Оцінка незавершеного виробництва

Оцінка незавершеного виробництва залежить від прийнятого варіанта ведення обліку витрат на виробництво:

- на підприємствах, що обчислюють витрати на виробництво в цілому по підприємству (підприємства з безцеховою структурою управління), фактична наявність деталей, вузлів, а також нестачі і надлишки незавершеного виробництва оцінюються на основі нормативних калькуляцій або технологічних карт по встановленим статтями витрат у відомостях, що складаються в цілому для підприємства;

- на підприємствах, що обчислюють власні витрати по цехам, - на основі нормативних (планових) калькуляцій або технологічних карт, при цьому враховується частка витрат кожного цеху в загальних витратах на виготовлення цих виробів (деталей, вузлів) по встановлених статтях витрат.

Фактична собівартість незавершеного виробництва визначається відповідно до порядку, встановленому у відповідній галуззі промисловості. Залишки незавершеного виробництва оцінюються:

- за плановою (нормативною) виробничою собівартістю;

- за плановими прямими витратами;

- за собівартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

Оцінка незавершеного виробництва на підприємствах з безупинним технологічним процесом здійснюється за собівартістю сировини і матеріалів, завантажених в апарати. Кількість сировини, матеріалів і напівфабрикатів визначається шляхом проведення вимірів і лабораторних аналізів і вказується в перерахунку на зміст у них корисної речовини.

У виробництвах з безупинними і закритими технологічними процесами залишки незавершеного виробництва визначають виходячи з кількості апаратів, що були завантажені на кінець звітного періоду, і ваги сировини і матеріалів, що знаходилися в кожному з них. При цьому за фактичні можуть бути прийняті і теоретичні залишки, розраховані на основі техніко-економічних характеристик.

Гірничодобувні цехи мають постійне незавершене виробництво. Тому під час визначення собівартості руди їхнє незавершене виробництво не підлягає оцінці і вартісному обліку, крім технічного і маркшейдерського відділів, де воно підлягає обліку в натурі.

У цехах з багатосерійним і масовим характером виробництва оцінка деталей і напівфабрикатів проводиться за нормативною собівартістю.

У цехах виробництв із коротким технологічним циклом оцінка незавершеного виробництва проводиться тільки за собівартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів, що знаходяться в переробці.

При індивідуальному і дрібносерійному характері виробництва вартість незавершеного виробництва визначають за вартістю витрат на незакінчені замовлення.

У цехах багатосерійного і масового виробництва важливе значення має організація оперативного обліку руху деталей і напівфабрикатів у виробництві. З цією метою складається баланс руху деталей і напівфабрикатів по будь-якому цеху за місяць, де вказуються по кожному об'єкту обліку залишок на початок місяця, надходження і витрати за місяць, залишок на кінець місяця.

Наприкінці місяця фактичний залишок порівнюється з даними інвентаризації. Дані про собівартість залишків незавершеного виробництва по цехах узагальнюються по підприємству в цілому з виділенням витрат кожного цеху.