Светофизика укр.ПособНовое

θ = arctg	ho /2 + − h р	,	(15)
	b + δ/2

де hо – висота світлового прорізу, м;

– висота підвіконника над підлогою, м;

hр– висота розміщення розрахункової площини над підлогою, м;

b – віддаль від розрахункової точки до внутрішньої поверхні зовнішньої стіни з вікнами, м; δ – товщина зовнішньої стінки, м.

Так, для першої точки	θ = arctg	6,6 / 2	+ (1.2 − 0.8)		= 73 °;
			1+ 0.1
для другої точки	θ = arctg	6,6 / 2	+ (1.2 − 0.8)	= 36ο і так для всіх точок.
			5 + 0.1

Складаємо остаточну таблицю 4.20, у яку заносимо результати розрахунків. Проектувальнику, який має досвід виконання світлотехнічних розрахунків, немає потре-

би складати таблицю на зразок табл.4.19. Можна одразу почати складати остаточну таблицю. У першому стовпці табл.4.20 – номери точок. Із табл.4.19 переносимо значення n1, Nо, n2, а також геометричного КПО εб .У наступний стовпець заносимо щойно знайдені значення кутової висо- ти середини прорізу θ°, згідно з якими за табл.4.17 знаходимо значення коефіцієнта нерівномір- ної яскравості хмарного небосхилу. Наприклад, для точки 1 – θ = 73°. За допомогою інтерполя- ції визначаємо q = 1,25. Для точки 2– θ = 36°, а q = 0,94 і т. п. Одержані значення заносимо в че- твертий стовпець табл.4.20.

Таблиця 4.20. Підсумкові розрахункові значення КПО від бокових світлових прорізів (до прикладу 5)

	№ точ-	n1	Nо	n2	εб, %	θ, град.	q	b / B	r1	ерб, %
	ки
	1	40,0	4,1	70,8	28,32	73	1,25	0,03	1,01	13,20
	2	19,7	7,0	74,4	14,66	36	0,94	0,14	1,07	5,46
	3	9,9	11,0	75,6	7,48	22	0,75	0,25	1,15	2,39
	4	5,6	15,2	74,0	4,14	16	0,66	0,36	1,26	1,27
	5	3,6	19,4	74,0	2,66	12	0,61	0,47	1,45	0,87
	6	3,0	21,8	73,2	2,20	11	0,59	0,53	1,60	0,77
	7	2,1	26,1	71,8	1,51	9	0,57	0,64	1,90	0,60
	8	1,6	30,5	70,4	1,13	8	0,55	0,75	2,25	0,52
	9	1,2	35,0	68,6	0,82	7	0,53	0,86	2,80	0,45
	10	1,0	39,0	65,6	0,66	6	0,52	0,97	3,40	0,43

6. Визначаємо коефіцієнт r1, який враховує світло, відбите від внутрішніх поверхонь при- міщення. Для цього використовуємо табл.4.8. Нам задано середньозважений коефіцієнт відбит- тя внутрішніх поверхонь приміщення – ρср = 0,4. Визначаємо відношення довжини приміщення до його глибини: Д/В = 72/36 = 2. Це проміжне значення не залежить від положення розрахун- кової точки, тому його не заносимо в таблицю. Ми знайшли стовпець таблиці, який відповідає нашому прикладу. На потрібну частину стовпця вказує відношення глибини приміщення до ви- соти розміщення верху вікна над рівнем умовної робочої поверхні (рис.4.17): В/h1 = 36/(7,8 – 0,8) = 5,14, що більше ніж 3,5, тому використовуємо значення нижньої частини стовпця. Це від- ношення також не заносять у таблицю.

Для кожної розрахункової точки обчислюємо відношення віддалі від розрахункової точки до зовнішньої стіни b до глибини приміщення В; для першої точки – b/B = 1/36 = 0,03; для дру- гої – (1+4)/36 = 0,14; для третьої – (1+4+4)/36 = 0,25 і т. п. Для зручності ці дані заносимо в таб- лицю (п’ятий стовпець), і згідно з ними, враховуючи інтерполяцію, обчислюємо значення кое-

фіцієнтів r1, які вписуємо в 6-й стовпець табл.4.20. Наприклад, в першій точці r1=1,01, в другій – r1 = 1,07 і т. п.

