Светофизика укр.ПособНовое

Отже, найраціональнішою із розглянутих систем природного освітлення є система ком- бінованого природного освітлення, яка складається з бокових вікон і одного П-подібного ліхта- ря, розміщеного у протилежному від бокових вікон прольоті приміщення (рис.4.29 б).

ПРИКЛАД 9. Розрахунок шедових ліхтарів

Необхідно розробити систему природного освітлення одноповерхового виробничого ко- рпусу камвольно-суконного комбінату з шедовим покриттям, який розміщений у місті Сімфе- рополі.

Орієнтація світлових прорізів у шедах – північ. Зорові роботи середньої точності – ено = 4%. Виробничий корпус – будинок, що складається з трьох прольотів (сітка колон 12×12 м; рис.4.30). Мінімальна висота до низу покриття 6 м. Середньозважений коефіцієнт відбиття світ- ла від стелі, стін і підлоги ρср = 0,4. Прозорі вертикальні огородження шедів виконані із склопа- кетів у глухих сталевих одинарних рамах. Зовнішні стіни – панелі, товщина 200 мм. Поряд з ви- робничим корпусом інших будівель немає.

1. З табл.3.1 і 3.4 беремо складові формули (4) і розраховуємо нормативне значення КПО для умов Криму:

енв = eно · m = 4 · 0,8 = 3,2 %.

2.Попередній розрахунок площі світлових прорізів здійснюємо з використанням графі- ків «НИИСФ». Відзначаємо отримане значення на вертикальній осі графіка (рис.4.5) і проводи- мо із знайденої точки горизонтальну лінію до перетину з прямою 1. Нормаль із тієї точки до го- ризонтальної осі графіка дасть нам відношення: Sл / Sп = 19 %.

3.Знаючи площу підлоги корпусу - Sп = 39,5 · 37 = 1461,5 м2, легко знайти площу прозо- рих огороджувальних конструкцій шедів: Sл = 1461,5 · 0,19 = 278 м2.

Одержану площу розділимо на три світлові прорізи (за кількістю шедів) Sл = 278 / 3 = 93 м2. Якщо розділимо це значення на ширину будівлі (оскільки в шедах і надбудованих ліхтарях застосовується стрічкове засклення), отримаємо приблизну висоту світлового прорізу: hл = 93 / 34 = 2,7 м. Звичайно, можна було би прийняти висоту прорізу 2,4 м, однак тоді нахил шедового покриття буде надто крутим, що небажано. Враховуючи, що для цього приміщення важливо за- безпечити візуальний зв’язок із зовнішнім простором, поряд із верхнім приймаємо і бокове освітлення, а висоту верхніх прорізів зменшуємо – hл = 1,8 м.

4.Викреслюємо на кальці розрахункову схему верхнього природного освітлення (рис.4.31). З’єднуємо почергово розрахункові точки поперечного розрізу приміщення з полю- сом, а лінію умовної робочої поверхні з лінією основи графіка ІІІ. У цих положеннях креслення

іграфіка підраховуємо кількість променів n3, які проходять у задану точку через кожний світ- ловий проріз. Водночас відзначаємо номери півкіл графіка, які проходять через середину кож- ного прорізу. Всі ці одержані дані заносимо у стовпці 3 і 4 табл.4.25. Треба зауважити, що у ро- зрахункових точках 1, 2, 3 частина променів, які проходять у ці точки від прорізу В, екрануєть- ся конструкціями нижньої частини шедового покриття.

5.Вертикальну лінію характерного розрізу на поздовжньому розрізі будинку поєднуємо з вертикальною віссю графіка ІІ, а поздовжню вісь прорізу С – С з горизонтальною лінією, но- мер якої відповідає номеру півкола, який знайшли за графіком ІІІ. Визначаємо кількість проме- нів n2 і заносимо їх значення у стовпець 5 табл.4.25.

