальних панелях і обривання чи від'єднання проводу. Нитки розжарення ламп часто перегоряють, коли підвищується напруга в системі енергопостачання, а також коли дуже вібрують лампи через те, що погано закріплені в патронах, оптичний елемент - у корпусі або фари (ліхтар) загалом. Потрібно перевірити і відрегулювати регулятор напруги та закріпити гвинти кріплення оптичних елементів і фар.

Зменшилася сила світла приладів освітлення; причина - забруднення відбивача та розсіювача оптичного елемента, затьмарення колби лампи, поганий контакт лампи в патроні, окислення контактних пластин у вимикачах і перемикачах.

25

5.5. Технічне обслуговування приладів системи освітлення

Під час ТО-1 виконують операції щоденного обслуговування і, крім того, перевіряють кріплення фар, передніх та задніх ліхтарів, усіх вимикачів і перемикачів, надійність з'єднань у колах живлення світлових приладів.

ТО-2 передбачає операції ТО-1, перевірку світлорозподілу, вимірювання сили світла фар і, при потребі, їхнє регулювання. Фари можна перевіряти та регулювати за допомогою вимірювального екрана або спеціальних оптичних приладів - реглоскопів. У першому випадку, залежно від системи освітлення (американська чи європейська), виконують регулювання далекого чи близького світла. Для європейської системи світлорозподілу на екрані розміром 2,5 х 2,5 м роблять розмітку. Горизонтальна лінія НН лежить на рівні фокальних точок відбивачів фар на відстані Н , від горизонтальної площини (рис. 5.7, а). Лінія ББ розташування горизонтальних ділянок, що їх освітлює близьке світло, лежить під лінією НН на відстані \ від неї (табл. 5.2). Похилені лінії світлотіньової межі направлені вгору під кутом 15° і виходять із точок перетину вертикалей Л та П і горизонталі ББ, які відповідають центрам фар. Вертикальна лінія VV лежить у поздовжній площині симетрії автомобіля.

Рис. 5.7. Схема розмітки екранів для регулювання фар із європейською системою світлорозподілу: а, б- дво- і чотирифарна система освітлення

відповідно; 1,2- ліва та права фари відповідно.

Повністю заправлений і споряджений транспортний засіб із нормальним тиском повітря в шинах розміщують на рівному горизонтальному майданчику. Світловий потік двофарної системи освітлення з європейським світлорозподілом регулюють гвинтами за близьким світлом фар так, щоб межі освітленої та неосвітленої зон збігалися з горизонтальними і похилими ділянками лінії розмітки на екрані.

Екран для регулювання чотирифарних європейських систем освітлення має додаткову лінію АА (рис. 5.7, б), проведену під горизонталлю НН на відстані h Вертикалі ЛБ, ПБ, ЛД і ГІД лежать у вертикальних площинах, які проходять через центри зовнішніх та внутрішніх фар. Світловий потік зовнішніх фар близького світла регулюють так само, як і у двофарній системі. Після цього закривають зовнішні фари і послідовно по одній внутрішні. Вмикають далеке світло і регулювальними гвинтами оптичні елементи ставлять у положення, в якому центри

26

світлових плям внутрішніх фар далекого світла збігаються з точками перетину вертикальних ліній ЛД і ПД з горизонталлю АА.

Розміри та відстань до екрана наведені у табл.5.2 Для вимірювання сили світла фари використовують реглоскопи (рис. 5.8).

Найпоширенішими є: К-313, «Новатор», «Bosch», «Маршал», «Работті», «Lucas», «Мотекс» та ін. Для випробування фар реглоскопом його корпус 3 просувають вертикально по штативу 2 до суміщення з віссю фари. Пересувний візок 1 підкочують до фари автомобіля чи трактора на певну відстань (установчий стержень 7) так, щоб осі фари та реглоскопа збіглися.

Промінь світла спрямовують на збиральну лінзу 6, що концентрує світло фари на дзеркалі 4, яке заломлює його і спрямовує на матовий екран 5. Пляма світла 9 висвітлюється на нерухомій шкалі 10. Порівнюючи розташування плями та її форму з еталоном, доходять висновку про правильність установлення фари. На екрані 5 також установлюють фотоелемент люксметра, що дає змогу оцінювати силу світла, яке випромінює фара.

Таблиця 5.2 Розмітка екрана для регулювання фар автомобіля

Тип транспортного засобу		Н, мм	hд, мм	hд, мм
			(при l=7,5 м)	(при l=10 м)
Легкові	автомобілі,	500...600	75	10
мікроавтобуси		600...700	100	130
		700...800	115	150
Автобуси		700...800	115	150
		800...900	130	175
		900...1000	150	200
Вантажні автомобілі та трактори з		800...900	130	175
масою до 3,5 т		900...1000	150	200
Вантажні автомобілі та трактори з		1000...1150	165	220
масою від 35 до 12 т
Вантажні машини та трактори з масою		700...800	115	150
більше 12 т		800...900	130	175
Спеціальні машини		1200...1600	220	290

Рис. 5.8. Випробування променів світла фар за допомогою реглоскопа:

1 - пересувний візок; 2 - штатив;

3 - корпус; 4 - дзеркало; 5 - екран; б - лінза; 7 — установчий стержень;

8 - фара автомобіля; 9 - світлова пляма;

10шкала

27