7. Щоб знайти загальний коефіцієнт пропускання світла крізь бокові світлові прорізи, ви- користовуємо формулу (7) і табл.4.4 і 4.5. Тоді τо = τ1 τ2 τ3 = 0,8 0,6 1 = 0,48. Коефіцієнт запасу

дорівнює Кзб = 1,3. Для зручності подальших розрахунків застосовуємо відношення μ = τо/Кзб = 0,48/1,3 = 0,37.

8. Отже, всі необхідні параметри, які входять у формулу (14), визначені. Для остаточного обчислення КПО необхідно одержане значення μ помножити на значення занесені у другий, че- твертий і шостий стовпці табл.4.20. За отриманими результатами (стовпець 7) будуємо графік розподілу значення КПО на умовній робочій поверхні у площині характерного розрізу і порів- нюємо розрахункові значення з нормативним (рис.4.19). Як видно з рисунка, прийняті розміри вікон задовольняють нормативні умови освітлення лише для 4-ї точки, тобто до 13 м у глибину приміщення. Для решти приміщення необхідно забезпечити додаткове освітлення. Звичайно, підвищити рівні освітлення до нормативного значення можна, використавши штучне освітлен- ня. Однак це призведе до додаткових енерговитрат і погіршить якість освітлення. Тому краще застосувати систему комбінованого природного освітлення.

Тепер подивимося, як зміниться рівень освітленості за наявністю будинку, що розташова- но навпроти.

Рис.4.19. Розподіл розрахункових значень КПО (крива розподілу КПО) і порів- няння їх з нормативним на розрізі приміщення (до прикладу 5)

ПРИКЛАД 6. Розрахунок бокового освітлення за наявності будинку, розташо- ваного навпроти.

Необхідно визначити КПО і встановити його розподіл у площині характерного розрізу приміщення від системи бокового природного освітлення (розміри, розміщення і конструкція вікон ті самі, що і у прикладі 5 ) за наявності будинку навпроти, висота якого 14 м, довжина 60 м, на віддалі від цього будинку 30 м (рис.4.20). Будинок навпроти – каркасна будівля з навісни- ми стінами з крупних панелей без фарбування і оздоблення. Всі інші дані, що стосуються буди- нку, для приміщення якого розраховують систему освітлення, ті самі, що і в прикладі 5.

1.Нормоване значення КПО те саме, що і в попередньому прикладі: енб = 1,35 %.

2.Викреслюємо розрахункову схему з розрахунковими точками і лінією характерного розрізу на кальці (рис.4.21). Розрахунок виконуємо за формулою (11).

3. Підраховуємо кількість променів, які потрапляють у конкретну точку через проріз з

видимої ділянки небосхилу – n1, а також від будинку навпроти n′				за графіком І (рис.4.15 а). На-
			1
приклад, для точки 1 n1	= 34,0, n′	= 3,7; для точки 2 – n1	= 17,0, n′		= 3,0 і т. п. Разом з цим, для
	1			1

кожної розрахункової точки відзначаємо номер півкола, який проходить через центр світлового прорізу: для першої точки – Nо = 3,2 ; для другої – 5,5 і т. п. Результати розрахунку заносимо в табл.4.21.

Рис.4.20. Система бокового природного освітлення цеху за наявності будинку навпроти (до прикладу 6)

4. З’єднуємо план будинку (рис.4.21) з графіком ІІ у такий спосіб, щоб поздовжня лінія світлових прорізів збігалась з горизонтальною лінією, номер якої відповідає номеру півкола, визначеному за графіком І, а лінія характерного розрізу збігалась з вертикальною віссю графіка ІІ (див. рис.4.15 б). Так, для точки 1 повздовжню вісь вікон з’єднуємо з горизонтальною лінією під номером 3,2, для точки 2 – під номером 5,5 і т. п.

Підраховуємо загальну кількість променів, які проходять через всі прорізи. Це рівноси- льне інтенсивності світла, яке надходить з небосхилу – n2. Не переміщаючи кальку, підраховує-

мо суму променів, що проходять через вікна, тільки від будинку навпроти (рис.4.15 б) – n′ .
	=81,2; n′		=81; n′	2
Наприклад, для точки 1 – n2		=55,4; для точки 2 – n2		=60,2 і т. п. (табл.4.21). Пе-
	2		2

ремноживши одержані значення n2 відповідно на n1, які визначені раніше, і на 0,01, отримаємо значення геометричного КПО від небосхилу і будинку навпроти.