6.Використовуючи формулу (19), підраховуємо геометричне значення КПО від кожного прорізу та визначаємо їх суму для кожної розрахункової точки. Результати розрахунків вписує- мо у стовпці 6 і 7. Варто звернути увагу на те, що в точках з 1 по 4 «працюють» всі три прорізи, з 5 по 9 – тільки прорізи Б і В, а з 10 по 14 точки – тільки проріз В. У 15-ту точку пряме світло від світлових прорізів не потрапляє. Ця точка опромінюється тільки відбитим світлом.

Рис.4.30. План і розрізи корпусу камвольно-суконного комбінату (до прикладу 9)

Рис.4.31. Схема для розрахунку системи комбінованого природного освітлення на поперечному (а) і поздовжньому (б) розрізах корпусу камвольно-суконного комбінату

Рис.4.32. Схема для розрахунку системи бокового природного освітлення на плані корпусу камвольно-суконного комбінату (до прикладу 9 )

7.Обчислюємо середнє значення геометричного КПО для всіх точок: εср = 2,91 %.

8.Для середньозваженого коефіцієнта відбиття ρср = 0,4 і трипрольотного будинку з табл.4.12 визначаємо значення коефіцієнта, який враховує відбиті світлові потоки – r2 = 1,1. З табл.4.13 знаходимо значення коефіцієнта, який враховує тип ліхтаря – Кл = 1,4.

9.Обчислюємо значення загального коефіцієнта пропускання світла для світлових прорі- зів шедів, використовуючи формулу (8), табл.4.4, 4.5, 4.7 і дані, які наведені в умові прикладу:

τл = τ1 · τ2 · τ3 · τ4 · τ5 = 0,9 · 0,75 · 1 · 0,9 · 0,9 = 0,547.

Таблиця 4.25. Розрахунок КПО від системи природного освітлення корпусу камвольно-суконного комбінату (до прикладу 9)

	№	№	n 3	Nо	n2	εві , %	εв , %	ерв , %
	точки	прорізу
	1	2	3	4	5	6	7	8
		А	2,7	16,0	92,4	2,50
	1	Б	0,7	29,5	75,0	0,53	3,20	2,14
		В	0,3	44,5	58,0	0,17
		А	3,3	13,5	94,8	3,13
	2	Б	1,0	26,5	79,0	0,79	4,16	2,57
		В	0,4	41,5	61,0	0,24
		А	3,0	11,5	96,4	2,89
	3	Б	1,3	23,5	82,6	1,07	4,22	2,60
		В	0,4	38,0	64,6	0,26
		А	1,8	10,0	97,4	1,75
	4	Б	1,5	21,0	86,4	1,30	3,39	2,23
		В	0,5	35,0	68,0	0,34
	5	Б	2,2	18,0	90,0	1,98	2,41	1,79
		В	0,6	32,0	72,0	0,43
	6	Б	2,7	16,0	92,4	2,50	3,03	2,06
		В	0,7	29,5	75,0	0,53
	7	Б	3,3	13,5	94,8	3,13	3,92	2,46
		В	1,0	26,5	79,0	0,79
	8	Б	3,0	11,5	96,4	2,89	3,96	2,48
		В	1,3	23,5	82,6	1,07
	9	Б	1,8	10,0	97,4	1,75	3,05	2,07
		В	1,5	21,0	86,4	1,30
	10	В	2,2	18,0	90,0	1,98	1,98	1,59
	11	В	2,7	16,0	92,4	2,50	2,50	1,83
	12	В	3,3	13,5	94,8	3,13	3,13	2,11
	13	В	3,0	11,5	96,4	2,89	2,89	2,00
	14	В	1,8	10,0	97,4	1,75	1,75	1,49
	15		0,0	-	-	-	-	0,70
					Середні значення		2,91	2,05

Із табл.4.1 знаходимо коефіцієнт запасу для вертикального засклення, враховуючи тип приміщення, який відповідає позиції Ів – Кзв = 1,3. Відношення: μ = τл / Кзв = 0,547 / 1,3 = 0,42.

