2) Рівень розвитку людини сл.17

У 1990 році ПРООН (організація при ООН з надання допомоги країнам-учасницям в області розвитку) опублікувала першу доповідь з оцінкою економічного та соціального прогресу країн світу, в якій було сформульовано поняття людського розвитку: «Розвиток людини є процесом розширення спектру вибору. Найбільш важливі елементи вибору - жити довгим і здоровим життям, здобути освіту і мати гідний рівень життя. Додаткові елементи вибору включають в себе політичну свободу, гарантовані права людини і самоповагу». Дана система поглядів орієнтована на підвищення якості життя людини, розширення і вдосконалення його можливостей у всіх областях. Концепція людського розвитку змінила так звані «класичні» теорії економічного розвитку, які базувалися на показнику валового національного продукту, розглядали людину тільки в якості рушійної сили економічного розвитку і проголошували економічне зростання головною метою суспільного прогресу.

У доповіді про людський розвиток 2010 р. визначення поняття «розвиток людини» було суттєво доповнено. На думку авторів проекту, визначення розвитку людини як розширення можливостей людського вибору є важливим, але недостатнім. Розвиток людини передбачає збереження позитивних результатів протягом тривалого часу і протидія процесам, які ведуть до пригнічення людей і підсилюють структурну несправедливість. Тому ключовими є і такі принципи, як соціальна справедливість, стійкість і повагу до прав людини. Виходячи з цього, експерти організації запропонували нове, уточнене визначення, що відповідає практиці та результатам наукових досліджень з проблем людського розвитку: «Розвиток людини являє собою процес розширення свободи людей жити довгим, здоровим і творчим життям, на здійснення інших цілей, які, на їхню думку, володіють цінністю; брати активну участь у забезпеченні справедливості та стійкості розвитку на планеті».

Основним стратегічним інструментом концепції людського розвитку є Індекс людського розвитку, який був розроблений в 1990 році пакистанським економістом Махбубом уль-Хаком (Махбубом уль-Хак).

Вихідна ідея дослідження, яка в той час вважалася радикальною, була досить простою: суспільний розвиток варто оцінювати не лише за національним доходом, як це довго практикувалося, але також за досягненнями в області здоров'я і освіти, які піддаються вимірюванню в більшості країн. Передбачалося, що цей ряд параметрів, що має безпосереднє статистичне вираз, впливає на якість життя, а отже, відбиває його стан.

Індекс людського розвитку - це сукупний показник рівня розвитку людини в тій чи іншій країні, тому іноді його використовують як синонім таких понять як «якість життя» або «рівень життя». ІЛР вимірює досягнення країни з точки зору стану здоров'я, одержання освіти і фактичного доходу її громадян, за трьома основними напрямками, для яких використовуються власні індекси:

1. Індекс очікуваної тривалості життя: здоров'я та довголіття, вимірювані показником середньої очікуваної тривалості життя при народженні.

2. Індекс освіти: доступ до освіти, вимірюваний середньої очікуваної тривалістю навчання дітей шкільного віку та середньою тривалістю навчання дорослого населення.

3. Індекс валового національного доходу: гідний рівень життя, вимірюваний величиною валового національного доходу (ВНД) на душу населення в доларах США за паритетом купівельної спроможності (ПКС).

Ці три виміри стандартизуються у вигляді числових значень від 0 до 1, середнє геометричне яких являє собою сукупний показник ІЛР в діапазоні від 0 до 1. Потім держави ранжуються на основі цього показника.

У 2010 році сімейство індикаторів, які вимірюють ІЛР, було розширено, а сам Індекс піддався істотному корегуванню. На додаток до використовуваного ІЛР, який є зведеним показником, що спирається на середньогрупові статистичні дані і не враховує внутрішнього нерівності, були введені три нові індикатора: Індекс людського розвитку, скоригований з урахуванням соціально-економічної нерівності (ІЧРН), Індекс гендерної нерівності (ІГН) та індекс багатовимірної бідності (ИбБ)

У доповіді ПРООН 2011 представлені дані за Індексом, розраховані за підсумками 2009 року. У 2011 році рейтинг за ІЛР охоплює 187 держав і територій. Ще 7 країн не включені в рейтинг через відсутність достовірних статистичних даних.

САМОСТІЙНО – ІЛР 2012, 2013, 2014 (див. http://tomjconley.blogspot.com/2014/07/the-2014-human-development-index.html або http://hdr.undp.org/en/content/human-development-index-hdi)

Класифікація МВФ Сл. 18

Характерною особливістю класифікації країн, що використовується МВФ, є те, що вона не прив’язана до якихось конкретних та чітких економічних чи інших критеріїв. Для угрупування країн світу МВФ використовує цілий комплекс показників та їх відносного розміру: ВВП, вартість якого оцінюється за ПКС, сукупний експорт товарів та послуг, чисельність населення.

У цілому МВФ розділяє країни на дві великі групи:

розвинені країни – 35 країни;

країни із ринком, що формується, та країни, що розвиваються - 153.

Розвинені країни за класифікацією МВФ (див. http://www.imf.org/external/russian/pubs/ft/weo/2014/01/pdf/textr.pdf, див с. 169-173):

7 країн-лідерів за показником ВВП: США, Японія, Німеччина, Франція, Італія, Сполучене Королівство і Канада - складають підгрупу основних країн з розвиненою економікою, часто званих Групою семи.

У якості основних підгруп виділяються також країни-члени зони євро (МВФ до країн зони євро відносить: Австрію, Італію, Словацьку Республіку, Бельгію, Кіпр, Словенію, Німеччину, Люксембург, Фінляндію, Грецію, Мальту, Францію, Ірландію, Нідерланди, Естонію, Іспанію, Португалію) і нові індустріальні країни Азії (Гонконг (спеціальний адміністративний район Китаю), Сінгапур, Корея, Тайвань (провінція Китаю)).