Для першої точки: εб = 0,01 · 34,0 · 81,2 = 27,6 %;		εбд = 0,01 · 3,7 · 55,4 = 2,0 %.
	Для другої точки: εб = 0,01 · 17,0 ·
	81,6 = 13,9 %;		εбд = 0,01· 3,0 · 60,2 =
	1,8 % і т. п. (див. табл.4.21).
	5.	Щоб визначити кутову висоту θ′
	середини видимої із певної точки через ві-
	кно ділянки небосхилу, не закритої будин-
	ком навпроти, можна скористатись форму-
	лою:
	′ = arctg	h1 (P + δ + b) + H b		, град,	(16)
		2b(P + δ + b)
	де h1 – перевищення верху вікна на рівнем
	умовної робочої поверхні, м;
	Р – віддаль між зовнішніми поверхнями
	будинків, м;
	δ – товщина зовнішньої стіни, м;
	b – віддаль від розрахункової точки до
	внутрішньої поверхні зовнішньої стіни, м;
	Нп – перевищення карниза чи парапету
	будинку навпроти над рівнем умовної ро-
	бочої поверхні, м.
	Ця формула справедлива лише за
	наявності будівлі навпроти і коли лінія, що
	з`єднує розрахункову точку і карниз (або
	парапет) будівлі навпроти, проходить ниж-
	че від верху вікна. За умовами цього при-
	кладу h1 = 6,6 + 1,2 – 0,8 = 7 м; δ = 0,2 м; P
Рис.4.21. Схема для розрахунку (накреслена на	= 30 м; Нп = Hпр		– 0,8 = 14 – 0,8 = 13,2 м, де
кальці) системи бокового освітлення за наяв-	Нпр– висота будинку навпроти, м.
ності будинку навпроти (до прикладу 6)	Підставивши ці дані у формулу (16),
	одержимо значення кутової висоти середи-

ни видимої із заданої точки через вікно ділянки неба, не затіненої будинком навпроти: для точ- ки 1 – θ′ = 75°; для точки 2 – θ′ =42° і т. п.

6.Коефіцієнт q, який враховує нерівномірну яскравість небосхилу, легко знайти, якщо скористатися табл.4.17. Для першої точки (враховуючи інтерполяцію) q = 1,25, для другої точки q = 1,0, ..., для десятої точки q не має значення, оскільки будинок навпроти повністю закриває світлові прорізи (ділянка небосхилу із заданої точки не проглядається).

7.Підраховуємо індекси будинку навпроти в плані Z1 і в розрізі Z2 за формулами:

Ζ1	=	lп (b + δ)	; Ζ	2 =	Hп (b + δ)	,	(17)
		(P + b + δ)a			(P + b + δ)h1

де lп – довжина будинку навпроти, у даному прикладі вона дорівнює 60 м; а – сумарна ширина всіх вікон на плані, за умовами прикладу – 65 м,

h1 – перевищення верху вікна над розрахунковою точкою, h1 = 6,6 + 1,2 – 0,8= 7,0 м.

Таблиця 4.21. Розрахунок КПО від бокових світлових прорізів при наявності будинків навпроти (до прикладу 5)

№ точ	n	n′	Nо	n	n′	б	бд		θ′ , гр.	q	b, м	Z	Z	R	b /B	r	ерб, %
	1	1		2	2	ε , %	ε	, %				1	2			1
1	34,0	3,7	3,2	81,2	55,4	27,6		2,0	75	1,25	1	0,04	0,07	0,12	0,03	1,01	13,00
2	17,0	3,0	5,5	81,6	60,2	13,9		1,8	42	1,00	5	0,14	0,28	0,16	0,14	1,07	5,62
3	7,4	2,6	8,5	77,4	56,8	5,7		1,5	29	0,85	9	0,22	0,44	0,20	0,25	1,15	2,19
4	3,9	2,1	12,0	78,8	54,6	3,1		1,1	23	0,76	13	0,28	0,58	0,28	0,36	1,26	1,24
5	1,4	1,8	15,5	76,6	51,1	1,1		0,9	19	0,70	17	0,34	0,69	0,31	0,47	1,45	0,56
6	1,3	1,7	17,1	77,4	50,0	1,0		0,9	18	0,69	19	0,36	0,74	0,31	0,53	1,60	0,57
7	0,6	1,4	21,0	74,4	46,5	0,4		0,7	15	0,65	23	0,40	0,82	0,30	0,64	1,90	0,33
8	0,3	1,2	24,1	73,0	45,6	0,2		0,5	14	0,64	27	0,44	0,90	0,29	0,75	2,25	0,23
9	0,1	1,1	28,0	70,6	43,6	0,1		0,5	12	0,61	31	0,47	0,96	0,28	0,86	2,80	0,21
10	0,0	0,9	31,5	67,0	42,3	0,0		0,4	11	-	35	0,50	1,02	0,27	0,97	3,40	0,14