10.Остаточні значення КПО для розрахункових точок приміщення визначаємо за фор- мулою (18) і заносимо у стовпець 8 табл.4.25. Використовуючи ці значення, будуємо графіки розподілу КПО у площині характерного розрізу приміщення (крива 1, рис.4.33).

11.Для оцінки одержаних результатів підраховуємо середнє значення КПО, використо- вуючи формулу (21): eсрв = 2,05 % і порівнюємо отриманий результат з нормативним значенням КПО:

П = 2,05 − 3,2 100 = −36 %. 3,2

Цей результат вказує, що прийнятої площі світлопрозорих конструкцій явно недостат-

ньо.

Рис.4.33. Криві розподілу КПО у площині характерного розрізу (до прикладу 9): 1 – від шедових ліхтарів; 2 – від бокових вікон, розміщених паралельно до пло- щини характерного розрізу; 3 – від бокових вікон, розташованих перпендикуля- рно до площини характерного розрізу; 4 – від системи комбінованого природно- го освітлення.

12. Знаходимо значення нормативного КПО для бокового освітлення. Допустимо, що ві- кна необхідно розмістити в усіх чотирьох зовнішніх стінах будівлі. Нормативне значення КПО приймаємо для тієї сторони, у якої коефіцієнт світлового клімату мінімальний. Це буде півден- на сторона з m = 0,75. Підраховуємо нормативне значення, за яким обчислюємо необхідну пло- щу світлових прорізів:

eнб = 1,5 · 0,75 = 1,125 %,

13.Приймаємо висоту прорізів hв = 2,4 м, низ яких розміщуємо на рівні 1,2 м від підлоги. Тоді відношення глибини приміщення до висоти розміщення верху прорізу над рівнем умовної робочої поверхні В / h1 = 37 / (1,2 + 2,4 – 0,8) = 13,2. Використовуємо графік для визначення ві- дсоткового відношення площі вікон до площі підлоги (рис.4.8), із якого видно, що в межах гра- фіка горизонтальна пряма з позначкою 1,125 і пряма з нахилом 13,2 (остання при В / h1 = 10) не перетнуться. Очевидно, що мала висота вікон для цього приміщення не може забезпечити до- статні рівні освітлення на всій площині приміщення. Однак треба пам’ятати, що маємо й верхнє освітлення.

Далі проектування системи комбінованого освітлення ведемо з урахуванням конструкти- вного рішення будинку та вимог типізації конструктивних елементів будівлі. Насамперед за- криємо колони двометровою панеллю. Всередині прольоту встановлюємо ще одну панель. У такий спосіб одержуємо довжину вікна 4 м. Вікна розміщуємо рівномірно по периметру зовні- шніх стін (див. рис.4.30).

14.Накреслимо розрахункову схему бокового освітлення (див. рис.4.31 і 4.32). На по- вздовжньому розрізі всі розрахункові точки проектуються в одну точку М, через яку проводимо вертикальний слід площини характерного розрізу і горизонтальний слід робочої поверхні. На плані приміщення проводимо основну лінію характерного розрізу із нанесеними на ній розра- хунковими точками, а також допоміжні лінії характерних розрізів, які проходять через розраху- нкові точки. На осі 1 всі вікна позначаємо римськими цифрами.

15.Розрахунок розділимо на два етапи. Спочатку підрахуємо КПО від прорізів, розміще- них у стінах на 1 і 4 осях і додамо їх до значень КПО, одержаних від верхнього освітлення. Як- що цієї суми буде недостатньо, то до неї додамо значення КПО від бокових вікон, розташова- них у стінах на осях А і Г.

4.5. Розрахунок бокових вікон, які розміщені паралельно до лінії ха- рактерного розрізу

Цей розрахунок полягає в тому, що графік І з’єднується не з поперечним, а з поздовжнім (рис.4.31 б) розрізом приміщення.