Окрім цього у групі «Розвинені країни» МВФ виділяє такі підгрупи:

Зони основних валют: Сполучені Штати, зона євро, Японія

Інші країни з розвиненою економікою: Австралія, Корея, Чеська Республіка, Гонконг, Нова Зеландія, Швеція, Данія, Норвегія, Швейцарія, Ізраїль, Сінгапур, Ісландія, Тайвань).

ЄС: Австрія, Італія, Румунія, Бельгія, Кіпр, Словацька Республіка, Болгарія, Латвія, Словенія, Угорщина, Литва, Сполучене Королівство, Німеччина, Люксембург, Фінляндія, Греція, Мальта, Франція, Данія, Нідерланди, Чеська Республіка, Ірландія, Польща, Швеція, Іспанія, Португалія, Естонія.

Група країн з ринком, що формується, та країн, що розвиваються, (153 країн) включає всі країни, які не відносяться до категорії країн з розвиненою економікою. СЛ. 19

Регіональна розбивка країн з ринком, що формується, та країн, що розвиваються, представлена наступним чином: Центральна та Східна Європа (ЦСЄ), Співдружність незалежних держав (СНД), країни Азії, що розвиваються; країни Латинської Америки та Карибського басейну (ЛАК); Близький Схід та Північна Африка (БСПА); Африка на південь від Сахари (АПС).

Країни з ринком, що формується, країни, що розвиваються класифікуються також за аналітичними критеріями. Аналітичні критерії відображають структуру експортних доходів країн та інших зовнішніх доходів; відмінності між країнами-чистими кредиторами й чистими дебіторами; а також, стосовно країн-чистих дебіторів, фінансові критерії, засновані на джерелах зовнішнього фінансування і стані обслуговування боргу. Детальна класифікація країн, що розвиваються, та країн із ринком, що формується, наведена на слайді 20.

Аналітичний критерій «за джерелами експортних доходів» поділяється на категорії «Паливо» (Міжнародна стандартна торговельна класифікація - МСТК 3) і «товари, крім палива », в якій виділяються« первинні продукти, крім палива» (МСТК 0, 1, 2, 4 і 68). Країни відносяться до однієї з цих категорій, коли на їх основне джерело експортних доходів приходиться більше 50 відсотків сукупного експорту в середньому з 2006 по 2010 рік.

У класифікації по фінансових критеріях виділяють країни-чисті кредитори, країни-чисті дебітори і бідні країни з високим рівнем заборгованості (ХІПК). Країни відносяться до чистих дебіторів, коли загальна сума їх сальдо рахунку зовнішніх поточних операцій з 1972 року (або самого раннього року, за який є дані) по 2010 рік негативне. Країни-чисті дебітори підрозділяються далі на основі двох додаткових фінансових критеріїв: «офіційне зовнішнє фінансування» і «стан обслуговування боргу» (у 2006-2010 роках 40 країн мали прострочену заборгованість за зовнішніми зобов'язаннями або уклали угоду про переоформлення боргу з офіційними кредиторами або комерційними банками. Ця група країн називаються «країни, що мали прострочену заборгованість, та / або країни, які переоформили борг, в період з 2006 по 2010 рік»). Країни відносяться до категорії офіційного зовнішнього фінансування, коли 66 чи більше відсотків їх сукупної заборгованості, в середньому з 2006 по 2010 рік, фінансується офіційними кредиторами.

Група ХІПК включає країни, які, за оцінкою МВФ і Світового Банку, відповідають або відповідали критеріям для участі в ініціативі щодо боргу, відомої як Ініціатива ХІПК¹, яка спрямована на зменшення тягаря зовнішнього боргу для всіх країн, що відповідають критеріям ХІПК², до «економічно прийнятного» рівня в досить короткі строки. Багато хто з цих країн вже скористалися полегшенням тягаря боргу та завершили свою участь в цій ініціативі.

Також у економічній літературі зустрічається типізація країн світу за приналежністю до «першого», «другого», «третього» та «четвертого» світу.

До країн «першого світу» (First World) зазвичай відносять найбільш економічно розвинені країни.

Другий світ - Second World - країни другого світу - термін, що раніше застосовувався по відношенню до СРСР і «інших країн з плановою економікою, що знаходилися під впливом СРСР» (Світова система соціалізму - МСС).

Зараз на зміну Second World прийшов термін «countries in transition» або CITs - країни з перехідною економікою (країни, що перебувають у процесі переходу від планової до ринкової економіки).

CITs - одна з основних груп в умовній класифікації країн, що використовується в аналітичних цілях в ООН, МВФ та інших організаціях, до цієї групи відносять: Азербайджан, Албанію, Вірменію, Білорусь, Болгарію, Боснію і Герцеговину, Угорщину, Грузію, Казахстан, Киргизстан, Латвію, Литву, Македонію, Молдову, Монголію, Польщу, Росію, Румунію, Сербію, Словаччину, Словенію, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна, Хорватію, Чорногорію, Чехію, Естонію.

Third World, tiers monde, третій світ, країни третього світу - збірна назва країн Африки, Азії та Латинської Америки, що розвиваються; термін був вперше використаний в 1951 французьким вченим Альфредом Сові.

Fourth World, четвертий світ, країни четвертого світу - найбідніші країни світу, переважно на території Азії і Африки; термін був введений з метою виділення особливо нерозвинених країн в рамках категорії країн третього світу, використовується дуже рідко як синонім найменш розвинутих країн світу.