8.Підрахував таким чином величини: для точки 1 – Z1 = 0,04, Z2 = 0,07; для точки 2 – Z1

=0,14, Z2 = 0,28; ... ; для точки 10 – Z1 = 0,50, Z2 = 1,02; – з таблиці 4.18, якщо задано матеріал фасаду будинку навпроти – бетон – знаходимо значення коефіцієнта R, який зумовлює відносну яскравість фасаду будинку. Використовуючи метод інтерполяції, одержуємо такі результати: для точки 1 – R1 = 0,12; для точки 2 – R2 = 0,16 і т. п., які заносимо у відповідний стовпець табл.4.21. Для зручності розрахунків в таблицю заносимо значення віддалі від розрахункових точок до внутрішньої поверхні зовнішньої стіни b.

9.Значення коефіцієнта rl, який враховує світло, відбите від внутрішніх поверхонь при- міщення, визначаємо так само, як і в прикладі 5. Результати розрахунку заносимо в табл.4.21.

10.Відношення коефіцієнта, який враховує втрати світла під час проходження світлових потоків крізь віконне заповнення, до коефіцієнта запасу, як і в попередньому прикладі, стано-

вить: μ = 0,37.

11.Використовуючи формулу (11), знаходимо остаточні значення КПО. Результати роз- рахунку заносимо в табл.4.21.

Як свідчать результати світлотехнічного розрахунку, будинок навпроти із заданими гео- метричними та світлотехнічними параметрами незначно впливає на значення КПО, особливо у перших чотирьох точках.

ПРИКЛАД 7. Розрахунок бокових світлових прорізів, які виступають з площи- ни фасаду будинку

Необхідно проаналізувати і оцінити систему природного освітлення конференц-залу на 300 місць у м. Харкові. Об’ємно-планувальне рішення й геометричні параметри приміщення, а також розміри вікон подано на рис.4.22. Будинок навпроти відсутній.

Віконні прорізи орієнтовані на південну частину горизонту. Металеві віконні рами спа- рені із подвійним листовим віконним склом. Середньозважений коефіцієнт відбиття світлових потоків від внутрішніх поверхонь приміщення ρср = 0,5. Товщина зовнішніх цегляних стін дорі- внює 0,51 м.

1. Визначаємо розрахункову схему природного освітлення. Оскільки стіни залу мають пилкоподібну конфігурацію, то першу і останню розрахункові точки розміщуємо на віддалі 1 м від повздовжніх модульних координаційних осей (рис.4.23). Віддаль між сусідніми точками становить 2,5 м. Позначаємо кожен ряд вікон на поперечному розрізі буквами – А, Б, В, Г, а на плані римськими цифрами І, ІІ, ІІІ. Лінію характерного розрізу проводимо посередині тієї час- тини приміщення, де перебувають глядачі. Розрахункові точки позначаємо на лінії характерно- го розрізу на плані приміщення. Не розглядаємо у світлотехнічному розрахунку прорізи І, оскі- льки світло крізь них не потрапляє безпосередньо у розрахункові точки. Через симетрію розмі- щення вікон відносно поздовжньої осі приміщення можемо виконувати розрахунок тільки ІІ і

ІІІ прорізів з лівого боку на плані і вікон А і Б на розрізі. Для остаточного розрахунку КПО до- дамо симетричні значення КПО від прорізів правої сторони приміщення. Через середини діля- нок стін із світловими прорізами ІІ і ІІІ проводимо поздовжні осі вікон 2 – 2 і 3 – 3. Через кожну розрахункову точку проводимо допоміжні лінії перпендикулярно до поздовжніх осей світлових прорізів: 1 – 12 – 13; 2 – 22 – 23; і т. п. (див. рис.4.23).