16.Точка М поздовжнього розрізу суміщається з полюсом графіка І, а слід умовної ро- бочої поверхні – з лінією основи графіка. У цьому положенні визначається кількість променів n1, а також номер півкола, яке проходить через центр вікна. Оскільки характерний розріз у та- кому разі проходить точно посередині приміщення, достатньо виконати розрахунок тільки для прорізів, які розміщені по один бік характерного розрізу, наприклад, на осі 1, а одержаний ре- зультат подвоїти. Знайдені значення n1 = 0,7 та номер півкола Nо = 25 будуть однаковими для всіх розрахункових точок, тому їх можна не заносити у таблицю.

17.Поєднуємо допоміжну лінію характерного розрізу, який проходить через точку 1 на плані приміщення, з вертикальною віссю графіка ІІ, а поздовжню вісь І–IV прорізів (вона на рис.4.32 умовно не показана) з горизонтальною лінією, номер якої відповідає номеру півкола,

визначеному з графіка І. Підраховуємо кількість променів ni2 , які проходять через кожний про- різ. Наприклад, для точки 1: через проріз І проходить 13,0 променів, через проріз ІІ – 9,2 проме- ня, через проріз ІІІ – 5,1, для прорізу IV – n2 = 2,5, для прорізу V – n2 = 1,3 і для прорізу VI – n2 = 0,7. Далі з’єднаємо допоміжну лінію характерного розрізу точки 2 з віссю графіка, а поздовж- ню вісь прорізів з горизонтальною лінією під номером 25 і знову підрахуємо кількість променів, які проходять через кожний проріз. Аналогічні операції виконуємо і в інших точках. Результати розрахунку заносимо в стовпець 3 табл.4.26 (детально розглянута тільки перша точка).

18.Підрахуємо суму променів, які проходять через всі вікна з одного боку. Для точки 1

ця сума буде дорівнювати: n2 = 13,0 + 9,2 + 5,1 + 2,5 + 1,3 + 0,7=31,8; для точки 2 – n2 = 37,9 і

т.п. Знайдені суми множимо на n1 = 0,7 і на 0,01 та одержуємо значення геометричного КПО для кожної точки від всіх вікон. Результати заносимо в стовпець 5 табл.4.26.

19.Визначаємо кутову висоту середини вікна:

θ = arctg 1,2 + 2,4 / 2 − 0,8 = 5о. 12 + 6 + 0,5 + 0,1

Знаючи кутову висоту, знаходимо коефіцієнт, який враховує нерівномірну яскравість не- босхилу, використовуючи дані табл.4.17 – q = 0,51.

20.Для визначення єдиного для всіх точок значення r1 визначимо ряд відношень: Д / B = 39,5 / 37 = 1,07; B / h1 = 37 / 2,8 = 13,2, які більші, ніж 3,5; b / B = 18,5 / 37 = 0,5. З табл.4.9 зна-

ходимо r1 = 1,7.

21.Щоб знайти загальний коефіцієнт пропускання світла вікном, визначаємо елементи заповнення світлового прорізу і з відповідних таблиць знаходимо їх коефіцієнти світло-

пропускання: скло віконне листове подвійне – τ1 = 0,8 (табл. 4.4); металева рама із подвійними глухими стулками – τ2 = 0,8 (табл. 4.5); сонцезахисні пристрої відсутні – τ3 = 1. Використовую- чи формулу (7), визначаємо: τо = τ1 · τ2 · τ3 = 0,8 · 0,8 · 1 = 0,64. Коефіцієнт запасу = 1,3. Відно-

шення μ = τо / Kзб = 0,64 / 1,3 = 0,49.

22. Обчислюємо сталий множник q r1 μ = 0,51 · 1,7 · 0,49 = 0,42, на який потрібно множи- ти значення геометричного КПО у кожній розрахунковій точці. Результат заносимо у стовпець 6 табл.4.26. Для отримання повного значення КПО від системи бокового двостороннього освіт- лення одержані результати необхідно подвоїти. Результати заносимо в останній стовпець таб- лиці.