На поперечному розрізі приміщення на позначці умовної робочої поверхні відзначаємо допоміжні розрахункові точки, які визначають віддалі від відповідних розрахункових точок до стіни з вікнами А і Б: 12, 22, ..., 13, 23,...

2. Приймаємо систему тільки природного освітлення. З таблиці 3.3 (позиція 5) знаходи- мо нормативне значення КПО для заданого типу приміщення. Воно дорівнює 0,7 %. Коригуємо це значення для умов м. Харкова і південної орієнтації світлопрорізів, використовуючи форму-

лу (4) і табл.3.4.

енб = ено· m = 0,7 · 0,85 = 0,595, %

Рис.4.22. Система природного освітлення конференц-залу на 300 місць

(до прикладу 7)

Рис.4.23. Схема (накреслена на кальці) для розрахунку системи природного освітлення конференц-залу на 300 місць (до прикладу 7)

Таблиця 4.22. Розрахунок КПО від бокових світлових прорізів, розміщених під кутом до лінії характерного розрізу на плані приміщення конференц-залу на 300 місць (до прикладу 7)

	№	Індекс вікна		n1	Nо	n2	εб, %	b1, м	θ,	q	B / h1	b / В	r1	ері, %	ерл, %	ерп. %	ерб, %
	точки	розріз	план						град
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
		А	ІІ	7,6	7,5	22,2	1,69	3,1	20	0,72	6,33		1,17	0,81
	1		ІІІ	1,5	19	8,3	0,12	8,5	8	0,55		0,14		0,04	1,67	0,14	1,81
		Б	ІІ	7,5	10,5	14,3	1,07	3,1	50	1,05	2,97		1,06	0,69
			ІІІ	3,6	20,5	7,8	0,28	8,5	24	0,73				0,13
		А	ІІ	4,9	10	5,0	0,25	4,3	15	0,65	6,33		1,50	0,14
	2		ІІІ	1,1	21,5	9,0	0,10	9,6	7	0,53		0,32		0,05	0,58	0,19	0,77
		Б	ІІ	6,5	12,5	6,5	0,42	4,3	41	0,96	2,97		1,17	0,28
			ІІІ	2,9	23	8,0	0,23	9,6	21	0,71				0,11
		А	ІІ	3,4	12	2,3	0,08	5,4	12	0,61	6,33		2,50	0,07
	3		ІІІ	1,0	24	6,6	0,07	10,7	6	0,52		0,50		0,05	0,29	0,29	0,58
		Б	ІІ	5,6	14,5	3,0	0,17	5,4	34	0,89	2,97		1,30	0,11
			ІІІ	2,4	25	5,1	0,12	10,7	19	0,68				0,06
		А	ІІ	2,4	14,5	1,4	0,03	6,4	10	0,58	6,33		3,40	0,03
	4		ІІІ	0,8	26	4,5	0,04	11,8	6	0,52		0,68		0,04	0,19	0,58	0,77
		Б	ІІ	4,8	16,5	1,7	0,08	6,4	30	0,81	2,97		1,60	0,06
			ІІІ	2,1	27	4,4	0,09	11,8	17	0,67				0,06
		А	ІІ	1,9	17	1,0	0,02	7,6	9	0,57	6,33		4,00	0,03
	5		ІІІ	0,7	29	3,2	0,02	13,0	5	0,51		0,86		0,02	0,14	1,67	1,81
		Б	ІІ	4,0	18,5	1,0	0,04	7,6	26	0,78	2,97		2,40	0,04
			ІІІ	1,7	30	3,1	0,05	13,0	16	0,64				0,05

3.Оскільки навпроти будинок відсутній, розрахунок ведемо за формулою (14). Проекту- вальнику, який має досвід виконання світлотехнічних розрахунків, немає потреби складати таб- лицю на зразок табл.4.19. Можна одразу почати складати остаточну таблицю (табл.4.22), яка у нашому прикладі має дещо інший вигляд, ніж раніше складені табл.4.20 і 4.21. У перший стов- пець таблиці заносимо номери розрахункових точок. У другому – проставляємо індекси вікон на поперечному розрізі і плані приміщення, оскільки доводиться вести розрахунок від кожного світлового прорізу.

4.З’єднуємо першу допоміжну розрахункову точку l2 поперечного розрізу для прорізу ІІ

зцентром, а рівень умовної робочої поверхні – з основою графіка І. Підраховуємо кількість променів, які проходять у цю точку через прорізи А і Б. Відзначаємо номери півкіл, які прохо-

дять через центри цих прорізів. Так, для прорізу А(ІІ) – n1 = 7,6; Nо = 7,5; для прорізу Б(ІІ) – n1 = 7,5; Nо = 10,5 і т. п. Подібні операції здійснюємо для допоміжної точки 22. Для прорізу А(ІІ) – n1 = 4,9; Nо = 10; для прорізу Б(ІІ) – n1 = 6,5; Nо = 12,5. Аналогічні розрахунки виконуємо для третьої, четвертої і п’ятої точок (проріз ІІ). Потім ці операції повторюємо для прорізу ІІІ (точки 13, 23 і т. п.). Результати розрахунків заносимо в 4 і 5 стовпці табл.4.22.

5.Допоміжні лінії, які проведені через розрахункові точки перпендикулярно до ділянок

стін зі світлопрорізами на плані розрахункової схеми (1 – 12 – 13, 2 – 22 – 23 тощо), з’єднуємо з вертикальною віссю графіка ІІ, а поздовжню вісь прорізів (2 – 2 і 3 – 3) поєднуємо з горизонта- льною лінією графіка, номер якої відповідає номеру півкола, який занесений раніше у стовпець 5 табл.4.22. Підраховуємо кількість променів, які проходять через ІІ і ІІІ вікна на плані примі-

щення. В першої точці: для вікна А(ІІ) – n2 = 22,2; для вікна А(ІІІ) – n2 = 8,3; для вікна Б(ІІ) n2 = 14,3; для вікна Б(ІІІ) – n2 = 7,8 і т. п. для решти точок.

Підраховуємо значення геометричного КПО від усіх світлових прорізів у кожній точці (стовпець 7).

6.Кутову висоту середини прорізів над рівнем умовної робочої поверхні визначаємо ві- дносно щодо допоміжних точок на розрізі приміщення. Тому у стовпець 8 табл.4.22 заносимо

віддалі від розрахункових точок до ділянки стіни з відповідним вікном b1. Для першої точки: проріз ІІ – b1 = 3,1 м; проріз ІІІ – b1 = 8,5 м. Для другої точки: проріз ІІ – b1 = 4,3 м; проріз ІІІ – b1 = 9,6 м і т. п. Далі можна йти за методом, описаним у прикладі 5, з використанням формули (15). Наприклад:

для точки 1	прорізу А(ІІ):	θ = arctg			2110 / 2 + 900 − 800		= 20ο ;
		3100
для точки 2	прорізу А(ІІ):	θ = arctg		2110/2 + 900 − 800		= 15ο ;
		4300
для точки 2	прорізу Б(ІІ):	θ = arctg	2000/2 + 500 + 2110 + 900 − 800					= 41ο і т.п.
		4300

7.За відомим значенням кутової висоти середини прорізів за табл.4.17 знаходимо коефі- цієнти, які враховують нерівномірну яскравість небосхилу. З урахуванням інтерполяції знахо- димо для точки 1: вікно А(ІІ) – q = 0,72; для точки 2: вікно А(ІІ) – q = 0,65, вікно Б(ІІ) – q = 0,99

іт. п.

8.Щоб спростити розрахунок відбитих світлових потоків, умовно замінюємо пилкопо- дібну форму приміщення в плані на прямокутну. На точність розрахунку загалом це спрощення істотно не впливає. При цьому збільшуємо глибину приміщення на 1 м з кожної сторони. Тоді

вона буде дорівнювати 14 м. Для визначення коефіцієнта r1 використовуємо табл.4.9, оскільки у прикладі задана система природного освітлення з боковими двосторонніми світловими прорі-

зами. Якщо ρср = 0,5 і відношення Д/B = 24/(12+2) = 1,7, використовуємо інтерполяцію між да- ними стовпців 13 і 14 табл.4.9. Для прорізів А і Б обчислюємо відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна.

Так, для прорізу А: В / h1 = 14 / (2,11 + 0,1) = 6,33;

для прорізу Б: В / h1 = 14 / (2,11 + 0,1 + 0,5 + 2,00) = 2,97.