Складаємо остаточну табл.4.28. У стовпець 2 нової таблиці із табл.4.25 переносимо зна- чення КПО від системи верхнього освітлення, а в стовпець 3 – КПО від бокового освітлення, щойно підраховані. Сума цих значень дає значення КПО для системи комбінованого освітлен- ня. Ці величини заносимо у стовпець 4 табл.4.28.

Таблиця 4.26. Розрахунок КПО від бокових світлових прорізів, розміщених па- ралельно до лінії характерного розрізу (до прикладу 9)

	№	№	i	n2	ε б , %	1	1;4
	точки	вікна	n 2			ерб , %	ерб , %
	1	2	3	4	5	6	7
		I	13,0
		II	9,2
	1	III	5,1	31,8	0,22	0,09	0,18
		IV	2,5
		V	1,3
		VI	0,7
	2	I - VI		37,9	0,27	0,11	0,22
	3	I - VI		41,2	0,29	0,12	0,24
	4	I - VI		46,0	0,32	0,14	0,28
	5	I - VI		48,1	0,34	0,14	0,28
	6	I - VI		49,5	0,35	0,15	0,30
	7	I - VI		51,8	0,36	0,15	0,30
	8	I - VI		50,6	0,35	0,15	0,30
	9	I - VI		51,8	0,36	0,15	0,30
	10	I - VI		49,5	0,35	0,15	0,30
	11	I - VI		48,1	0,34	0,14	0,28
	12	I - VI		46,0	0,32	0,14	0,28
	13	I - VI		41,2	0,29	0,12	0,24
	14	I - VI		37,9	0,27	0,11	0,22
	15	I - VI		31,8	0,22	0,09	0,18

23. Оцінюємо результати розрахунку. За формулою (19) підраховуємо середнє значення КПО, яке дорівнює 2,32 %. Порівнюємо це значення з нормативними КПО:

П = 2,32 − 3,2 100 = –27,5 %. 3,2

Цей результат не задовольняє нормативні вимоги (±10%).

24. Виконуємо розрахунок бокових світлових прорізів північного фасаду будинку (стіна на осі Г). Оскільки метод розрахунку подібного варіанта бокового освітлення детально висвіт- лений у прикладі 5, подаємо тут тільки розрахункову табл.4.27.

25. Переносимо значення КПО від бокових вікон, які розміщені з одного боку еГ (на осі

рб

Г), у стовпець 5 табл.4.28. Підсумовуємо зі значеннями стовпця 4 і заносимо результати у стов- пець 6. Отже, одержуємо значення КПО від нової системи комбінованого природного освітлен- ня.

Підраховуємо середнє значення, яке дорівнює 2,66%, і порівнюємо його із нормативним значенням КПО:

П = 2,66 − 3,2 100 = −17 %, 3,2

що також не задовольняє норми, тому що виходить за межі рекомендованого діапазону ±10 %. 26. З табл.4.27 значення КПО останнього стовпця переносимо у стовпець 7 табл.4.28 і

додаємо їх до значень стовпця 4 і суму заносимо у стовпець 8 табл.4.28. За формулою (21) зна- ходимо середнє значення КПО, яке дорівнює 3,0 %. Порівнюємо це значення з нормативним:

П = 3,00 − 3,2 100 = −6 % 3,2

Таблиця 4.27. Розрахунок КПО від бокових світлових прорізів, розміщених перпендикулярно до лінії характерного розрізу (до прикладу 9)

	№												θ,									,		рб ,		е	рб	,
				n1		Nо		n2		ε, %				q		b / B			r1		еГ		еА
	точ.												град.								рб		%			%
																					%
1				0,1		50,0	35,6			0,04			2	0,46		0,93			2,83		0,03		3,06			3,09
2				0,2		45,5	37,0			0,07			3	0,47		0,87			2,70		0,04		1,27			1,31
3				0,2		42,5	39,4			0,08			3	0,47		0,80			2,40		0,04		0,59			0,63
4				0,2		39,0	41,0			0,08			3	0,47		0,74			2,34		0,04		0,37			0,41
5				0,3		36,0	43,6			0,13			3	0,47		0,68			2,20		0,07		0,22			0,29
6				0,3		33,0	45,6			0,14			4	0,49		0,63			2,10		0,07		0,18			0,25
7				0,4		30,0	48,2			0,19			4	0,49		0,56			1,90		0,09		0,16			0,25
8				0,5		26,5	50,8			0,25			5	0,51		0,50			1,70		0,11		0,11			0,22
9				0,8		23,0	54,2			0,43			5	0,51		0,44			1,50		0,16		0,09			0,25
10				0,9		20,0	55,6			0,50			6	0,52		0,37			1,37		0,18		0,07			0,25
11				1,1		17,0	57,6			0,63			7	0,53		0,32			1,32		0,22		0,07			0,29
12				1,8		14,0	59,2			1,07			9	0,57		0,26			1,22		0,37		0,04			0,41
13				2,8		10,5	61,2			1,71			12	0,61		0,20			1,15		0,59		0,04			0,63
14				5,5		7,5	61,8			3,40			17	0,68		0,13			1,12		1,27		0,04			1,13
15				14,1		4,0	48,8			6,88			30	0,88		0,07			1,05		3,06		0,03			3,09
	Таблиця 4.28. Розрахунок КПО для системи комбінованого природного освіт-
			лення корпусу камвольно-суконного комбінату (до прикладу 9)
		№				е		е1;4					е1;4	еГ				е1;4;Г			еГ;А			е1;4;Г;А
	точки					рв		рб					рк	рб					рк			рб			рк
		1				2		3				4		5				6				7			8
		1				2,14		0,18				2,32		0,03				2,35			3,09				5,41
		2				2,57		0,22				2,79		0,04				2,83			1,31				4,10
		3				2,60		0,24				2,84		0,04				2,88			0,63				3,47
		4				2,23		0,28				2,51		0,04				2,55			0,41				2,92
		5				1,79		0,28				2,07		0,07				2,14			0,29				2,36
		6				2,06		0,30				2,36		0,07				2,43			0,25				2,61
		7				2,46		0,30				2,76		0,09				2,85			0,25				3,01
		8				2,48		0,30				2,78		0,11				2,89			0,22				3,00
		9				2,07		0,30				2,37		0,16				2,53			0,25				2,62
		10				1,59		0,30				1,89		0,18				2,07			0,25				2,14
		11				1,83		0,28				2,11		0,22				2,33			0,29				2,40
		12				2,11		0,28				2,39		0,37				2,76			0,41				2,80
		13				2,00		0,24				2,24		0,59				2,83			0,63				2,87
		14				1,49		0,22				1,71		1,27				2,98			1,31				3,02
		14				0,70		0,18				0,88		3,06				3,94			3,09				3,97
		еср				2,05						2,32						2,66							3,00

Отже, система комбінованого природного освітлення – верхнє освітлення через ліхтарі типу «шед» і чотиристороннє бокове освітлення – найраціональніша для корпусу камвольно- суконного комбінату. Криві розподілу КПО у площині характерного розрізу приміщення від рі- зних елементів системи освітлення показані на рис.4.33.

4.6.Розрахунок зенітних ліхтарів

4.6.1.Панельні ліхтарі ПРИКЛАД 10. Розрахунок панельних ліхтарів

Необхідно спроектувати систему верхнього природного освітлення багатопрольотнього приміщення механічного цеху радіотехнічного виробництва, яке розміщене в м. Києві. Розряд зорової роботи – ІІІ (висока точність). Сітка колон каркасу 18 × 12 м, висота до низу несучих конструкцій 7,2 м. Кроквяні сталеві ферми висотою 2 м виконані із прямокутних труб з ухилом 1,5 %. Крок кроквяних ферм – 6 м (із застосуванням підкроквяних ферм прольотом 12 м). Оздо- блення внутрішніх поверхонь приміщення забезпечує середньозважений коефіцієнт відбиття – ρср = 0,4.

Оскільки в приміщенні механічного цеху немає значного виділення тепла, для верхнього освітлення можна застосувати зенітні ліхтарі.

1. З’ясовуємо, що згідно з табл.3.1, у цьому приміщенні треба застосовувати тільки су- міщене освітлення (природне та штучне). Нормоване значення КПО без урахування параметрів світлового клімату дорівнює 3 %. Використовуючи формулу (4), знаходимо нормативне зна- чення для м. Києва з урахуванням світлокліматичних характеристик m = 0,8 для зенітних ліхта- рів (табл.3.4):

ен = 3 · 0,8 = 2,4 %.

2. Оскільки будинок багатопрольотний, немає сенсу розраховувати освітленість у всіх прольотах, достатньо виконати розрахунок для частини будинку. У поперечному напрямку роз- глянемо три прольоти, а у повздовжньому – сім кроків (віддалі між кроквяними фермами). От- же, площа ділянки, вибрана для розрахунку, становить – Sn = 54 × 42 = 2268 м2. Зважаючи на конструктивне рішення будинку, застосовуємо панельні ліхтарі, які виступають над верхнім поясом ферм на 0,6 м і мають розміри в плані 3 × 6 м. Попередній розрахунок виконуємо з ви- користанням графіків "НИИСФ" (м. Москва). Знайшовши нормативне значення КПО за графі- ком (рис.4.2 пряма 1), визначаємо відношення площ Sл / Sn = 7 %. Площа всіх ліхтарів Sл = 2268 · 0,07 = 158,76 м2. Площа одного ліхтаря 18 м2, тоді кількість ліхтарів Nл = 158,79 / 18 = 8,82.

Беремо для розрахунку дев’ять ліхтарів і рівномірно розміщуємо їх на площі покриття, як показано на рис.4.34.

3.Викреслюємо на кальці розрахункову схему верхнього природного освітлення. На схемі поперечного розрізу (рис.4.35 а) відзначаємо розрахункові точки. Відзначаємо індексами А, Б, В повздовжні ряди ліхтарів. На горизонтальній площині, яка проходить по середині висо- ти бортика ліхтарів, точками відмічаємо їх центри. На схемі повздовжнього розрізу наносимо вертикальний слід площини характерного розрізу, а по середині висоти бортика ліхтарів прово- димо вісь – горизонтальну лінію С - С (рис.4.35 б).

4.За графіком ІІІ (рис.4.25) для кожної точки визначаємо кількість променів, які прохо- дять через кожний ліхтар, – n3. Визначаємо номери півкіл, які проходять через відзначені центри прорізів на поперечному розрізі. Наприклад, в точку 1 через ліхтар А проходить 4 про- мені, а його центр збігається із півколом під номером 17, через ліхтар Б проходить 0,1 променя і півколо 37, через ліхтар В пряме світло не потрапляє у точку 1. Одержані дані заносимо у стов- пці 3 і 4 табл.4.29. Для решти точок необхідно повторити таку саму операцію. Зазначимо, що проріз В “не працює” також для точок 2 і 3, а проріз А не дає прямого світла для точок 13, 14 і 15.

5.З’єднуємо вертикальний слід площини характерного розрізу на повздовжньому розрізі

звертикальною віссю графіка ІІ (рис.4.13), а лінію С – С – з горизонтальною лінією, номер якої відповідає номеру півкола, визначеному за графіком ІІІ. Підраховуємо кількість променів, які проходять через світлові прорізи. Так, для точки 4 сума променів від ряду ліхтарів по А стано- вить n2 = 49,8, по Б – n2 = 39,8, по В – n2 = 26,2 і т.п. Результат заносимо у стовпець 5 табл.4.29.

Рис.4.34 Системи верхнього природного освітлення цеху механічного вироб- ництва у вигляді зенітних панельних ліхтарів; а) поперечний розріз; б) поздов- жній розріз; в) план розміщення ліхтарів (до прикладу 10)